Як би жорстко влада не вчиняла зі своїми політичними опонентами, їхні сім'ї продовжують жити колишнім життям vip-українців – відвідують світські тусовки, ведуть бізнес і користуються всім своїм майном, пише Ксенія Карпенко у №43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року.
Ефектна дівчина в супроводі щільних охоронців підійшла до
чорного джипу BMW, не припиняючи телефонної розмови, сіла в нього і поїхала у
своїх справах. Дівчина – дочка Юлії Тимошенко, опального екс-прем'єр-міністра.
Її мати щойно отримала семирічний термін. Репресії щодо "ворога номер один"
нинішньої влади ніяк не позначилися на житті її родини.
Та й сім'ї інших опальних політиків і чиновників
продовжують вести те саме життя, що й до арештів їхніх рідних. Приміром, Ірина
Луценко, дружина екс-міністра МВС Юрія Луценка, який уже майже рік перебуває в
СІЗО, спокійно веде свій бізнес, а одна з небагатьох для неї відмінностей від
колишнього життя – це те, що вона більше не їздить із чоловіком на відпочинок
за кордон.
У той час, коли Ігор Діденко, перший заступник голови НАК
Нафтогаз України часів прем'єрства Тимошенко, нудився в слідчому ізоляторі,
обвинувачений нинішньою владою в незаконному відчуженні 11 млн кубометрів газу,
його донька Дар’я регулярно красувалася на світських тусовках. І після
того як її батько отримав три роки позбавлення волі з відстрочкою покарання, не
змінила цим звичкам.
Не менш яскраве життя веде і Христина Черновецька, донька
скандального київського мера і ще недавно – дружина депутата Київради
В'ячеслава Супруненка. Поки її батько перебуває в підвішеному стані, а чоловік –
в бігах, оголошений в розшук за кримінальний злочин, вона ні на хвилину не
переривала світського життя. Наприклад, відзначила ювілей матері на
французькому Лазурному Березі.
Родичі переслідуваних держчиновників без проблем займаються бізнесом, працюють,
користуються фактично всім своїм майном, а якщо й страждають, то лише від розлуки з близькою людиною
Ці та багато інших родичів переслідуваних держчиновників
без проблем займаються бізнесом, працюють, користуються фактично всім своїм
майном, а якщо й страждають, то лише від розлуки з близькою людиною. Про це каже
політолог Тарас Березовець, який за багато років роботи з політиками встиг
оцінити життя як можновладців, так і опозиціонерів.
"Ще з часів президента Леоніда Кучми існує негласний
закон: членів сімей чиновників, притягнутих до кримінальної відповідальності,
фізично не чіпати", – розповідає експерт.
Життя триває
Коли російський імператор Микола відправив значну частину
повсталих проти самодержавства дворян-декабристів – а це були представники
еліти тогочасного суспільства – в сибірське заслання, 11 їхніх дружин, які походили
зі знатних родин, пішли за своїми чоловіками "у глибину сибірських руд".
У сучасній Україні від близьких родичів колишніх
високопосадових чиновників подібних подвигів чекати не доводиться. Адже в яких
би умовах не були їхні другі половини – в СІЗО, в ув'язненні або в бігах – їхні
сім'ї не жертвують нічим.
Та сама Діденко, поки її батько 14 місяців перебував під
слідством, вела життя світської левиці. Фотокореспонденти інтернет-порталу про
світське життя, моду й подорожі jetsetter.ua зафіксували її більш ніж на 40
vip-заходах.
Зокрема, через три місяці після арешту батька Діденко
побувала на закритій вечірці, яку влаштувала її подруга Ася Мхітарян, дочка
нардепа-регіонала Нвера Мхітаряна, почесного президента компанії
Познякижитлобуд, з нагоди відкриття салону дорогих аксесуарів для дому.
Валерія Черненко, ведуча програми про життя зірок Козирне
життя, підтверджує, що на вечірках Діденко присутня часто і виглядає
бездоганно.
