З кожної заробленої гривні українці повинні віддавати державі понад 40 копійок.
Олег Мандзюк, кандидат юридичних наук, керівник Інституту досліджень економічних систем.
Взаємовідносини влади та платників податків дуже часто нагадують запеклий бій на рингу. Але тільки бізнес і звичайні громадяни дедалі частіше виступають у ролі тих, хто програв, а податківці завдають болючих ударів, заганяючи соціум і економіку в глухий кут.
Зрозуміло, що від ударів доводиться ухилятися різними способами, приховуючи доходи і всіляко уникаючи
сплати податків.
На жаль, високі ставки, перевірки, штрафи - це реалії української податкової системи, яка змушує всіх нас виживати в цій нерівній боротьбі. Але чи не прийшла пора щось змінювати, якщо ми хочемо побудувати дійсно процвітаючу і прозору економіку? До того ж у світі вже проведена маса успішних податкових реформ, тому велосипед Україні винаходити не потрібно.
Принцип Вагнера
Відомий німецький економіст Адольф Вагнер ще більше 100 років тому чітко сформулював головний принцип оподаткування: обгрунтоване податкове навантаження і мінімальні витрати під час стягнення податків. І багато цивілізованих країни взяли за основу саме такий підхід під час побудови своїх податкових систем. Результат не забарився: Китай, Сінгапур, Ірландія, Данія, Норвегія, Швейцарія, Латвія і багато інших держав - це приклад того, як можна припинити протистояння між платниками податків та податковими структурами, зробити сплату податків комфортною і посильною.
Так, за останні два роки Кабінет міністрів і Верховна Рада неодноразово намагалися перебудувати податкову систему України. Але що ми отримали в результаті? Можливо, зменшилася кількість схем ухилення від податків? Або роботодавці перестали платити зарплату в конвертах? А великий бізнес втратив інтерес до офшорів і припинив виводити туди свої доходи?
На жаль, реальність така, що з кожної заробленої гривні громадяни повинні віддавати державі понад 40 коп. А бізнес з кожної отриманої гривні доходу зобов'язаний сплатити до бюджету 52 коп. І за тягарем податкового навантаження Україна знаходиться десь на одному рівні з такими країнами, як Ефіопія, Еквадор, Буркіна-Фасо, Алжир і Гамбія. Однак хіба вони є для нас орієнтиром?
Утім, шанс примирити фіскальні органи і платників податків ще не втрачений. І задля справедливості слід зазначити позитивні зрушення в стінах ДФС, явне бажання щось змінювати. Наприклад, щораз більше помітна робота внутрішньої безпеки, яка регулярно рапортує про розкриття фактів хабарництва та затримання корупціонерів. Окрім того, окремо хочеться відзначити діяльність офісу з роботи з великими платниками податків, який приносить бюджету більше половини всіх податкових надходжень. Це говорить про те, що реструктуризація фіскальної служби, її очищення дійсно відбуваються. Хоча ми знаходимося лише на початку шляху і зробити треба ще дуже багато.
Вся справа в простоті
Однак щоб бій на ринзі не закінчився фатальною поразкою суспільства, реформаторам потрібно поставити перед собою кілька дуже важливих питань.
По-перше, яка справедлива ставка податку на доходи фізосіб і відрахування з їхніх зарплат? Наприклад, для того, щоб домогтися успіхів у боротьбі з конвертами, яких досягла свого часу Грузія, оподаткування зарплат в Україні має скоротитися як мінімум в 1,5 разу, а то і у 2 рази.
По-друге, як стимулювати бізнес працювати тут і свої доходи залишати теж в нашій країні, а не виводити за кордон? Китай, наприклад, у травні цього року скасував податок на прибуток повністю. Можливо, і нам слід придивитися до досвіду китайців? Як мінімум ліквідувати сплату цього податку авансом. Адже тоді виходить, що його зобов'язані платити всі - і прибуткові, і збиткові підприємства.
По-третє, як вчинити з податками для малого бізнесу, а також для сільгосппідприємств? Ми чітко розуміємо, що дрібні підприємці роблять колосальний внесок в українську економіку, навіть сьогодні, коли вона знаходиться в скрутному становищі. А АПК - це 30% експорту і величезні можливості для завоювання світового ринку. Та й хіба ми не хочемо бачити на прилавках магазинів якісні і водночас дешеві продукти? Але без податкових пільг для аграріїв зниження цін і зростання експорту домогтися навряд чи вдасться.
Окрім того, дуже важливо, щоб процес сплати податків був гранично зрозумілим навіть для неосвічених громадян. Без заповнення незліченних декларацій і простоювання в чергах лише для того, щоб нарватися на грубість від податкового інспектора і на штраф.
Хорошим прикладом для нас може стати Естонія. Податкова система цієї країни вважається однією з найефективніших і найзручніших у світі. Чому? Відповідь проста. Жоден естонець навіть гадки не має, як виглядає будівля податкової служби та її співробітники. Всі податки громадяни Естонії платять онлайн, не виходячи з дому чи офісу. У підсумку держава витрачає на обслуговування платників дрібні копійки, а проблеми корупції просто немає.
Так чому б нам не інвестувати у створення електронного уряду, у таку ж сучасну систему, яка разом зі справедливими ставками податків буде працювати на благо економіки, а не проти неї?
А до цього моменту не варто дивуватися, що платники податків не поспішають підтримувати державу копійкою і вкладати свої особисті гроші в процвітання країни. Причому це аж ніяк не тому, що у нас поганий бізнес або несвідоме населення. Справа в тому, що всі податки в Україні збираються за планом, чого немає в жодній розвиненій країні. А якщо план не виконується - фіскальна служба починає застосовувати санкції, які викликають у суспільстві обурення.
Розпочати з нуля
Ідеологією податкової реформи в Україні має стати перегляд підходів до збору податків і його принципів. Нам необхідна система без репресій і тиску на платників, а також перетворення Державної фіскальної служби в сервісний орган. Іншими словами, ключова мета - домогтися, щоб сплата будь-якого податку була такою ж простою і швидкою, як покупка хліба або молока в супермаркеті.
Окрім того, необхідно, щоб реформа стосувалася і податкової міліції. Але дуже дивно у зв'язку із цим чути заклики до ліквідації. Ламати - не будувати. Знищити що-небудь просто, а от створити, виростити - це колосальні зусилля. Тому замість бездумного руйнування силового блоку фіскальної служби, потрібно на фундаменті податкової міліції побудувати ефективну Службу фінансових розслідувань, взявши за основу світову практику і залишивши в ній усе найкраще, що ми маємо сьогодні. Перш за все, це кадри, досвідчений професійний склад, інформаційні ресурси і бази даних. Тільки так ми зможемо відокремити сервісну функцію від правоохоронної і створити сильну аналітичну декриміналізовану структуру.
Але для того, щоб всі ці революційні зміни відбулися, податковий спаринг, який триває роками, потрібно припинити. Вже сьогодні. І він повинен завершитися нічиєю. А його учасникам доведеться підняти руки догори на знак примирення, без чого їм просто не вдасться завоювати довіру один одного, і розпочати все з нуля.