Фото: Reuters
Ракетно-космічна галузь України опинилася під загрозою.
Зупинка кооперації між Україною і Росією створює проблеми для обох країн.
З розвитком конфлікту в Криму та на Донбасі Україна і Росія припинили військове співробітництво.
Це б'є і по Києву, і по Москві. Українці втрачають гроші, заводи простоюють, росіяни не можуть виконувати свої плани в ракетно-космічній галузі.
Герхард Ковальські у своїй статті для Die Welt пояснює всі проблеми, що намітилися в російському ракетному будівництві через конфлікт з Україною.
Корреспондент.net наводить переклад публікації німецького видання про відносини між країнами в оборонній галузі.
Значення України
Росія голосно заявила, що домагатиметься незалежності від імпорту. Але поки не ясно, як це буде виглядати в реальності. В принципі, є дві можливості: або будуть копіюватися вже існуючі технології, або будуть розроблятися нові, власні види техніки.
Відповідальний за цю галузь віце-прем'єр Дмитро Рогозін оголосив про те, що для вирішення виниклої проблеми в найкоротші терміни буде створена національна мікроелектронна промисловість. Але поки вона зможе досягти рівня, необхідного для здійснення космічних запусків, пройдуть роки.
В результаті в небезпеці опиняється виконання вимоги президента Володимира Путіна про забезпечення гарантованого власного доступу в космос.
Поки в галузі космічної техніки існує промислова та технологічна залежність Росії від України, яка займає в цій сфері особливе, історично визначене місце
Як було підкреслено недавно фахівцями Королівського інституту з дослідження питань оборони і безпеки, українські поставки становлять всього 4,4% від російського імпорту в галузі ракетно-космічної техніки. Проте деякі з цих позицій, на думку британських фахівців, є просто життєво важливими.
Двигуни для міжконтинентальних ракет
Про це, природно, знає і український президент Петро Порошенко. Своїм указом, підписаним у серпні 2014 року, він ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони «Про заходи з припинення експорту в Російську Федерацію товарів військового призначення та подвійного використання».
Виняток при цьому зроблено тільки для космічної техніки, «яка застосовується для досліджень та використання космосу в мирних цілях в рамках міжнародних космічних проектів».
Але оскільки практично не існує суворого розмежування між цивільною та військовою космічною технікою, на обидва ці напрямки по суті накладено заборону.
Він відноситься, наприклад, до двигунів РД-180 для російсько-української ракети «Дніпро», які раніше використовувалися для міжконтинентальних ракет СС-18 (R-36). При ремонті та підготовці до старту цих створюваних в Дніпропетровську двигунів поки не можна обійтися без фахівців самого виробника.
sq.com.ua
Запуск конверсійної ракети-носія "Дніпро".
Ще на початку 2014 року, коли виникли перші складнощі з поставками з України, російські підприємства завбачливо створили у себе певні запаси.
Тоді ще багато хто вважав, що звичайні українські комплектуючі можна буде через один-два роки замінити на власні. Не пізніше ніж через два-три роки, як вважали деякі фахівці, те ж саме відбудеться і з деякими спеціалізованими системами.
Рішення проблеми займе не менше п'яти років
Однак не всі були в той час налаштовані так оптимістично. Багато експертів вказували на те, що для цього потрібно буде відродити старі наукові школи та конструкторські бюро, експериментальні цехи і випробувальні бази, а також витратити багато часу і грошей.
Деякі спостерігачі обговорювали і такий варіант, при якому імпортозаміщення можна було б прискорити за рахунок простого переміщення зі Східної України до Росії окремих фахівців або цілих колективів та створення вже на власній території ідентичних виробництв.
На думку керівника Інституту космічної політики Івана Моїсеєва, для Росії подібне промислове відсікання пуповини з Україною у військовій галузі і в космонавтиці займе, щонайменше, п'ять років - за умови, що будуть надані додаткові і достатні фінансові кошти.
Але якщо спробувати швидше провести відповідні комплектуючі, то тоді довелося б змиритися з відчутним скороченням надійності як окремих вузлів, так і техніки в цілому, попереджає він.
Експерти виходять з того, що це особливо болісно зачіпає росіян у військовій галузі, оскільки вони незабаром вже не зможуть запускати ракети «Дніпро» з їх бази в Ясному під Оренбургом на Уралі, не зможуть запускати ракети «Рокот» з військового космодрому Плесецьк ( Архангельська область), не зможуть запускати ракети «Зеніт» з Байконура (Казахстан), а також з плавучої платформи «Одіссей» в Тихому океані, що належить компанії Sea Launch - дочірній компанії РКК «Енергія».
