Крім категоричних вимог МВФ, підвищення ціни на газ, анонсоване урядом України, має й суто економічне обґрунтування, твердять експерти. Докладніше - у матеріалі DW.
З 1 листопада ціна на газ для населення зросте до 8550 гривень за тисячу кубометрів. Рішення анонсував прем'єр-міністр України Володимир Гройсман під час екстреного засідання уряду 19 жовтня. Голова Кабміну зазначив, що ціна зросте на 23,5 відсотка. Однак у порівнянні із досі чинною ціною у 6960 гривень за тисячу кубометрів йдеться про трохи іншу цифру - 22,9 відсотка.
Необхідність цього кроку Гройсман пояснив тим, що відмова від підвищення ціни на газ загрожує зривом співпраці із Міжнародним валютним фондом (МВФ), підтримка якого - ключовий фактор стабільності української економіки. "Спочатку планувалося збільшити на 60 відсотків, але у результаті важких перемовин ми домовились про компроміс", - заявив прем'єр.
Питання ціни на газ справді було центральним у перемовинах із МВФ, під час яких раніше йшлося про повну відмову від так званих спеціальних зобов'язань (PSO), якими встановлювалася ціна на газ для населення, та переходу до ринкового ціноутворення. Цього разу, судячи зі слів міністра енергетики України Ігоря Насалика, про остаточний перехід до ринкової ціни також не йдеться. "Проект постанови покладає спеціальні обов'язки на НАК "Нафтогаз України" продавати з першого листопада 2018 року постачальникам газу населенню газ за ціною 8550 гривень за тисячу кубометрів", - пояснив суть рішення уряду міністр енергетики.
Але для МВФ цього виявилося достатньо: майже одночасно із оголошенням Кабінетом міністрів України новини про підвищення ціни на газ стало відомо і про досягнення нової угоди між Україною та фондом щодо нової 14-місячної програми підтримки економічної політики. "Нова програма stand-by із запитаним доступом до SDR 2,8 мільярда (близько 3,9 мільярда доларів США - ред.) послужить основою для економічної політики влади у 2019 році", - повідомили у МВФ.
На краю прірви
Те, що головним чинником в ухваленні рішення про підвищення ціни на газ була загроза економічної кризи через припинення фінансування з боку міжнародних кредиторів визнають і в уряді. Вже у неділю, 21 жовтня, Гройсман написав у Twitter про те, що альтернативою збільшенню цін були "дефолт, галопуюча інфляція, знецінення всіх заощаджень", тому, незважаючи на усі його зусилля зняти питання з порядку денного, Київ був змушений піти на поступки.
Експерти раніше застерігали від катастрофічних наслідків зриву співпраці із МВФ. Але, на думку виконавчого директора київського Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, тривала невизначеність щодо продовження фінансування з боку міжнародних кредиторів також завдала українській економіці значної шкоди. "Ніхто не обговорює, скільки ми втратили інвестицій, робочих місць та більших зарплат через недотримання слова перед партнерами. І яким би міг бути курс гривні, якби ми все робили вчасно, і наскільки ми б збагатіли на меншій інфляції", - розмірковує він.
Окрім тиску МВФ, зростання ціни на газ має і, так би мовити, банальнішу причину: із часу останнього збільшення ціни для населення у 2016 році, ринкова вартість блакитного палива також встигла зрости майже удвічі і зараз сягає 12 тисяч гривень за тисячу кубометрів, розповідає заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Павло Кухта. "Розрив, який невідворотно виникає за таких умов можна покрити хіба що наближенням ціни до ринкового рівня", - пояснює він.
Безальтернативність реформ
За словами Кухти, галузь постачання газу для населення є традиційною причиною макроекономічних проблем та геополітичної залежності України від Москви. "Низькі тарифи були постійним джерелом дефіциту "Нафтогазу" та залежності від Росії, що погоджувалася постачати Україні дешевий газ в обмін на політичні поступки", - каже Кухта і додає, що до того, як у 2014 році ціни для побутових споживачів почали приводити у відповідність до ринкових, різниця між ними була майже десятикратною. Але зусилля МВФ не ставлять за самоціль збільшення ціни. Йдеться про формування ринкового ціноутворення у цій сфері та виключення з неї політичного чинника, зазначає Кухта.
На необхідності переходу на ринкові стандарти для населення наполягає і керівник київського Центру досліджень енергетики Олександр Харченко. Це, на його думку, може допомогти позбутися одного з найбільших оплотів корупції в країні. "На газовому ринку традиційно зростали найбільші українські олігархічні капітали, що використовували різницю у ціні для промисловості і населення для власних оборудок", - нагадує експерт.
Щоправда, до справжнього початку роботи ринку газу для населення ще далеко, попереджають опитані DW оглядачі. Так, Харченко зазначає, що для цього необхідно створення системи монетизації субсидій, яка б викликала у постачальників упевненість у вчасності державних компенсацій.
Також експерти вказують на необхідність дообладнання усіх користувачів лічильниками, заміни застарілих вимірювальних приладів і демонополізації облгазів. Разом із запровадженням ринкової ціни, запевняє Харченко, це привабить трейдерів на ринок побутового газу та створить на ньому справжню конкуренцію, яка вже існує на ринку блакитного палива для промислових та комерційних споживачів.
Тому одного лише приведення ціни у відповідність до ринкових реалій недостатньо, зазначає Кухта. Але поступове підвищення ціни, на його думку, є необхідним кроком, аби пом'якшити шок, коли ринок газу для побутових споживачів все-таки запрацює. "Жодна влада не хоче піднімати тарифи під вибори, але коли ти у переддефолтному стані, тебе просто змушують робити реформи", - резюмує радник.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet