Фото: АР
Україна може нагодувати Китай, що багатіє
Україна вперше у своїй історії отримала угоду на великі поставки зерна до Китаю. Справа пахне мільярдами. Якщо, звісно, їх не вкрадуть, пише журнал Корреспондент у свіжому випуску.
Державній продовольчо-зерновій корпорації України (ДПЗКУ) терміново потрібні співробітники, які володіють китайською. У штаті вже є троє перекладачів, але цього вкрай мало. Від нинішнього року колись закритий ринок Китаю стає найбільшим споживачем українського зерна.
"Ми зустрічаємося з десятками китайських компаній. Судноверфі, хіміки, виробництва обладнання для елеваторів. Кількість напрямів у компанії значно більша, ніж людей, які володіють китайською мовою", - розповів Корреспонденту Роберт Бровді, заступник голови правління ДПЗКУ.
Новий Шовковий шлях обіцяє країні колосальні прибутки та високу зайнятість в аграрному секторі, модернізацію транспортної та портової галузей. Піднебесна уклала з Україною 15-річний контракт на постачання до 90 млн т продовольства.
Проте видання задумалося над питанням, чому якщо все так ідеально складається, українські експерти та керівники агрокомпаній під час згадки про українсько-китайський проект переходять на мат.
Один із них, що побажав залишитися неназваним, сказав виданню: "Вони [ДПЗКУ] вже всіх дістали: не встигають реалізувати контракти, їм не вистачає перевалок та елеваторів, тому наїжджають на трейдерів, щоб ті брали навантаження на себе. Просять. Потім починаються погрози. Ніхто вам на диктофон цього не скаже".
Україні важливо не втратити "китайський" шанс
АР
Мар'ян Заблоцький, аналітик Української агарної асоціації, побоюється, що, коли державний монстр обросте майном, нечисті на руку чиновники перетворять корпорацію на приватну структуру, а борги повісять на казну.
Зазначимо, що у другій за розмірами економіці світу і найбільш грошовитого ринку планети вільні валютні запаси досягли астрономічних розмірів - $3,7 трлн дол. Це національний рекорд, значно більше, ніж, наприклад, ВВП найбагатшої держави ЄС, Німеччини. Українці отримали шанс залучити частину цих багатств на свою територію.
Таким чином, між ДПЗКУ та китайською корпорацією машинної промисловості та генеральних підрядів був укладений контракт на поставку у перший рік 4 млн т пшениці, кукурудзи та іншого, а в наступні роки - по 6 млн т. Тобто, пише Корреспондент майже 20% усього сільськогосподарського експорту України.
Для виконання контракту китайський Ексімбанк у кінці 2012-го року надав Україні позику на суму $1,5 млрд під державні гарантії. Але для того, щоб на ці кошти забезпечити поставки зерна в сезон 2013-2014, ДПЗКУ уклала підряди з 1,5 тис. середніх та великих агрокомпаній.
Беручи до уваги безліч ризиків, Сергій Вовк, директор Центру транспортних стратегій, вважає, що за правильного менеджменту китайського проекту перед Україною відкриваються солодкі горизонти. Наприклад, зараз країна через свої морські порти перевалює 154 млн т вантажу на рік. А до середини 2020-тих планує подолати рекордну для себе планку 200 млн т. Для цього знадобиться розширювати термінали, обзаводитися флотилією, модернізувати порти та ін.
"Без Китаю досягти цього буде важко", - прогнозує Вовк.
Детальніше про обурення українців співпрацею з Китаєм, сподіваннях великого бізнесу та Піднебесну, що стрімко багатіє, а також про можливі корупційні ризики аграрного проекту з Пекіном читайте у свіжому випуску журналу Корреспондент № 44.