Однак, принаймні, проблеми з ракетами «Дніпро» в даний час вже вирішені. Два з трьох стартів в 2014 році були вже підготовлені за допомогою фахівців Ракетного центру імені Макєєва в Челябінську на Уралі. І те ж саме станеться з двома стартами в цьому році, перший з яких вже був проведений 26 березня.
Незалежність коштує дорого
Відмова росіян від послуг України дорого обходиться цій країні. Фірми КБ «Південне» і «Південмаш» у Дніпропетровську тільки на цьому втрачають більше мільйона доларів на рік.
І ракети «Рокот» - конверсійний варіант ракети УР-100 - поки ще продовжують використовуватися Міністерством оборони в Москві, а також у рамках реалізації Федеральної космічної програми і проектів міжнародного співробітництва. Системи управління для них виробляються на підприємстві «Хартрон» в українському Харкові.
Російський Центр Хрунічева, де переробили УР-100 для цивільного застосування, все ще володіє істотним запасом комплектуючих. Але якщо вони закінчаться, доведеться використовувати компоненти власного виробництва.
Поки в цілому був проведений 21 старт ракети «Рокот»: 11 комерційних на замовлення російсько-німецької компанії Eurockot Launch Services GmbH з Бремена, а також десять для російської цивільної космічної програми і для російського Міністерства оборони.
Подальша долі цього носія залежить нині від попиту, а також від того, чи буде і далі підприємство «Хартрон» поставляти системи управління для розгінних блоків. Російські військові в даний час планують три запуску в 2015 році і один в 2016 році.
У майбутньому ракети «Рокот», за вказівкою російського міністра оборони Сергія Шойгу, будуть замінені легкими ракетами «Союз-2.1м» і «Ангара-1», які збираються повністю з російських деталей.
Росія хоче відмовитися від ракет «Зеніт»
Подібним чином складається ситуація ракетами «Зеніт», які також виробляються в рамках російсько-української кооперації в Дніпропетровську.
70% компонентів цих носіїв, які, в основному, запускаються з платформи «Одіссей», а також в рамках програми Land Launch c Байконура, виробляються в Росії. Ця ситуація зачіпає в першу чергу маршові двигуни (НВО «Енергомаш») і розгінні блоки (РКК «Енергія»). Росія не бачить ніякої перспективи для цього носія і збирається в майбутньому від нього відмовитися.
Роскосмос на період з 2016 року по 2018 запланував три старти, в тому числі запуск на орбіту російсько-німецької космічної лабораторії «Спектр-Рентген-Гамма». За словами (офіційного представника Роскосмоса) Буренкова, його країна в даний час має дві подібні ракети. Якщо Україна буде брати участь, то тоді, за його словами, в 2016 році можна буде запустити в космос другий російський метеосупутник «Електро-Л» і в 2017 році - «Спектр-РГ».
Якщо Україна не буде брати участь, то в такому випадку ці супутники будуть запущені за допомогою російських ракет, - зазначає Буренков. Ніхто не думає про те, щоб збирати ракети «Зеніт» в Росії.
«Їм уже 30 років, і тому вони є ракетами XX століття. У нас є "Ангара". І навіщо нам відтворювати щось старе? »- Запитує він.
В результаті, ймовірно, застарівають і плани Казахстану запускати з Байконура ракети «Зеніт» під власну відповідальність. Адже без російських маршових двигунів «Південмаш» вже не зможе виробляти ці носії.
Сама по собі відсутність державних замовлень вже стала причиною великих фінансових проблем на цьому ракетобудівному підприємстві. На початку року з цієї причини відбувалися страйки, оскільки сума заборгованості із заробітної плати вже склала кілька мільйонів доларів.
Занадто велика залежність від західного імпорту
Найбільшою перешкодою для Росії в галузі імпортозаміщення є припинення поставок придатних для використання в космосі електронних компонентів традиційними партнерами в Сполучених Штатах і в Західній Європі.
Рогозін визнав, що в цих питаннях Росія занадто покладалася на західні поставки. Тому тепер Москва буде терміново створювати власну виробничу базу. Але поки не буде забезпечено відповідну якість і кількість поставок, Роскосмос розширює співробітництво з російськими та іноземними партнерами для того, щоб якомога краще пройти цей складний період. При цьому погляди звернені, насамперед, у бік Китаю та Білорусії.
Особливу занепокоєність викликає у росіян західна заборона на експорт техніки подвійного призначення. Під цю категорію підпадають також комутаційні схеми з захистом від радіації та мікропроцесори, використовувані при виробництві супутників.
Практично всі російські експерти бачать у цій дилемі і позитивну сторону: адже тепер Росія волею-неволею змушена буде цілеспрямовано зайнятися власним виробництвом відсутніх компонентів. Чи зможе Москва з урахуванням складної економічної ситуації мобілізувати необхідні для цього мільярдні кошти і спеціалістів? Поки це питання залишається відкритим.