Навіть більше, поки її батько на особистому досвіді
знайомився з побутом підслідних, Діденко навіть побувала в Монако, на щорічному
люксовому заході, присвяченому розкоші, – Балу квітів.
У короткій розмові з Корреспондентом Діденко-молодша,
однак, сказала, що складнощі в її житті, пов'язані зі взяттям під варту батька,
все-таки були. Але в чому вони полягали, розповідати не стала. "Тато не
дозволив говорити на цю тему", – заявила Діденко.
Карасьов: Причин для розмов про перешкоди та бар'єри життєдіяльності членів сімей ув'язнених політиків немає
"Причин для розмов про перешкоди та бар'єри
життєдіяльності членів сімей ув'язнених політиків немає, – упевнений політолог
Вадим Карасьов. – Можливо, є прихований тиск, але говорити про переслідування
та політичні репресії проти родичів екс-чиновників було б перебільшенням".
Як переконався Корреспондент, його слова точно описують
ситуацію навіть в тому випадку, коли мова йде про чиновника, який попсував
чимало крові нинішній владі, – Луценка. Він уже майже рік перебуває в СІЗО,
обвинувачений в низці службових злочинів, і якщо і виїжджає "на волю", то лише
в будівлю суду.
Ірина Луценко: Ми з Юрою прожили 25 років, у нас завжди була активна життєва позиція. Раніше восени їздили в Лондон білок годувати, гуляли по улюблених вулицях Парижа і Мадрида. Зараз ніхто нікуди не їде
Його дружина Ірина каже, що ці місяці арешту були
втрачені для сім'ї. "Ми з Юрою прожили 25 років, у нас завжди була активна
життєва позиція, – зізнається Корреспонденту дружина екс-міністра. – Раніше
восени їздили в Лондон білок годувати, гуляли по улюблених вулицях Парижа і
Мадрида. Зараз ніхто нікуди не їде. Все не в радість – ні осінь, ні книга, ні
вже доросла собака з її приколами".
Зараз замість світських тусовок родина надає перевагу походам
у кіно і піцерію, а замість євротурів – прогулянкам у лісі з собакою.
По Києву Ірина Луценко їздить на своєму чотирирічному
Mercedes-Benz GL, ринкова ціна нового аналога якого стартує з позначки $ 70
тис. Суд заборонив його продавати як майно екс-чиновника, на яке накладено
арешт, але їздити на ньому не забороняється.
Немає проблем і з іншим автопарком сім'ї. Позашляховик
Toyota Land Cruiser теж заарештований. А ще одним автомобілем – Mitsubishi
середнього класу – вільно користується старший син Луценка, студент останнього
курсу київського Інституту зв'язку.
До слова, жодних проблем з адміністрацією вузу в нього,
за словами матері, у зв'язку з арештом батька не виникало. Навіть навпаки –
юнака всі намагаються підтримати. Не вплинуло нинішнє становище батька і на
життя молодшого, 12-річного сина Луценка, який без проблем навчається в школі.
Незмінність життєвого укладу сім'ї Луценка доводить і
нещодавній вихід у світ – на гумористичний концерт Студії Квартал 95 – дружини
екс-міністра і його старшого сина. Ірина каже, що провести подібним чином вечір
їй порадив чоловік, давній шанувальник Кварталу.
Вільний бізнес
У життя сімей опальних чиновників не втручаються зазвичай
і силовики. В СБУ Корреспонденту не захотіли коментувати, чи прослуховуються
телефони родичів затриманих, посилаючись на те, що відомство не має права
розголошувати подібну інформацію. Проте Геннадій Москаль, колишній заступник
голови СБУ, каже, що коли він був при владі, ні наказів про прослуховування
телефонів, ні вказівок погрожувати сім'ям переслідуваних чиновників у відомстві
не давали.
У МВС офіційно повідомили, що їхні співробітники ніяких
оперативних дій щодо жодного з членів родин політиків або чиновників, з якими
зустрічався Корреспондент, не проводили.
