У своїй книзі Неавторизована автобіографія Джуліан Ассанж, австралійський хакер і творець сервера х-файлів WikiLeaks, що став світовою знаменитістю, без купюр розповідає, чому він вирішив зробити надбанням громадськості державні секрети і влаштувати публічну прочуханку сильним світу цього, пише Мечетна Наталія у №50 журналу Корреспондент від 20 грудня 2013 року.
Супергерой, злий кібер-геній, шукач правди, геніальний хакер, зрадник і навіть інтернет- терорист. Світова громадськість називає Джуліана Ассанжа по-різному, однак сходиться в одному: після його викриттів, які підірвали планету у 2010 році, світ ніколи не стане колишнім. Державний муж або власник величезної бізнес-імперії – вже ніхто і ніколи не може бути повністю впевненим у тому, що його особисте листування не стане суспільним надбанням.
Непривабливі подробиці про війну в Іраку й Афганістані, десятки тисяч сторінок листування Держдепартаменту США з американськими дипломатами в різних країнах світу, в яких висміювалися державні лідери, а також документи, що розкривають корупцію і зловживання в держорганізаціях і транснаціональних комерційних корпораціях, – все це стало відомо світу завдяки створеному Ассанжем ресурсу, куди інформатори і хакери скидали секретний компромат.
Завдяки «зливам» Ассанжа світ реготав над тим, що російського лідера Володимира Путіна американські дипломати в діловому листуванні називали «альфа-самцем» і «грубим спецназівцем», а потім плакав над відео під назвою Супутнє вбивство про американське бомбардування в Іраку, жертвами якої стали два журналісти агентства Reuters. Навіть більше, депеші, що з'явилися на сайті Ассанжа WikiLeaks, містили гучні сенсаційні факти: наприклад, ряд арабських країн закликали США вдарити по Ірану, а китайська влада виношувала план об'єднання двох Корей під керівництвом Сеула.
Сам засновник WikiLeaks скромно називає себе шифропанком або шпигуном, який працює на благо людей. Тепер він знайшов притулок у посольстві Еквадору в Лондоні, перебування в якому порівнює з життям на космічній станції. Ассанж змушений ховатися, оскільки Британський верховний суд ухвалив екстрадувати його до Швеції. Там він звинувачується в зґвалтуваннях двох жінок, які прийшли в поліцію після скандалу, пов'язаного з публікаціями на WikiLeaks документів про війну США в Афганістані.
З точки зору адвокатів Ассанжа, звинувачення в його бік мають під собою винятково політичне підґрунтя. Юристи побоюються, що хакера-правдолюба передадуть владі США, де йому може загрожувати страта.
У кінці 2010 року Ассанж підписав контракт з шотландським видавництвом Canongate Books на написання мемуарів. Літератор, найнятий для написання тексту, витратив понад 50 годин на інтерв'ю з відомим хакером, спробувавши розкрити його особистість і особливості діяльності.
Однак хакер, який виступає за відкритість, сам не зміг пройти перевірку на міцність: порахувавши книгу занадто особистою, в останній момент Ассанж відмовився від її публікації. Але Canongate Books все таки випустило у світ мемуари – адже автор не зміг повернути аванс, виплачений йому видавництвом і, отже, контракт залишився чинним.
Так і не схвалена автором книга отримала назву Неавторизована автобіографія, а світ – можливість дізнатися про погляди і цілі легендарного хакера.
1
Питання про те, хто я, непокоїло різноманітних журналістів. Чи був я зарозумілим або божевільним? Безтурботним, керованим або схильним маніпулювати іншими? Вразливим або товстошкірим? Або тираном? Але та особистість, яку вони обговорювали, виникала лише в їхніх умах. Це була їхня фантазія. Я лише намагався робити свою роботу, незважаючи на тиск, і зовсім не замислювався, хто я, принаймні, в тому сенсі, в якому обговорювали мене вони. Сьогодні люди люблять пограти у свої різні особистості, їм все навколо здається мильною оперою. Але, стверджуючи, що моє «я» перебуває десь поза мною, я говорю точно те, що маю на увазі: коли за душею є комп'ютер і проект на все життя, ти не витрачаєш час на порожню суєту в гонитві за своєю індивідуальністю. Ти з головою йдеш у щось більше і служиш йому так, як можеш.
