Рішення Саудівської Аравії продовжувати качати нафту стало основною причиною прискореного падіння нафтових цін.
Поки ми спостерігаємо за "Ісламською державою" й обговорюємо Іран, у світі відбувається щось набагато більш масштабне. Ми є свідками історичного падіння цін на нафту, більш ніж на 50% за період менше року. Коли аналогічне падіння відбулося в 1980-ті роки, Радянський Союз розпався. У що це виллється нині? Про це пише видання The Washington Post.
Нік Батлер, колишній глава перспективного планування BP, сказав мені: "Ми перебуваємо на порозі більш тривалого та сталого, ніж наприкінці 1980-х років, періоду низьких цін на нафту". Чому? Він вказує на ідеальний шторм. Поставки істотно зросли, оскільки десятиліття високих цін на нафту надихнули виробників по всьому світу інвестувати величезні кошти в розробку нових родовищ.
Ці інвестиції вже зроблені і будуть забезпечувати постачання протягом багатьох років. Леонардо Мауджері, колишній глава стратегії італійського енергетичного гіганта Eni, каже: "Немає способу зупинити це явище". Він передбачає, що наступного року ціни насправді можуть впасти до 35 доларів за барель порівняно з більш ніж 105 доларами влітку минулого року.
Основна причина прискореного падіння цін полягає в тому, що Саудівська Аравія, світовий "компенсуючий постачальник» - той, який може з найбільшою легкістю збільшити або зменшити виробництво - вирішила продовжувати качати нафту. Саудівці "знають, що це їм шкодить, але вони сподіваються, що по інших це вдарить ще болючіше", - говорить Мауджері, вже з Гарварду.
Одна з головних цілей Саудівської Аравії полягає в тому, щоб розорити американських виробників сланцю і нафти щільних колекторів. Поки що цей план не спрацював. Хоча і постраждалі від падіння цін американські фірми використовують технології та практики високоорганізованого бізнесу, щоб залишитися на плаву.
Подальше повернення іранської нафти - яке, як припускають ринки, хоч і повільно, але неминуче станеться - це ще один фактор, що знижує ціни. Так само, як і зростаюча енергоефективність легкових та вантажних автомобілів.
Основні нафтовидобувні країни у всьому світі стикаються з фіскальними розрахунками, яких не бачили протягом десятиліть, а можливо, взагалі ніколи. Зробимо невеликий тур по новому світу.
Венесуела
Популярність Уго Чавеса, його "соціалізм 21-го століття" і невміле управління економікою країни стали можливими завдяки одному фактору: тривалому нафтовому буму. Його наступник успадкував збанкрутілу країну, яка не в змозі обслуговувати свої борги. Нафта становить 96% експорту Венесуели. Її економіка, за оцінками, скоротиться на 7% цього року, вже згорнувшись на 4% минулого (це одна з причин, з якої Куба шукала примирення зі Сполученими Штатами, знаючи про те, що її благодійник в Каракасі залишився без готівки).
Росія
Як і у випадку з Чавесом, популярність Володимира Путіна чудово збіглася з крутим підйомом цін на нафту, що в свою чергу означав більш високі показники російського ВВП, доходи уряду і, отже, субсидії звичайним громадянам. Нині все змінюється в протилежний бік. Цього року російська економіка, за прогнозами, скоротиться на 3,4%. Прибуток від нафти і газу становить половину доходів уряду. Важливо зазначити, що виручка Газпрому, національного газового гіганта, за оцінками, впаде майже на 30% цього року.
"Пам'ятайте, що Газпром - це машина, що забезпечує засобами путінську кліку, яка керує країною", - сказав Батлер, тепер з Королівського коледжу в Лондоні.
Ірак
Нафта становить близько 90% доходів багдадського уряду, і, незважаючи на те що нафти викачується стільки, скільки виявляється можливим, воно переживає різке скорочення наявних коштів. На цьому тлі ми спостерігаємо слабкість уряду, а також підвищення рівня міжрелігійної ворожнечі - яка проклала шлях "Ісламській державі". В умовах обмежених ресурсів на шиїтський уряд у Багдаді чиниться сильний тиск, щоб той здійснював фінансові виплати сунітам. Крім того, нікуди не поділося основне протистояння між курдами і центральним урядом в питаннях розподілу доходів від нафти.
Іран
Незважаючи на початкові неочікувані доходи, які Тегеран отримає після ослаблення міжнародних санкцій, Іран, як і більшість нафтових держав, залишиться неефективним. Насправді, за оцінками Міжнародного валютного фонду, необхідно, щоб ціни на нафту досягли майже 100 доларів за барель, аби Іран міг збалансувати свій бюджет. У середньостроковій перспективі він зіткнеться з тим самим тиском, що відчувають й інші.
Багато американських експертів і коментаторів сподівалися на те, що низькі ціни на нафту обернуться способом позбавити легких грошей сумнівні режими по всьому світу. Тепер так і відбувається, але зі швидкістю, яка здатна породити неймовірний хаос і невизначеність в і без того тривожному світі.