Практика засвідчує, що не тільки особисте життя сімей
переслідуваних колишніх можновладців не змінюється – їхній роботі або бізнесу
теж нічого не загрожує. "Якби прокуратура або СБУ відбирали бізнес у сімей
опозиційних політиків, притягнутих до відповідальності, ЗМІ про це вже знали
б", – запевняє Березовець.
Наприклад, Ірина Луценко – співвласниця компанії
Українські новітні телекомунікації (УНТ). Її фірма, що спеціалізується на
наданні телекомунікаційних послуг, працює на ринку з 2006 року і представлена в 13
регіонах. Але ніколи великою не була: за словами Миколи Оліярника, аналітика
ринку телекомунікацій, УНТ – структура за національними мірками невелика. І
зараз ринкове становище компанії не змінилося.
Луценко стала співвласницею УНТ в листопаді 2010 року, за
місяць до арешту чоловіка, а до того шість років працювала комерційним
директором у цій компанії. За свою справу вона побоюється, але лише як пересічний
український бізнесмен.
"За весь цей час на підприємстві було шість перевірок, –
каже Ірина Луценко. – Перевіряли всі й усе: і СБУ, і податкова, і прокуратура.
Але не можу сказати, що перевірки були направлені на бізнес дружини Луценка.
Ніяких "маски-шоу" не було, і, хоча в мене свої претензії до влади, мені
причепитися нема до чого".
Все гаразд зі справами й у бізнес-центру Лотос,
співвласницею якого є дружина екс-міністра МВС. Лотос розташований в
Святошинському районі Києва – це скоріше спальна, ніж ділова частина міста.
Деякі площі триповерхової будівлі займає компанія Луценко, решту вона здає в
оренду. Причому в зв'язку з тим, що в Лотосі для роботи передбачено все,
включаючи конференц-зал на 60 осіб, на цей момент вільних приміщень під оренду
немає.
Дружина екс-міністра на свої справи не скаржиться,навіть каже, що її бізнес – один з найбільш бездоганних в Україні
Сама дружина екс-міністра на свої справи не скаржиться,
навіть каже, що її бізнес – один з найбільш бездоганних в Україні.
Схоже, такі само надійні тили й у Євгенії Тимошенко-Карр,
дочки української арештантки номер один Юлії Тимошенко. Вона володіє кількома
проектами в сфері громадського харчування, зокрема є разом з чоловіком
співвласницею київського ресторану італійської кухні Ciro's Pomodoro. Середній
чек у цьому закладі, розташованому в центрі столиці, – 250 грн.
Висока ціна не відлякує клієнтів. Це один з
найпопулярніших київських ресторанів, де часто бувають зірки світового масштабу,
які приїжджають в Україну на гастролі. Це данина статусу ресторану, який є
частиною всесвітньо відомої мережі ресторанів Сiro's Pomodoro. Власник мережі,
з яким у Києві на паях ведуть справу дочка і зять Тимошенко – неаполітанець
Чіро Орсіні, друг багатьох голлівудських зірок.
Сама Тимошенко-Карр спілкуватися з Корреспондентом не
захотіла. Однак, як переконався Корреспондент, її ресторан і після арешту
екс-прем'єра функціонує на повну потужність. Тут, як і раніше, людно, а на вихідні,
щоб потрапити сюди, треба завчасно бронювати столик. За словами адміністраторів
Ciro's Pomodoro, дочка Тимошенко не забуває про свій бізнес і навідується в
ресторан хоча б раз на тиждень – тобто з тією ж періодичністю, що і до
винесення вироку її матері.
Немає особливих ділових проблем навіть у тих
екс-чиновників, які втекли з України та отримали політичний притулок в інших
країнах. Здавалося б, влада повинна мати зуб на людей, які виставили її перед
світовим співтовариством в невигідному світлі. Але цього немає, прикладом чому є
ситуація з Михайлом Поживановим, екс-главою Держкомрезерву.
Проти нього 31 січня 2011 року порушили кримінальну
справу за фактом розкрадання коштів на суму 7 млрд грн. Але Поживанов зумів
виїхати до Австрії, де йому надали політичний притулок. Тим часом в Україні
продовжує працювати його компанія Київтурекспрес, зайнята в сфері нерухомості.