- Ассанж волів займатися своєю справою, мало замислюючись, яким він постає перед громадськістю
2
Куди б ми не переїжджали, я брав із собою комп'ютерний стіл і коробку з дискетами. Це було райське блаженство. Варто було подивитися на зірки і замислитися про нескінченність, а потім подивитися на свій комп'ютер і подумати: у ньому ж теж живе нескінченність, але тільки вона набагато ближче. Більшу частину наших перших знань ми вивуджували з комп'ютерних посібників, а людей, які їх створювали, ми вважали своїми провідниками. Найкращі посібники діставалися з труднощами, але ми ділилися інформацією один з одним; так почали виникати неорганізовані групи хлопців, які отримували доступ до певних знань і могли ними обмінюватися, – наше підліткове підпілля.
- Про те, як у віці 16 років знайшов своє покликання і близьких за духом людей – хакерів
3
Ось з чого починається хакерство. Ти хочеш подолати перешкоду, створену, щоб тримати тебе подалі. Більшість перешкод створювали з комерційних мотивів, через збереження грошових потоків; спочатку ми вважали, що ведемо битву умів, і тільки з часом побачили зловісну природу багатьох бар'єрів. Їх зводили, щоб обмежити людську свободу й управляти істиною, – підозрюю, це стало ще одним різновидом отримання прибутку. Ми почали зі злому комерційних планів деяких компаній, і кайф був просто захмарним. Як вперше обіграти дорослого в шахи. Мене вражають люди, які не розуміють цього задоволення, адже воно йде від творення, глибокого розуміння чогось непізнаного і створення нового. Хакерство ми сприймали як творчий прорив, зухвалу ініціативу, спосіб перебратися через високі стіни, зведені для захисту влади, і змінити світ.
- Про своє розуміння хакерства і задоволення від такої діяльності
4
У мене починалася хвороба хакерів: недосип, бездонна цікавість, цілеспрямованість і одержимість точністю. Усередині системи ми натикалися на своїх супротивників. Це все одно, що в темну ніч зустріти незнайомців. Я думаю, тоді у світі лише людей п'ятдесят – противники вони були чи побратими? – належали до елітарної групи комп'ютерних першопрохідців, які працювали на найвищому рівні. Цілком типова нічна розмова: австралійський хакер зустрічається з італійським хакером всередині комп'ютерної системи французького ядерного комплексу. У юному віці від такого просто зносить дах. Днем ти ходиш по вулиці в супермаркет, зустрічаєш знайомих, просто перехожих, яким здаєшся телепнем-підлітком, але ж ти знаєш, що провів цю ніч у глибинах NASA. Ти відчуваєш, що кидаєш виклик генералам, впливовим лідерам, і з часом деякі з нас стали відчувати, ніби вступили в контакт з головними політичними силами в наших країнах. У цьому не було нічого зловісного і кримінального, нам все здавалося природним, адже ми вважали себе борцями за свободу особистості. Зрештою ми навіть не претендували на якісь суми, єдиною винагородою для нас залишалися набуті професійні знання. Мережа була в наших руках. Ми дивилися на Пентагон або Citibank і казали: «Ми зламали їх. Ми ввійшли і зрозуміли їхню комп'ютерну систему. Тепер частина її – наша. Ми повернули її в загальне користування».
