Фото: Reuters
LNG-термінали загрожують Газпрому
На нинішньому історичному етапі доля Європи залежить не від ідей, а від геополітики, пишуть в опублікованій журналом Forbes статті аналітики приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor Роберт Каплан і Юджин Чаусовскі.
Автори відзначають, що впродовж тисячоліть європейський континент захльостували хвилі з Азії - завоювання і переміщення слов'янських, турецьких племен і візантійців. У цей час, пишуть аналітики, ситуація не змінилася, але стала тоншою: замість маршу військ - потік по трубах вуглеводнів. Так виглядає в наші дні вплив Росії на Європу, вважають експерти.
З точки зору колумністів, ключовими воротами для російської нафти і газу до Європи є Білорусь і Україна. Нафтопровід Дружба, що проходить територією цих держав, доставляє "чорне золото" до Польщі і Німеччини (білоруський відрізок) і Центральної Європи, на Балкани та в Італію (українська частина).
Що стосується російського палива, Центральна Європа залежить від його поставок в середньому на 70%, а такі країни, як Болгарія, Білорусь і прибалтійські держави, - на 90-100%. Москва користувалася цією залежністю як важелем тиску, пропонуючи вигідні умови тим, хто погоджувався на співпрацю, і збільшуючи ціни для тих, хто від неї відмовлявся, відзначають аналітики.
Так, газопровід Ямал-Європа несе російський газ до Польщі і Німеччини через Білорусь, Блакитний потік - до Туреччини, а Північний потік - прямо до Німеччини в обхід Білорусі та Польщі.
Ще одним масштабним геополітичним проектом є спорудження Південного потоку, який проляже по дну Чорного моря, з'єднавши Росію з Болгарією, Сербією, Угорщиною і Австрією. Іншу його гілку дотягнуть до Італії через Балкани і Адріатики.
Тим не менш, не слід забувати про нафтові та газові родовища Каспійського моря, додають автори, вказуючи на азербайджанські поклади. Побудовані в 2000-і роки трубопроводи переносять газ і нафту з Баку до Туреччини через Грузію. Свого часу вивчалося створення газопроводу Nabucco, який повинен був йти від Каспійського моря через Грузію і Туреччину до самої Австрії, проте через технічні і політичні труднощі цей проект не був реалізований.
Аналітики вважають, що в довгостроковій перспективі серйозною загрозою для російського впливу в Європі є не азербайджанські вуглеводні, а зведення терміналів зрідженого газу, в яких зріджений для транспортування морем природний газ проходить регазифікацію. Польща і Литва вже будують такі заводи на Балтійському морі, а Хорватія повідомила про плани побудувати термінал на Адріатичному.
Також Кремль схвильований спробою ЄС боротися з енергетичним монополіями. Наразі впроваджується так званий Третій енергетичний пакет, який забороняє одній компанії одночасно займатися виробництвом, доставкою та продажем ресурсів, що поставить під удар російського експортного монополіста Газпром.
"Таким чином, ми передбачаємо, що використання Росією енергоресурсів для отримання політичних поступок з часом ослабне, але залишиться величезним у частинах Центральної та Східної Європи", - резюмують Каплан і Чаусовскі.
Джерело: Forbes