Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's у середу перевело Білорусь і її банківський сектор на нижчу ступінь шкали оцінки ризиків. Експерти вважають, що для виходу з кризи потрібні нестандартні ходи.
У
Мінську напередодні чиновники демонстрували, що бачать реальність кризових
загроз, але не мають наміру піддаватися паніці.
За розрахунками міністерства економіки, долар в Білорусі в 2012 році може
подорожчати майже втричі - до 22 тисяч білоруських рублів, якщо як і раніше
забезпечувати держпідтримку всім підприємствам, що чекають допомоги. "Щоб
профінансувати всі заявки, буде потрібна емісія у розмірі 30 трлн рублів",
- пояснив заступник міністра економіки Олександр Ярошенко на засіданні Радміну
у вівторок.
Ярошенко запропонував режим жорсткої економії: скерувати на підтримку
держсектора тільки 12 трлн, з яких 7 трлн - емісійні кошти. При цьому курс
долара, за розрахунками Мінекономіки, все одно зросте - до 9700 рублів за долар
з нинішніх 8500.
На засіданні Ради Міністрів у вівторок вирішено, що на держпідтримку економіки
піде 22 трильйони білоруських рублів - майже вдвічі більше від суми, при якій
курсовий та інфляційний прогнози уряду виглядали дещо оптимістичними. Навіть
якщо підприємства вчасно повернуть отримані раніше кредити (приблизно 5 трлн. білоруських
рублів), шукати або "додруковувати" доведеться 17 трильйонів
"зайчиків".
"Хоч ми включимо друкарський верстат, хоч вимкнемо, краще вже не
стане", - упевнений незалежний економіст Олександр Сінкевич.
"Порожні" гроші розкручують інфляцію, але скорочення емісійного
кредитування економіки, за твердженням економіста, загрожує зупинкою приблизно
третини підприємств державного сектора.
"Для держпідприємств нині ситуація абсолютно критична: майже триразова
девальвація вимила велику кількість обігових коштів. І до 50% зростає ставка
рефінансування - тобто, кредитні ресурси для поповнення обігу стали фантастично
дорогими. А це - прямий шлях до банкрутства", - пояснює Сінкевич.
На його думку, "якщо емісійної підтримки підприємств не буде, вони просто
збанкрутують. Їх продадуть за копійки зацікавленим особам, і навряд чи
зацікавлені в бізнесі люди почнуть ці збиткові підприємства повертати до життя
і запускати знову. Відбудеться, як неодноразово траплялося в Росії, - завод
буде знесено бульдозерами, обладнання продадуть на металобрухт, а на цьому
місці збудують кілька готелів".
Держпідприємства нині формують до 70% економіки Білорусі; в держсекторі
зайнятий кожен другий громадянин країни. Масові звільнення в держсекторі загрожують
соціальним вибухом, втім, низькі зарплати і зростання цін обіцяють те ж.
Група "ринковиків" в білоруському уряді пропонує вже в наступному
році оголосити пільгову приватизацію 2600 підприємств, пояснюючи, що приватник
потрібним працівникам буде змушений гідно платити, а виручені від продажу
об'єктів держсектора кошти дозволять підтримати інших.
"Пропонується передати 619 підприємств за 1 базову величину (35 тис.
білоруських рублів або 4 долари за нинішнім курсом - ред.) з урахуванням
неможливості виходу їх на беззбиткову роботу без держпідтримки, для якої
сьогодні немає джерел", - заявив на засіданні Радміну заступник міністра
економіки Олександр Ярошенко.
Ще близько 2000 невеликих заводів і фабрик запропоновано виставити на аукціони,
призначивши стартову ціну в розмірі 20% від вартості активів. За великі суми
білоруські підприємства не купують, пояснив заступник міністра, пославшись на
результати вже проведених аукціонів.
Незалежні аналітики ідею пільгової приватизації критикують, підозрюючи
вітчизняне чиновництво в прагненні вигідно взяти участь у розділі держвласності.
Старту масштабному розпродажу поки не дано, на засіданні уряду запланували
тільки, що за рахунок приватизації держвласності потрібно отримати 2,5 млрд
доларів.
Доходи від приватизації не підуть, однак, на зміцнення курсу рубля чи інші
нагальні потреби. Уряд має намір скерувати їх на поповнення золотовалютних
резервів.
"Золотовалютні резерви до кінця наступного року повинні відповідати
тримісячному обсягу імпорту, а значить, вони мають зрости за рік не менш ніж на
$ 5 млрд", - поставив завдання зміцнення "подушки безпеки"
білоруський прем'єр Михайло М’ясникович.
Це означає, що золотовалютні резерви повинні збільшитися як мінімум удвічі,
роз'яснюють плани уряду незалежні економісти, прогнозуючи цим планам незавидну
долю. Адже крім очікуваних доходів від приватизації, уряд реально може сподіватися
лише на другий транш кредиту з Антикризового фонду ЄврАзЕС, який в Мінську з
дня на день чекають вже півроку.
Усе інше - "якщо".
"У разі досягнення домовленості з Росією про зниження ціни на газ і
подальшого розміщення додаткових коштів на рахунках уряду в Національному
банку, резерви можуть збільшитися на $ 1,5 млрд", - повідомив на засіданні
Радміну перший заступник голови правління Нацбанку Юрій Алимов. Ще одне
очікування - позитивне сальдо у зовнішній торгівлі. Тенденція зростання
зовнішньоторговельного сальдо дійсно позначилася в останні місяці, але, як
зауважують і фахівці, і обивателі, Білорусь спрямувала на зовнішні ринки
практично все - від харчів до ширвжитку за низькою для іноземців ціною.
Тим часом, уряд і Нацбанк мають значні валютні борги. "У 2012 - 2014 роках
платежі Мінфіну і Нацбанку за зовнішніми та внутрішніми зобов'язаннями в
інвалюті складуть $ 8,9 млрд", - повідомив Юрій Алимов, зауваживши, що
виплати доведеться здійснювати в умовах низького рівня золотовалютних резервів
і наявних дисбалансів в економіці.
Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's констатувало 9 листопада,
що "здатність (білоруського) уряду підтримувати економіку і його
можливість стабільно фінансувати витрати громадського сектора, слабшають",
і перевело Білорусь і її банківський сектор на нижчу, 10-у сходинку шкали
оцінки ризиків.
"Країна зазнає виключно високого ризику виникнення економічних
дисбалансів, виключно високого кредитного ризику в економіці і дуже високого
ризику порушення економічної стійкості", - сказано в прес-релізі S&P.
"Ситуація справді дуже важка", - констатує мінський економіст
Олександр Сінкевич. Задекларувавши бездефіцитний бюджет і принцип "жити за
коштами", уряд, на думку експертів, не позначив комплекс дієвих заходів.
"Потрібні дуже серйозні проривні рішення,
нестандартні ходи. Потрібні економічні генії, бо з таких ситуацій країни
виходили за допомогою екстраординарних заходів - як у Німеччині, коли там була
гіперінфляція, як в СРСР після громадянської війни, коли, по суті, відбувалася
мобілізація країни. Наша влада не готова до таких сценаріїв", - зазначає Сінкевич.