- Про свої перші успіхи в хакерстві й усвідомлення своєї винятковості
5
Ми теж відкрито йшли до своєї мети: перетворити інструменти придушення в інструменти свободи. У підсумку в 1997 році я розробив новий інструмент під назвою Гумовий шланг (Rubberhose), що дозволяє приховати зашифровані дані під кількома шарами неправдивої інформації, щоб ніякий окремо взятий пароль не міг стати ключем до найважливіших для людини даних. Інформація повинна була бути абсолютно недоступною, за винятком ситуації, коли людина, якої вона стосувалася, зробить конкретні зусилля, щоб її розкрити. Цей метод став практичним застосуванням теорії ігор, оскільки дозволяв тримати важливу інформацію в секреті не тільки шляхом шифрування, а й шляхом її приховування. Для загального блага я хотів зламати владу слідчих, щоб вони ніколи не могли бути впевненими у вичерпності ключів. Повинен сказати, WikiLeaks ґрунтувався на ідеї, що саму наявність джерел можна повністю заперечувати. Коли-небудь, уявляв я собі, ця технологія дозволить людям відкрито висловлюватися, навіть якщо вся могутня влада пригрозить покаранням всім, хто виступає.
- Про розроблені ним методи приховування інформації
6
Ми збиралися вийти з відкритим забралом і вступити в боротьбу за праве діло, проти ідеології та законів поліцейської держави. Звичайно, ми були молоді, були ідеалістами – абсолютно звичайний стан для людей, які намагаються щось змінити. Ми збиралися скоїти купу помилок, і за них нас чекало покарання. Можливо, нам судилося розтратити свій потенціал, який ми тоді в собі почували. Ми здогадувалися, чим ризикуємо в житті; ми були майже впевнені, що багато чого втратимо, – і тим не менше ми вийшли на цей бій.
- Про те, що, незважаючи на усвідомленість ризику бути спійманим, прийняв рішення виступити проти державних систем
7
Питання приватності не давало мені спокою. І не дає досі. Проект з WikiLeaks виставив мене затятим поборником відкритості і назавжди дав мені клеймо людини, яка вважає будь-яку приватну таємницю злом. Але я ніколи так не думав – скоріше, навпаки. Ми, шифропанки, боролися саме за індивідуальну сферу життя кожної окремої людини. А протистояв я – і продовжую протистояти – найрізноманітнішим державним інститутам , які, відмежовуючись від правди, використовують секретність, щоб приховати створене ними зло. Ви не відчуваєте різниці?
- Ассанж виступав за індивідуальне право на приватне життя, однак вважав, що державні секрети повинні стати надбанням громадськості
8
Я відчуваю непереборну відразу до різноманітних охоронців, які зазвичай заявляють: «Все, що прямо не дозволено, заборонено». Ким вони себе уявили або, що важливіше, за кого вони тримають нас? Вони справжні фашисти, які бажають мобілізувати технологію для втілення своїх звірячих концепцій. Якщо запитати цих типів, що таке нірвана, відповідь буде такою: такий кіберпростір, у якому існують наші закони фізики, щоб ви і стілець свій не змогли б зрушити без письмового схвалення. Великий Брат вже не просто стежить за вами – він контролює рух ваших пальців, хід ваших думок, він не дає вам досліджувати світ і знаходити потрібну інформацію на ваших власних умовах. Великий Брат – це весь ваш будинок. Він встановлений у тій новій штуковині, яку ви щойно притягли додому з магазину Apple Store.
- Про контроль над людьми, про який вони можуть навіть не підозрювати
9
За створенням WikiLeaks стояли не тільки життєвий досвід й енергія інших людей, а й болісне осмислення власного шляху до розуміння, що таке права людини. Неможливо написати чесну і хорошу книгу, не зачіпаючи цих ідей. Я намагався показати, наскільки мій задум виріс як з історії мого життя, так і з наполегливих роздумів над тим, що ж робити. Обізнані люди попереджали мене, що роздуми – не найбільш запальна річ, коли йдеться про мемуари знаменитостей, нехай буде так, нехай ця книга зазнає невдачі. Робота над WikiLeaks, яка стала настільки широко відомою, велася і, як і раніше, ведеться завдяки пристрасті до нових ідей про захист свободи в глобальному суспільстві.
