Україна має сприятливе географічне положення для розвитку станцій вироблення вітрової та сонячної енергії. Але потужність «зеленої енергетики» й надалі значно поступається більшості країн Євросоюзу.
Енергія вітру й сонця – давно перестала бути забавкою бізнесменів, котрі переймаються станом довкілля. У таких країнах, як Австрія, Фінляндія, Латвія та Швеція, за даними агенції Євростат, вироблена за допомогою відновлюваних технологій електроенергія забезпечує понад 30 відсотків загальних потреб.
Понад 500 експертів, менеджерів та інвесторів на 11-й Всесвітній Вітроенергетичній конференції, що відбулася на початку липня у німецькому Бонні, зібралися для обговорення довгострокових перспектив галузі. Зокрема, у Німеччині, після відмови від атомної енергетики, частку вітрової в загальному енергетичному балансі планують зібльшити до 25 відсотків за 8 років.
Тим часом, Україна має сприятливі територіальні умови для розвитку енергії вітру та сонця в південних областях країни, і найпривабливіше для цього виглядають землі Криму. Але в царині української відновлюваної енергетики оптимістичних зрушень обмаль.
Наполеонівські плани
У своїй програмі національний проект Енергія природи передбачає залучити 30 мільярдів гривень інвестицій. За словами керівника проекту, Вадима Точеного, Україна наблизиться до 20 відсотків виробництва електроенергії за рахунок відновлюваних джерел енергії вже за 8 років.
За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, частка виробленої електроенергії з відновлюваних джерел у загальному енергетичному балансі України торік склала лише 0,17 відсотка. Тобто, за оптимістичним планом нацпероекту Енергія природи, Україна має збільшити виробіток відновлюваної електроенергетики в Україні в 117 разів менше, ніж за десятиліття. Для порівняння, Німеччині вдалося збільшити свій показник лише усемеро за майже чверть століття.
Бюрократичні кошмари
У своєму виступі на Всесвітній Вітроенергетичній конференції, голова Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков спробував привернути увагу іноземних інвесторів існуванням в Україні так званого «зеленого тарифу». Впроваджений три роки тому, цей тариф гарантує інвестору контракт на купівлю виробленої відновлюваної електроенергії за вигідними для виробника цінами.
Але, як виявилося, на цьому «сприятливе» законодавство для відновлюваної енергетики закінчується. Бюрократія – один з найголовніших бар’єрів, котрі стримують інвесторів.
«Є пільги в податковому кодексі. З одного боку, вони прописані, з іншого боку, треба мати дозвіл кабінету міністрів, інші дозволи і поки ти отримуєш все це, тут іде знов на це багато часу», - наголосив у розмові з Deutsche Welle Конеченков.
Окрім цього, інвестори, котрі хочуть вкласти свої кошти у розвиток відновлюваної енергетики в Україні, мають отримати схвалення від одного з президентських національних проектів – «Енергії природи». Там їх чекає перевірка на «корисливість».
«Національні проекти, до яких будуть звертатися інвестори, проводять аналіз того, чи дійсно це інвестор, чи це просто компанія, за якою немає нічого, і вони хочуть просто заробити на вигідному українському законодавстві», - повідомив Deutsche Welle керівник Національного проекту «Енергія природи» Вадим Точений. Втім, навести приклад таких компаній він не зміг.
Приклад Сполученого Королівства
У Великобританії кошти на «зелений тариф» включені в рахунок за електроенергію кожного громадянина. Але британці усвідомлюють, за що саме платять, адже всі операції на енергетичному ринку – прозорі.
«Великі компанії отримують сертифікат зобов’язань, згідно з яким ці постачальники електроенергії зобов’язуються постачати певний відсоток необхідного об’єму з відновлювальних джерел енергії за контрактом, який вони заключили. І це все відкрито для перегляду та аудиту, інформація є публічною», - розповів Deutsche Welle Ричард Ковелл, лектор Кардифської Школи місцевого та регіонального планування.
Крім великих офшорних вітропарків та станцій, в Сполученому Королівстві фотоелектричні панелі встановлені на дахах приміських буднків, офісів, притулків для безхатьків і навіть церков. Британська сім'я повертає гроші, вкладені в сонячні батареї на даху свого котеджу (5 тисяч фунтів-стерлінгів) за 10 років. А далі, завдяки виробленим державою механізмам, хатнє господарство може починати економити.
Європейські правила для української «зеленої енергетики»
Будь-який українець може встановити собі на даху сонячну батарею, але жоден закон не сприятиме використанню такої електроенергії в побуті. Хоча на разі правова дискусія в Україні точиться взагалі навколо питань іншого характеру. За словами Андрія Конеченкова, пункт про «місцеву складову» в нібито прогресивному «зеленому тарифі» зараз гальмує його дію. Спрямований на підтримку національного виробника, принцип «місцевої складової» вимушує компанії, котрі будують станції відновлюваної енергетики, купувати частину комплектуючих деталей та послуг в українських виробників. А це коштує дорожче, ніж, наприклад, в Китаї. Крім того, жоден український банк не надає привабливих кредитів інвесторам.
«Коли ви приходите в наш український банк, то вам пропонують такі ставки, що жоден проект не може бути економічно доцільним. Тому звертаються в західні банки, які дають більш пільгові умови, більш довгий термін повернення коштів», - запевняє Конеченков.
На його думку, задля успішного розвитку відновлюваної енергетики, в Україні варто почати використовувати європейські або світові правила гри для впровадження вітроенергетичних проектів.
Українська служба DW