ПРО БАБУ З КОСОЮ

Вкраїною вже котрий рік З косою баба промишляє: То у Верховній Раді жне, То у Кабміні погуляє, А то, змінивши балахон На бездоганно білу сукню, Зійде з косою на балкон, І творить там пекельну кухню… Люципера помазана сестра Народу біль, його страждання Своєю зброєю взяла Та йде на бій на свій останній. Єхидни посмішка, язик, Немов зміюка – іскуситель, На всякого чіпля ярлик - Крім неї всяк, мовляв, гнобитель І тать… Замулює народу очі Солодким плетивом брехні, Про справедливість щось белькоче… Бо мало вкрала на Землі?.. Вкраїнці милі! Схаменітесь! Невже ж не бачите брехні? Невже ж вам байдуже, що робить Чудовисько на тій землі, Де ваші діти підростають, Де наші старці голодають, Де вкрали все, і ще хапають Оті оракули з косами Та солоденькими байками? Поцуплять все… І знову ми Голодні будем, голі й босі – Адже ж мовчимо собі досі, Неначе дурні, чи німі!