- Ассанж зізнається, якими міркуваннями керувався під час написання цієї книги
10
У мене є одна мета, не надто оригінальна, але головна в моєму житті – брати участь у створенні більш справедливого суспільства, де всі ми зможемо жити. Я не виступаю за повсюдну прозорість або навіть за всебічну демократію – я виступаю за справедливість. І те , що ми робимо, – це обґрунтовуємо нові ситуації неминучості в галузі справедливості і сучасних технологій. У нас є вроджене неприйняття цензури. І Мережа може надати нам слово.
- Про мету свого життя
11
До моменту, коли я був готовий заснувати WikiLeaks, головним питанням для мене стало: «Як підірвати владу змовників?» Відповідь, здавалося б, лежала у межах досяжності: ганятися за їхніми таємницями, поки вони не випливуть на поверхню. Я не створював опозицію цим силам, я лише побачив, що вони самі породжують собі опозицію, і потім підключив її до нашої нової технології. Наше завдання – завадити владі конспіраторів діяти і мислити ефективно. І на глобальному рівні це можна зробити, лише розкривши людям суть їхніх змов. Можна згадати пораду, який дав Юлію Цезарю мудрець: «Безкарність породжує змови» – і додати коду від себе: «А змовник боїться людини, яка може дізнатися про змову і придушити її в зародку».
- Ассанж вірив у те, що внаслідок його викривальної діяльності велика політика стане прозорішою
12
Повинен сказати, що ніколи не прагнув до накопичення. Одягу в мене було небагато, їв я все, чим пригощали. Гроші, які у мене з'являлися, я практично миттєво витрачав або роздавав. Мене дратувало, що багато блискучих комп'ютерників мого покоління стали мільйонерами.
- Ассанж невибагливий у побуті та абсолютно байдужий до матеріальних благ. Він згадує, що навіть у молодості міг би переказати собі грошові кошти компаній, які він зламував, однак вважав це нижче за свою гідність і злився, коли дізнавався, що інші хакери стали мільйонерами
13
Кожного разу, коли ми бачимо несправедливість і нічого не робимо, ми вчимося поводитися пасивно в її присутності і внаслідок цього втрачаємо можливість захистити себе і своїх коханих. У сучасній економіці неможливо ізолювати себе від несправедливості ... Якщо ми живемо лише один раз, то нехай це життя стане сміливою пригодою, в якій задіяні всі наші здібності. Скільки я не намагаюся, я не можу сховатися від голосів людей, які страждають. Можливо, в старості я відчуватиму насолоду від того, що безцільно тиняюся по лабораторії і веду літніми вечорами легковажні розмови зі студентами; тоді я прийматиму страждання безтурботно. Але не зараз. Люди в розквіті сил, які мають переконання, зобов'язані діяти відповідно до них.
- Ассанж оголює свою вразливість і сприйнятливість до страждань людей
Джуліан Ассанж
Reuters
Джуліан Ассанж залишається на території посольства Еквадору в Лондоні
Засновник інтернет-ресурсу WikiLeaks, що спеціалізується на публікації компрометувальної інформації.
Народився в 1971 році в Таунсвіллі (Австралія) у сім'ї матері-хіппі і батька – директора бродячого театру. У роки навчання змінив більше трьох десятків шкіл і шість університетів. У ранній юності захопився програмуванням і хакерством. У різний час йому приписували участь у зломі внутрішніх комп'ютерних мереж міністерства оборони США, Центру управління польотами NASA і Лос-Аламоської національної ядерної лабораторії.
У 2006-му Ассанж створює ресурс WikiLeaks, метою якого стала публікація різних секретних чи закритих для публічного доступу відомостей.
Наприкінці 2010 року х-файли WikiLeaks стають надбанням громадськості і викликають величезний світовий скандал.
У грудні 2010-го Ассанж був заарештований за підозрою в сексуальних домаганнях на основі ордера, виданого шведською прокуратурою.
У лютому 2011 року Британський суд ухвалив рішення про екстрадицію Ассанжа до Швеції, однак хакер отримав політичний притулок у лондонському посольстві Еквадору.
***
Цей матеріал опублікований у № 50 журналу Корреспондент від 20 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонений. Із правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.