Добування нафти в Північному морі дозволило данцям стати однією з найбагатших країн Європи. Сьогодні влада країни ставить перед собою завдання всіма силами добиватися нульового рівня викидів до 2050 року.
Данія, найбільший виробник нафти і газу в Євросоюзі, вирішила відмовитися від видобутку цих копалин до 2050 року. З початку 2021 року скасовуються всі тендери і ліцензування подібної діяльності. Радикальні кроки пояснюються наміром стати нейтральною країною за викидами вуглекислого газу. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Кінець ери викопного палива
Парламент Данії 3 грудня схвалив план уряду країни щодо негайного припинення видачі ліцензій на розвідку родовищ нафти і газу в Північному морі і відмови від видобутку цих корисних копалин до 2050 року.
"Ми завершуємо еру викопного палива", - оголосив данський міністр клімату й енергетики Дан Йоргенсен. У Данії сподіваються, що інші країни і виробники наслідуватимуть їхній приклад.
Розробка родовищ нафти і газу на континентальному шельфі Данії в Північному морі була об'єктом бурхливих політичних дебатів з 2019 року.
Тоді країна узгодила одну з найбільш амбітних кліматичних цілей у світі: був прийнятий закон про скорочення викидів вуглекислого газу на 70 відсотків до 2030 року і вихід на нейтральність за цими викидами до 2050 року.
Експерти заявляли про неможливість такого швидкого зниження рівня викидів без радикального скорочення видобутку вуглеводних копалин.
У червні урядові радники рекомендували закінчити будь-яку розвідку нафти і газу в Північному морі, заявивши, що продовження робіт завдасть шкоди амбіціям країни як лідера в боротьбі зі зміною клімату.
Очікується, що за підсумками 2020 року в Данії буде видобуто 83 тисячі барелів сирої нафти і ще 21 тисяча барелів нафтового еквівалента на добу.
Міністерство клімату й енергетики підрахувало, що через зупинку видобутку і нафти, і газу заради чистої екології Данія за весь період у 30 років втратить 2,1 мільярда доларів. Для порівняння, з 1972 року, коли країна почала добувати свої вуглеводні, нафтогазова галузь принесла їй близько 88 мільярдів доларів.
Такий дисбаланс між отриманими доходами і можливими втратами пояснюється даними ОПЕК, згідно з якими з 2010 року нафтовидобуток у Данії скоротилася майже в три рази. Тільки за останні два роки виробництво впало більш ніж на 30 тисяч барелів на добу.
Ситуація з газом аналогічна: у 2005 році Данія видобула більше десяти мільярдів кубометрів блакитного палива, у 2019 році - 3,1 мільярда.
За півстоліття нафтовидобуток у Північному морі приніс невеликій Данії тисячі робочих місць, дозволив розвинути технології і створити найстійкішу економічну систему у світі.
І тепер данці, які багато в чому зобов'язані "нафтовій голці" званням "найбільш благополучних", "найстабільніших" і "найщасливіших" людей планети, вирішили від неї відмовитися.
Експерти кажуть, що стратегія Данії пов'язана не тільки зі зміною клімату, а й виснаженням розвіданих родовищ. Однак ніхто не оспорює провідні позиції країни в боротьбі з глобальним потеплінням.
Влада не очікує, що відмова від геологорозвідки завдасть хоч якоїсь шкоди економіці. Зараз сектор послуг переважає в економіці країни, серед нафтових держав Данія стоїть на 40 місці, частка Королівства у світовому нафтовидобутку - усього 0,5 відсотка, а в нафтопромислі зайняті близько чотирьох тисяч осіб.
За даними місцевої Податкової служби, видавши дозволи на роботу з новими родовищами, держава додатково заробила б близько 325 мільйонів доларів при ВВП 355,7 мільярда.
Незалежні експерти, які разом з політиками опрацьовували можливості переходу до "зеленої" економіки, взагалі вважають, що цифри Податкової можна ділити надвоє: у бюджет, на їхню думку, можна було б залучити не більше 160 мільйонів - через падіння цін на нафту і скорочення видобутку в країнах, які дотримуються Паризької хартії.
Скороченням частки викопних ресурсів в енергетичній сфері Данія зайнялася ще кількома роками раніше. Наприкінці літа 2017 року стало відомо, що країна продає свій останній великий нафтогазовий актив.
Розпродаж нафтогазових активів найбільшими данськими приватними і державними компаніями входив у рамки довгострокової стратегії Данії з нарощування частки джерел відновлюваної енергетики в загальній енергогенерації.
Уже у 2015 році в Данії 56 відсотків електричного споживання і 51 відсоток теплопостачання житлових будинків забезпечувалися відновлюваними джерелами - вітром, сонцем, біопаливом. Одна тільки вітрогенерація покриває 40 відсотків використовуваної в Данії електроенергії.
Представники галузі вважають, що можна було б обійтися і менш радикальними заходами - тим більше, що численні вітряні електростанції будуються не в останню чергу саме на "нафтові" гроші.
"Я засмучений і стурбований, тому що зараз у нафтогазовій галузі Данії йдуть масштабні "зелені" реформи, у яких ми також хотіли бути попереду всіх і які допомогли б, зокрема, і вітряній енергетиці, - ці реформи сповільняться чи зовсім зупиняться, якщо ми підемо з Північного моря", - Йєспер Хей Хансен, глава компанії North Sea Denmark.
Однак вітрогенерація підійде далеко не кожній країні. У Данії досить велика прибережна територія, а це значить - постійний вітер. Експерти кажуть, що таке джерело електроенергії буде ефективне, якщо швидкість вітру складає не менше шести метрів за секунду. У Данії цей показник у середньому досягає семи.
Найперспективнішим джерелом енергії вважається водень і паливний елемент, який виробляє електроенергію, спалюючи водень.
Японська автомобільна компанія Toyota, наприклад, розробляє нову машину з таким паливним елементом у США, до проекту приєдналися також Royal Dutch Shell і деякі інші компанії. А в Німеччині і Франції вже почалися випробування експериментальних поїздів на нових паливних елементах.
На певний час вуглеці зможуть утримувати свою позицію, оскільки дезінтеграція природного газу є найдешевшим способом виробництва водню.
Але якщо буде знайдений економічно ефективний спосіб отримання водню шляхом електролізу морської води з використанням сонячної енергії, то прорив у нову енергетику стане незворотним.
Раніше
Корреспондент.net розповідав, що ЄС представив стратегію використання водню як одного з найважливіших джерел енергій при переході на чисті технології. У Брюсселі цю стратегію називають
шансом для України.