В електронному листуванні Поживанов запевнив, що його
сім'я – дружина і троє синів – перебувають разом з ним в Австрії. Однак
працівники Київтурекспресу переконали Корреспондент, що дружина власника
продовжує виконувати свої обов'язки маркетинг-директора і час від часу
з'являється на роботі.
Екс-глава Держкомрезерву, дізнавшись, що Корреспондент
зв'язувався з його компанією, був категоричний. "Не чіпай, будь ласка, фірму і
дружину, і так важко. Я не хочу, щоб ті, хто ще з нами працює, відвернулися", –
написав він.
Однак з Київтурекспресом, за словами експертів Асоціації
фахівців з нерухомості, працюють так само, як і раніше, коли Поживанов був при
владі. Діяльність компанії аналітики пов'язують з будівництвом об'єктів в
Маріуполі в середині 1990-х, коли Поживанов був мером цього міста. І зараз, як,
власне, і завжди, компанія працює тихо, без витрат на маркетинг і рекламу.
Апріорі відомо, що бізнес чиновників виникає на базі преференцій влади. Коли ж
чиновник переходить в розряд переслідуваної опозиції, підживлення зникає. Лише в
такому випадку ділова активність сімей екс-чиновників може постраждати від їхнього арешту
"Апріорі відомо, що бізнес чиновників виникає на базі
преференцій влади. Коли ж чиновник переходить в розряд переслідуваної опозиції,
підживлення зникає, і у влади, цілком природно, виникають запитання", – каже
Карасьов, наголошуючи, що лише в такому випадку ділова активність сімей
екс-чиновників може постраждати від їхнього арешту. В інших випадках джерела
отримання доходу функціонують з колишньою ефективністю.
Майже виняток
Корреспондент знайшов лише один приклад, коли життя сім'ї
заарештованого чиновника помітно погіршилося після його затримання. Мова ідеї
про сім'ю Валерія Іващенка, колишнього виконуючого обов'язки міністра оборони.
Іващенка заарештували в серпні минулого року. У його
рідних немає комерційних підприємств, тому зарплата самого чиновника, якого
звинувачують у незаконному узгодженні плану відчуження Феодосійського
судномеханічного заводу, була головним джерелом доходів.
Сім'я Іващенка живе на околиці Києва, в недорогому за
столичними мірками Голосіївському районі, в старому панельному будинку. У
невеликій трикімнатній квартирі жодного натяку на євроремонт: на підлозі –
лінолеум, у передпокої – фортепіано, в кімнатах – радянські меблі. Квартира,
ринкова вартість якої близько $ 80 тис., – державна.
Працівники прокуратури, приїхавши сюди з обшуком, були
здивовані бідністю обстановки, вирішивши, що це якесь конспіративне житло
Іващенка.
Більше можновладці в життя родини не втручалися. Син
екс-чиновника як працював, так і працює в приватній компанії, яка займається
автомобільними запчастинами. Дружина до недавнього часу працювала в Державному
національному космічному агентстві, але звільнилася за власним бажанням: треба
допомагати заарештованому чоловікові. Дочка Іващенка в Китаї, отримує науковий
ступінь доктора наук з міжнародної економіки.
На єдину машину, Toyota Corolla, накладено арешт, і
автомобіль вже понад рік припаркований біля будинку. По Києву сім'я
пересувається на міському транспорті, про закордон вони й не думають.
Сталінський принцип, коли сім'я відповідає за кожного свого члена, в Україні не працює
Але і цей випадок підтверджує: сталінський принцип, коли
сім'я відповідає за кожного свого члена, в Україні не працює. "Моральні
переживання родин ув'язнених екс-чиновників величезні. Психологічно їм
непросто, і, звичайно, вони відчувають почуття несправедливості. Але репресій [щодо
сімей в'язнів політиків] поки що не існує", – резюмує Карасьов.
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 4 листопада 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.