RU
 

Корреспондент: Холодна арабська весна. На зміну східним диктаторам приходить шаріат

2 листопада 2011, 13:43
0
116
Корреспондент: Холодна арабська весна. На зміну східним диктаторам приходить шаріат
Фото: АР
Після повалення Каддафі Лівію очікує або прихід ісламістів, або тривала громадянська війна

Лівія, як й інші арабські країни, де нещодавно скинули світських диктаторів, готова довірити свою долю ісламістам, які не цураються терору, або зануритися у вічну громадянську війну, пише Наталія Мечетна у №42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року.

Хаос, страх, купи сміття, озброєні підлітки і жінки, закутані в мусульманський одяг. Саме так описує нинішню Лівії Сергій Ніколаєв, український фотокореспондент, який зовсім недавно побував у цій країні. "Раніше [за часів правління Муаммара Каддафі] Тріполі [столиця Лівії] був нормальним містом, а тепер незрозуміло що", – каже він.

Термін "незрозуміло що" можна застосувати і до всієї країни. Спокій і достаток – в минулому. Нині країна занурена в поствоєнних період, де світський режим змінюється релігійним фанатизмом, а нова влада, не встигнувши відсвяткувати перемогу, убила не тільки захопленого на батьківщині Каддафі, але й розправляється з його прибічниками.

У приватних розмовах деякі лівійці визнають: бачачи нинішній результат, вони сумніваються в необхідності революції, що сталася

Хаос, що виник після того, як повстанці за підтримки НАТО скинули режим непотоплюваного полковника, шокує не тільки іноземців, але й корінних жителів. Ніколаєв каже, що в приватних розмовах деякі лівійці визнають: бачачи нинішній результат, вони сумніваються в необхідності революції, що сталася.

"Хтось радий, а хтось робить вигляд, що радий, а нишком говорить зовсім зворотні речі", –  розповідає фотокореспондент. Люди показують свою лояльність новому режиму в тому числі і для того, щоб не накликати на себе гнів швидких на розправу повстанців.

На небувалу жорстокість сил, які прийшли до влади, вже звернули увагу співробітники міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch. Вони закликали перехідний уряд провести розслідування численних вбивств каддафістів.

Однак нова влада навряд чи зверне увагу на подібні заклики. Нині вона має намір завершити історію світської Лівії. У країні вже оголошено шаріат, а заборону на багатоженство, яка діяла раніше, знято.

"Ми, як ісламська держава, взяли шаріат як основне джерело законодавства, – заявив глава Перехідної національної ради (ПНС) Махмуд Джібріль. – І будь-який закон, що суперечить шаріату, буде скасований".

Зміна ідеології не залишилася непоміченою і на Заході. "Я бачу, що Лівія стала на шлях ісламізму", – каже Корреспонденту Деніел Пайпс, президент американської громадської організації Middle East Forum.

Втім, те, що відбувається в Лівії, не дивує нікого з тих аналітиків, хто стежить за так званою арабською весною – низкою революцій, що охопили останнім часом значну частину арабського світу. Майже у всіх державах, захоплених цим процесом, ситуація розвивається за схожим сценарієм: спочатку протести проти світського режиму лідера, який засидівся на своєму місці, потім – громадянська війна, зміна влади, і врешті-решт на сцену виходять проісламські сили, які мають найбільші шанси очолити державу і перетворити її на подобу Ірану.

Є й інший варіант: громадянське протистояння затягується, і країна ризикує стати на шлях Афганістану або Сомалі з їхньою безперервною міжплемінною війною.

"Якщо Каддафі впаде, у світі відбудуться ще більші катастрофи", – так ще на початку операції сил НАТО в Лівії заявив Карел Шварценберг, глава чеського МЗС. Тоді дипломата стали критикувати чи не всі європейські та американські чиновники. Але тепер справа йде до того, що його слова можуть стати пророчими.

Кінець Джамахірії

Кожен тиран повинен знати розмір своєї шиї, сказав колись польський сатирик Влодімеж Счісловський. Практично розтерзаний повстанцями лідер Джамахірії сповна відчув на собі силу цього афоризму. Каддафі був узятий в полон, а потім убитий за нез'ясованих обставин.

Кадри, що потрапили в інтернет, свідчать про те, що перед смертю полковника жорстоко катували. Пізніше понівечений труп виставили на загальний огляд в холодильнику торгового центру міста Місурата. На тлі головного "трофея" революції – закривавленого тіла колишнього лідера – міг сфотографуватися кожен охочий. Поховали полковника лише на п'ятий день після загибелі у таємному місці, побоюючись паломництва каддафістів на його могилу.

Середньовічна розправа над екс-главою Джамахірії потрясла цивілізований світ. Проте подальші події засвідчили, що європейцям доведеться ще неодноразово здригатися від звісток, які приходять з колишньої Джамахірії

Середньовічна розправа над екс-главою Джамахірії потрясла цивілізований світ. Прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте вже заявив, що не вважає смерть Каддафі хорошою новиною, тому що судити і вирішувати майбутню долю полковника мав Гаазький трибунал.

Проте подальші події засвідчили, що європейцям доведеться ще неодноразово здригатися від звісток, які приходять з колишньої Джамахірії. Після вбивства полковника в країні розпочалися масштабні зачистки його прихильників. Нещодавно в готелі Сирта – рідного міста Каддафі – місцеві жителі виявили тіла 53 каддафістів, причому в деяких з убитих були зв'язані руки.

Ще 95 тіл виявили на місці затримання полковника. Повстанці вбили й одного з синів Каддафі – Мутассіма. На інших членів сім'ї йде полювання.

Шлях до Бога

Якщо жахи громадянської війни насторожують Захід нинішній, то перспективи того, яким шляхом може піти Лівія, здатні налякати Захід майбутній.

Справа в тому, що країна точно рухається шляхом Ірану або Афганістану – керованої чи некерованої ісламізації.

"Якщо Лівією будуть правити ісламісти, Барак Обама [президент США, який схвалив повалення режиму лідера Джамахірії] ще занудьгує по Каддафі", – упевнений Пайпс.

Лідери повстанців вводять в колишній світській державі закони шаріату, вже дозволили багатоженство, а місцеві жінки, очевидно, злякавшись самосуду, все частіше з'являються на вулицях у типово мусульманському закритому одязі. І це може бути лише початком.

Зараз країна коливається між двома політичними полюсами – помірним ісламом, який уособлює глава тимчасового уряду Джібріль, який навчався свого часу в США (вивчав стратегію політичного планування), і радикалами з їхнім лідером Абдель-Хакімом Бельхаджем, командиром трипольських повстанців. Останній навіть був колись заарештований ЦРУ як лідер ісламської бойової групи, близької до Аль-Каїди, і переданий Каддафі. Полковник кинув його до в'язниці.

Тепер знайомий зі США з кращого боку Джибріль ратує за прозахідний вектор розвитку Лівії, а Бельхадж, який має кардинально інший життєвий досвід спілкування з американцями, мріє про побудову на території своєї батьківщини халіфату. І є великі шанси, що саме польовий командир повстанців переможе в цій внутрішньополітичній боротьбі.

"Ми не можемо виключити таку можливість, що екстремісти спробують використати ситуацію і зробити прорив в умовах вакууму влади", – заявив Андерс Фог Расмуссен, генеральний секретар НАТО.

Російський експерт: Ісламісти прийшли до влади. Як ми знаємо з прикладів своєї власної революції, радикали доріжуть поміркованих і будуть правити

Експерти ж менш обережні в своїх оцінках. "Ісламісти прийшли до влади, – впевнений Євген Сатановський, президент російського Інституту Близького Сходу. - Як ми знаємо з прикладів своєї власної революції [більшовицького перевороту 1917 року], радикали доріжуть поміркованих і будуть правити".

Причому ісламська держава, що виникла на уламках колишньої Джамахірії, це ще не найгірший варіант розвитку подій. Аналітики побоюються, що сьогоднішнє кровопролиття – лише початок повномасштабної громадянської війни, яка триватиме довгі роки.

Альберт Штаель, професор Інституту стратегічних досліджень Цюріхського університету, в коментарях Корреспонденту прогнозує для Лівії долю іншої африканської держави – Сомалі. Там після повалення диктатора Саїда Мухаммеда Барре протягом 20 років не вщухають міжплемінні чвари.

"Занадто багато доступної зброї. Різні племена. Безліч конфліктів між арабами і берберами [разом з туарегами – основні етнічні групи країни]. Немає єдності", – пояснює експерт ключові моменти, здатні запустити в Лівії сомалійський сценарій.

На думку Сатановського, майбутнє Лівії – це шаріат, громадянська війна, Аль-Каїда та її суперництво з іншими ісламістськими угрупованнями, легальна і нелегальна міграція та міжплемінна боротьба.

Лиха весна

Авторитетний лівійський учений Алі аль-Саллабі впевнений, що після довгих десятиліть утисків представники проісламських сил повинні нарешті зайняти гідне місце в політиці. "У минулому вони були позбавлені можливості втілювати в життя принципи ісламу", – вважає він. Мовляв, такий шлях для країни неминучий.

Для регіону, який пережив арабську весну, перспектива ісламізації – шляхом Ірану або Сомалі, – не є чимось винятковим. Схожий напрям вибирають для себе й інші держави, де нещодавно впали світські режими багаторічних диктаторів.

Так, нещодавно на парламентських виборах в Тунісі перемогу здобула поміркована ісламістська партія Ан-Нахда, тоді як світські лівоцентристські політики опинилися серед аутсайдерів. За схожим сценарієм розвивається ситуація і в Єгипті, де фаворитом призначених на листопад парламентських виборів стала радикальна ісламська партія Брати-мусульмани.

"Єгипет – це ісламська держава і нічого більше", – коротко описав своє бачення майбутнього світової туристичної Мекки Собхі Салех, представник Братів-мусульман.

Очікувати від арабського регіону розквіту демократії в її західному варіанті не варто. Тут релігія не відділена від влади, історія парламентаризму крихітна і
світські реформи не змінили суспільства

Бачачи все це, Сатановський все більше зміцнюється в думці, що очікувати від арабського регіону розквіту демократії в її західному варіанті не варто. Адже тут, на відміну від ЄС і США, релігія не відділена від влади, історія парламентаризму крихітна і світські реформи не змінили суспільства. Тому дива не буде – буде так, як було завжди.

"Немає недиктаторів на Близькому Сході та в Африці. Не буває. Там система правління – або авторитарна світська диктатура, або монархія, або племінна анархія в стилі Сомалі, Судану, Афганістану, Іраку, де формально, може, й існує держава, а насправді всім заправляють племінні шейхи, лідери місцевих кримінальних угруповань і так далі", – резюмує експерт.

Багато диктаторів сучасності в підсумку були вбиті, страчені або померли у в'язниці

Муаммар Каддафі
Лівія
Роки правління: 1969-2011
Років при владі: 42

Муаммар Каддафі прийшов до влади внаслідок військового перевороту і, зайнявши відразу кілька постів, одноосібно керував державою протягом 42 років. Власне бачення ідеального соціального устрою полковник виклав у своїй програмній роботі, Зеленій книзі, згідно з якою влада в Лівійській Джамахірії мала ґрунтуватися на системі революційних комітетів.

Режим Каддафі ознаменувався деяким поліпшенням соціальних показників (зріс рівень грамотності, запрацювала система охорони здоров'я, лівійців забезпечили житлом) з одного боку і кардинальною зміною суспільних норм з іншого. Реформи йшли пліч-о-пліч з насильством і репресіями проти незгодних з режимом. Лівія підтримувала революційні рухи, в тому числі терористичні, по всьому світу. За час правління Каддафі Джамахірія кілька разів вступала в збройні конфлікти із сусідами.

В результаті революції 2011 року резиденція Каддафі була захоплена повстанцями, а сам він був убитий 20 жовтня в Сирті.

Саддам Хусейн
Ірак
Роки правління: 1979-2003
Років при владі: 24

Через тиждень після приходу до влади Саддам Хусейн оголосив про розкриття змови в очолюваній ним партії Баас, внаслідок чого 68 чиновників-"змовників" були заарештовані, а 21 страчений.

Загальне число жертв режиму Хусейна, за різними оцінками, досягло 1 млн. Під час правління Хусейна Ірак був всягнений у кілька збройних конфліктів. Жертвами ірано-іракської війни стали близько 300 тис. осіб, в ході вторгнення в Кувейт та розправи над курдами і шиїтами, що сталася після цього, загинули сотні тисяч. Десятки тисяч ув'язнених зазнавали тортур.

Хусейн був схоплений 13 грудня 2003 року після вторгнення американців до Іраку. У листопаді 2006-го засуджений до смертної кари, а через місяць повішений. Страта транслювалася по іракському телебаченню.

Слободан Мілошевич
Сербія, Югославія
Роки правління: 1989-2000
Років при владі: 11

Незабаром після обрання на пост президента Слободан Мілошевич істотно обмежив автономію Косова, що викликало хвилю протестів в регіоні. Тоді в Косово були введені військові підрозділи. У 1991 році, після проголошення незалежності Словенією і Хорватією, що входили до складу Югославії, Мілошевич, виступаючи під гаслом збереження територіальної єдності, направив в ці республіки війська.

Загострення ситуації вилилося у громадянську війну, в ході якої загинули сотні тисяч людей з обох сторін.

Мілошевич програв президентські вибори 2000 року, однак лише акції протесту і тиск Заходу змусили диктатора визнати поразку.

У березні 2001-го був заарештований сербською поліцією і переданий Міжнародному трибуналу щодо колишньої Югославії. Екс-главу держави звинуватили в депортації, масових стратах під час війни в Косові, а також масштабних етнічних чистках в Хорватії, Боснії і Герцеговині.

Помер від серцевого нападу 11 березня 2006 року в камері в'язниці Шевенінген в Гаазі до винесення вироку.

Аугусто Піночет
Чилі
Роки правління: 1973-1990
Років при владі: 17

Аугусто Піночет прийшов до влади внаслідок військового перевороту. Опозиційна йому компартія відразу ж була оголошена ворогом номер один, внаслідок чого за роки правління диктатора кілька тисяч противників режиму були вбиті, десятки тисяч арештовані і піддані тортурам.

Піночет залишив посаду добровільно після того, як більшість чилійців висловилися на референдумі за повернення цивільного уряду.

У 1998 році Іспанія звинуватила ватажка хунти у вбивстві своїх громадян. Незабаром після цього верховний суд Чилі позбавив Піночета недоторканності, проти нього були висунуті звинувачення у викраденні людей, вбивствах, порушенні прав людини і корупції.

Помер 10 грудня 2006 року після серцевого нападу в госпіталі Сантьяго до закінчення судового процесу

Ніколає Чаушеску
Румунія
Роки правління: 1974-1989
Років при владі: 24

Після приходу до влади Ніколає Чаушеску заснував для себе посаду президента, закріпивши за собою цей пост довічно, призначив дружину Елену першим помічником прем'єр-міністра, а сина - керівником однієї з провінцій країни.

Коли в грудні 1989 року в країні почалися масові акції протесту, подружжя Чаушеску заарештували і відправили під суд, де їм висунули звинувачення в руйнуванні національної економіки, збройному виступі проти народу, а також знищенні держінститутів.

25 грудня 1989 року Чаушеску разом з дружиною визнані винними за всіма висунутими звинуваченнями і розстріляні.

Пол Пот
Камбоджа
Роки правління: 1974-1979
Років при владі: 4 роки

За чотири роки правління червоні кхмери – комуністичний рух країни на чолі з Пол Потом (справжнє ім'я Салот Сар) – знищили близько 2 млн осіб (чверть населення Камбоджі) і повністю зруйнували її економіку. Заради побудови безкласового аграрного суспільства всіх камбоджійців насильно переселяли з міст у села, зобов'язували працювати в полі і жити в комуні. Кордони були закриті, гроші знищені, всіх незгодних з режимом розстрілювали або забивали на смерть мотиками.

У 1979 році уряд Пол Пота було скинуто внаслідок вторгнення в'єтнамської армії, а сам лідер кхмерів з прихильниками втік в джунглі.

Помер у глибинці країни за дивних обставин (за деякими даними, був отруєний) 16 квітня 1998 року – до початку процесу за обвинуваченням у злочинах проти людства.

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опубліковано в № 42 журналу Корреспондент від 28 жовтня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Близький СхідісламістиАрабська веснагромадянська війна
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі