Фото: АР
Чимало чоловіків взяли до рук зброю
Уже у перші дні війни РФ проти України сотні тисяч українців добровільно вступили у військо. Високий бойовий дух і прагнення захистити свободу - так пояснюють DW своє рішення захисники Києва.
Українці почали штурмувати військкомати відразу після перших повітряних ударів російської авіації по території України 24 лютого. За лічені дні завершилася мобілізація військовозобов'язаних першої оперативної черги. Одночасно в українських містах відбулося формування підрозділів територіальної оборони. Зброю взяли до рук навіть ті чоловіки і жінки, які не мали жодного бойового досвіду чи елементарної військової підготовки. Як і чому добровольці йдуть захищати Київ зі зброєю в руках - в матеріалі DW.
Від меблевого бізнесу до оволодіння гранатометом
35-річний боєць київської бригади територіальної оборони з позивним "Торнадо", який просив не назвати його справжнє ім'я, переїхав до Києва з Луганська ще до початку російсько-української війни 2014 року. Він був успішним бізнесменом з меблевого виробництва та сервісу. 24 лютого 2022 року, щойно Київ здригнувся від перших вибухів внаслідок російських повітряних атак, він пішов у військкомат і записався у сили територіальної оборони.
"Мене охопило обурення, що прийшли якісь зайди і хочуть мене зробити рабом. А я інший, який з мене раб? Я вільна людина! Тож іншого виходу просто не було, як накупити запас харчів для дружини і сина, а також хатніх тварин, і взяти автомат щоби кришити цих загарбників", - пояснив боєць в інтерв'ю DW.
На позицію чоловік потрапив без жодної підготовки, і уже на місці його вчили стріляти більш досвідчені бійці. "Спершу був хаос, доводилося день і ніч бути на вулиці, спати на бетоні. Хлопці з бойовим досвідом і мисливці ділилися з такими, як я, консервами і згущеним молоком, вчили нас стріляти, рити шанці і організовували оборону", - розповів "Торнадо". За його словами, від постійного перебування на морозі і неможливості навіть умитися шкіра на обличчі та тілі стала лущитися і злазити, а на руках порепалася і досі не заживає, особливо на пальцях.
Ці випробування не витримали лише семеро хлопців з усієї роти, які розірвали контракт з теробороною і повернулися додому. А боєць "Торнадо" стоїть на охороні "стратегічного об'єкта", має змогу спати у теплому будинку і іжу, якою бійців забезпечують волонтери. "ЗСУ видали нам тільки спальні мішки й термобілизну. Все відмінної якості, але тільки 3 березня вдалося повністю переодягтись у військові строї, до того був у цивільному. Тепер у нас вже є медик, багато ліків, запаси шкарпеток та іншого, але бракує тактичних окулярів, бронежилетів та шоломів", - розповів "Торнадо".
Блок-пост на київській вулиці
40-річний Олександр Колот до початку бойових дій працював в ІТ-компанії. Вранці 24 лютого прокинувся від звуків вибухів, а вже вдень пішов у військкомат, але той був зачинений. Від чоловіків почув, що є ймовірність просування росіян на київський район Оболонь, і що на вулицях роздають зброю. Але йому її не вистачило. Тож побачивши цивільних хлопців, що будували барикаду, пристав до них. Спочатку цілу ніч копав шанці, а згодом залишився з ними і став бійцем тероборони.
"Спершу ми були самі по собі, тоді до нас приєдналися ті, хто підписав контракт з бригадою тероборони. Однак решта з нас змогли підписати контракт лише за два тижні, коли у нас з'явився пов'язаний зі збройними силами командир", - розповів Колот. Він уточнив, що на відміну від вояків ЗСУ, добровольці тероборони не отримують жодної платні і можуть будь-якої миті розірвати контракт. Вогневого контакту з окупантами блок-пост цього бійця ще не мав, але брав участь у нейтралізації "неадекватних осіб, яким дісталися на вулиці автомати 24 лютого". За його словами, останні три тижні бійцям тут вдалося спіймати двох диверсантів і навідників, що ставили маячки для російських літаків.
"На початках було важко пристосуватися до того, що спати можеш тільки тоді, коли є можливість, а не коли хочеш. Тепер вже звик", - каже Колот. Тепер він має форму ЗСУ, але бронежилет купував власним коштом. Він високо оцінив допомогу цивільних, що залишилися в Києві, які приносять бійцям чай і каву, і волонтерів, котрі розгорнули польову кухню і годують вояків.
"У моїй роті більшість хлопців з Донбасу, що вже мають бойовий досвід і воювали з росіянами. Є херсонці, одесити… політичні погляди різні - від правих до так званих "виборців Зеленського". Але на це ніхто не зважає, всі як брати", - пояснює Олександр Колот. Найбільшою проблемою своєї участі в теробороні він назвав необхідність повідомити про своє рішення батькам і витримати їхні побоювання за його життя.
На передовій стоять всі
Найбільш небезпечними позиціями вояків у Києві залишаються північносхідні напрямки до передмість столиці Бучі, Гостомеля та Ірпеня, де тривають важкі бої. "На передовій стоять всі - Збройні сили, Нацгвардія, прикордонники, тероборона, поліція, Служба безпеки, розвідники, добровольчі батальйони… Молоді хлопці, які бачили автомат тільки на військових кафедрах, рвуться у бій поряд із досвідченими бійцями", - каже DW 62-річний майор прикордонної служби запасу Юрій Кулачек. До війни він мав бізнес з видобутку граніту, два роки захищав Україну на Донбасі і був демобілізований. Але після 24 лютого знову зголосився до війська і тепер захищає передмістя Києва, поблизу Житомирської траси.
"Нас, вояків дуже надихають цивільні, які беззбройними виходять на мітинги і протестують проти окупантів у Херсоні. Мужність біженців, що виходили з Гостомеля… А цивільні беруть приклад з нас, з того, як ми воюємо з росіянами. Це обопільне надихання, що надає нашим хлопцям стільки сили і енергії, що я вам навіть не можу передати", - пояснює Кулачек. Показником високого бойового духу вояків він назвав і те, що всі, хто з ним демобілізувався 2016 року, незалежно від віку добровільно пішли на фронт.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet