Українці активізували тиск на владу – не тільки вуличними акціями протесту, але й організованим опором бюрократії, пише Іванна Коберник у №47 журналу Корреспондент від 2 грудня 2011 року.
Тортури в міліції, побиття мітингувальників, примус до
хабарів на дорогах і стягування грошей за повітря у вигляді плати за паркування
– українці відмовляються терпіти таке до себе ставлення.
Одні беруть в руки відеокамери, щоб фіксувати злочини
міліції і робити ці порушення публічними, другі вивчають закони і вирушають
інспектувати роботу правоохоронців, треті завалюють скаргами державні органи.
Рухаючись різними шляхами, кожна з таких організацій
будує свій острівець громадянського суспільства. "Незалежно від форми дій, у
всіх громадських організацій є одна спільна риса – люди починають вірити, що
від їхнього маленького кроку залежить загальний результат", – стверджує
київський адвокат Тетяна Монтян.
В Україні зростає кількість прикладів, коли громадянський спротив зупиняє свавілля, а грамотне застосування навіть наявного недосконалого законодавства дає результат
В Україні зростає кількість прикладів, коли громадянський
спротив зупиняє свавілля, а грамотне застосування навіть наявного недосконалого
законодавства дає результат.
У жовтні соцопитування, проведене Центром Разумкова, дало
приголомшливий результат: 57% українців не підтримують діяльність міліції, 31%
вважають зустріч з міліцією на нічній вулиці фактором ризику. П'ять років тому
зустрічі з міліціонером боялися 19% українців.
Свавілля вітчизняних правоохоронців набуло такого масштабу,
що навіть журналісти з Ірану, не найвільнішої у світі країни, були шоковані
тортурами звичайних громадян в українській міліції, про що і показали нещодавно
сюжет на місцевому телебаченні.
Дорожній кошмар
Три роки тому молоді хлопці стали знімати на відео
спілкування з інспекторами ДАІ і викладати відзнятий матеріал з нецензурною
лайкою, погрозами, хабарами в Мережу. Сьогодні у дорожніх контролерів близько
100 постійних активістів, які з камерою відстежують роботу дорожніх патрулів.
Результат їхньої роботи – на сайті Дорожній контроль:
зараз там можна насолодитися виглядом перекошеного обличчя офіцера Кобри, який
кричить на водія, стати свідком кількох випадків передачі грошей інспекторам,
дізнатися про витончені способи спонукання до давання хабара водіїв, які
поспішають до аеропорту Бориспіль.
Якщо Дорожній контроль відверто провокує міліціонерів,
стверджуючи, що їхня діяльність – безкоштовний тест для правоохоронців на
психологічну стійкість, то всеукраїнська акція Міліція під контролем діє
гранично коректно.
– Доброго дня, я Олег
Мартиненко, ми проводимо моніторинг роботи міліції, – звернувся колишній полковник,
а нині голова Асоціації українських моніторів дотримання прав людини, до
патруля на Хрещатику. – Скажіть, будь ласка, чи проводився з вами інструктаж
перед виходом на маршрут? Чи є у вас із собою медична аптечка?
Два сержанти секунд десять приходять до тями, після чого
підтверджують: інструктаж проводився, а аптечки у них ніколи не було.
– Але відповідно до Статуту патрульно-постової служби ви
повинні мати із собою засоби першої медичної допомоги та надати її, якщо до вас
звернеться будь-яка людина. Ви зможете це зробити? – наполягає Мартиненко.
– Ну так ми викличемо швидку, – невпевнено відповідає
сержант.
У ході опитування з'ясувалося, що у патруля немає
протоколів адмінпорушень, які у разі дрібної провини можуть бути складені на
місці, щоб не везти людину в райвідділ. Їх, до речі, не було у жодного патруля,
перевіреного в листопаді активістами акції Міліція під контролем в 16 містах
України.
Асоціацію українських моніторів дотримання прав людини
придумали колишні міліціонери, які працювали в 2008-2010 роках в Управлінні
моніторингу дотримання прав людини МВС. Після приходу на посаду міністра
Анатолія Могильова управління було розформоване, а співробітники звільнені без
надання іншої роботи та грошових компенсацій.
У регіонах відчуття безкарності у міліціонерів зашкалює. "Наші активісти на тренінгах самі просилися в рейди, – розповідає громадський діяч. – Але просили
їх направити в інші міста, оскільки у своїх побоювалися за безпеку"
Мартиненко визнає: ситуація в Києві прогресивніша, ніж в
інших куточках країни. У регіонах відчуття безкарності у міліціонерів зашкалює.
"Наші активісти на тренінгах самі просилися в рейди, – розповідає Мартиненко. –
Але просили їх направити в інші міста, оскільки у своїх побоювалися за
безпеку".
В планах Асоціації – організація постійно діючої
телефонної лінії для постраждалих від незаконних дій міліції.
Колишній міліціонер і доктор юридичних наук Мартиненко не
рекомендує проводити такі рейди без спеціальної підготовки. Особливо вона
потрібна при інспектуванні райвідділів, де найчастіше мають місце правопорушення,
нерідко тортури, побиття затриманих і просто нахабний шантаж.
Усе це відбувається за зачиненими дверима. У той час як
згідно з офіційними документами МВС вестибюль чергової частини повинен бути
відкритим для всіх відвідувачів, а в ньому мають бути зразки заяв та скарг, а
також телефони співробітників райвідділу і прокуратури.
У міліції навіть не завжди фіксують громадян, які перебувають у райвідділі
Виконавчий директор асоціації Вадим Пивоваров зазначив,
що в міліції навіть не завжди фіксують громадян, які перебувають у райвідділі.
"Якщо людина не зареєстрована, вона швидше за інших може стати жертвою
насильства, тому знання найпростіших правил може вберегти від багатьох
неприємностей", – попереджає він.
Ще одна хвиля громадського тиску на владу піднімається в
Одесі. Тут організація Громадський контроль доріг готує всеукраїнську акцію,
спрямовану на боротьбу з дорожніми ямами і незаконними парковками. Зараз
активісти у 30 містах фотографують всі недоліки дорожнього полотна і ближче до
березня – найбільш оптимального часу для початку дорожнього ремонту – почнуть
завалювати відповідні органи кваліфіковано складеними скаргами.
"Ми плануємо відправляти кілька сотень листів на день, –
каже керівник проекту Сергій Дубенко. – Будь-яка скарга, будь-який запит – це
мікровибух в бюрократичному світі, що викликає коливання в системі. Це єдиний
шлях змусити чиновників працювати".
Адвокат: Натовп не може зробити нічого конструктивного. Для того щоб отримати результат, потрібно знати, як працює система, і бити в ці больові точки акцентованим ударом
Монтян вважає такі цілеспрямовані дії проти міліцейського
свавілля та бюрократичного нехлюйства дуже продуктивними. "Натовп не може зробити
нічого конструктивного, – впевнена правозахисниця. – Для того щоб отримати
результат, потрібно знати, як працює система, і бити в ці больові точки
акцентованим ударом".
Дієвість суспільного тиску на знахабнілу владу ілюструє
досвід Дорожнього контролю. "Дев'ять з десяти інспекторів при вигляді камери
вже намагаються вести себе коректно, а три роки тому все було з точністю
навпаки", – розповідає керівник проекту Ростислав Шапошніков.
Саме після гучних роликів Дорожнього контролю були
звільнені інспектор в Одеській області, який назвав українську мову "телячою
мовою", його колега, який витягнув водія з автомобіля в Харцизьку, даїшник,
який показав водію дулю, і Джанкойський міліціонер, який нецензурно погрожував
водієві побиттям.
Даїшник, що витягнув з автомобіля активіста Дорожнього
контролю в Києві, був не просто звільнений, але і позбавлений міліцейського
звання й отримав умовний термін.
Полетіли зірки в Бердянську – після того як один з
міліціонерів передав Дорожньому контролю відео, у якому начальник місцевого ДАІ
оголосив інспекторам план щодо протоколів.
До речі, листи самих даїшників – окрема глава, що
проливає світло на способи заробітку всередині системи МВС. Хлібні місця вони
називають "ікрометами". Втім, на такому місці автоінспектор наражається на
ризик не заробити, а прогоріти. У разі зупинення статусного водія зі зв'язками
начальник може зобов'язати самого даїшника сплатити штраф за складеним
протоколом.
Уся ця міліцейська кухня стала публічною завдяки
ентузіастам, які майже щодня патрулюють вулиці. "За цей рік за нашими
матеріалами було звільнено не менше 20 інспекторів, – розповідає Шапошніков. –
Це тільки те, що ми знаємо, оскільки багато звільняються по-тихому".
У МВС підтвердили, що керівництво Державтоінспекції переглядає веб-сторінку Дорожнього контролю, і як приклад навели нещодавнє звільнення за хабар миколаївського даїшника
За його інформацією, керівництво і МВС, і ДАІ регулярно
переглядає їхній сайт і навіть профілактично показує особовому складу. У МВС
підтвердили, що керівництво Державтоінспекції переглядає веб-сторінку
Дорожнього контролю, і як приклад навели нещодавнє звільнення за хабар
миколаївського даїшника.
"Ми вдячні всім, хто повідомляє про неправомірні дії
міліції, але звертаємо увагу, що не всі звинувачення є коректними", – каже
Володимир Поліщук, керівник управління зв'язків з громадськістю МВС.
Водночас у Києві суми хабарів зросли. Даїшники пояснюють
подорожчання платою за ризик. Контролери таким результатом задоволені. "Чим вищим
буде хабар, тим частіше водії будуть відмовлятися його платити. І, відповідно,
подумають – чи не порушувати, чи то подати позов на інспектора, який неправомірно
наклав штраф", – пояснює свою мотивацію Шапошніков.
Зразки позовів і різних видів скарг на неправомірні дії
міліції на дорогах можна знайти на форумі сайту. Сайт щодня відвідують близько
10 тис. осіб, що зробило проект таким, що окупається, за рахунок реклами.
Скарга у три кліки
У тому, що наполегливий голос громадськості це не завжди
голос волаючого в пустелі, переконався одесит Дубенко. 1 квітня з'явився сайт
Громадського контролю доріг, на якому пропонуються інструкції, як правильно
скласти скаргу, якщо на дорозі утворилися провали.
Крім того, на ресурсі вивішені сотні фотодоказів вбивчого
стану доріг. Через три тижні після старту проекту була відремонтована перша яма
за складеною через сайт скаргою.
Готується такий документ трьома натисненнями клавіші
мишки: вибрати проблему (яма, неправильні дорожні знаки, незаконне паркування
тощо), вказати місто, свої координати, і на екрані з'являється готовий лист до
відповідного держоргану. Залишається найскладніше – документ потрібно
надрукувати та надіслати рекомендованим листом.
Громадський активіст: Моє завдання – змусити людей вийти з інтернету, перестати скаржитися друзям, а по-справжньому захистити свої права
"Моє завдання – змусити людей вийти з інтернету,
перестати скаржитися друзям, а по-справжньому захистити свої права", – каже Дубенко,
який у вільний від громадського життя час є директором одеського підприємства.
Громадський контроль доріг зумів ускладнити життя паркувального
бізнесу в Одесі: роздавши 50 тис. листівок, активісти спонукали безліч водіїв
не платити за паркування, якщо воно оформлене з порушеннями – відсутня синя
розмітка, немає відповідних знаків, недостатній розмір паркомісць. Перша синя
розмітка і правильні знаки стали з'являтися через кілька місяців після початку
акції, багато незаконних парковок були закриті.
За запитом організації була проведена всеукраїнська перевірка
парковок. МВС дало Дубенку приголомшливу відповідь: 62% всіх парковок в країні
оформлені з порушеннями, тобто незаконні. Організація закликає водіїв на
незаконних стоянках не платити. "Звичайно, паркомафія не відмовиться від своїх
доходів, – каже Дубенко, – але люди можуть відмовитися її утримувати".
Із січня набуває чинності постанова Кабміну, згідно з якою
кожна парковка повинна бути обладнана паркоматом. Якщо його немає – водій не
зобов'язаний платити за стоянку.
Громадський активіст: Не варто чекати чесних правителів, спочатку повинні з'явитися громадяни, здатні контролювати владу
І Шапошніков, і Мартиненко, і Дубенко визнають: в Україні
дуже багато байдужих людей. Але, не змовляючись, вони сказали Корреспонденту
одну й ту саму фразу: десять осіб здатні поставити на вуха ціле місто.
"Не варто чекати чесних правителів, спочатку повинні
з'явитися громадяни, здатні контролювати владу, – каже Дубенко. – Силові
протести не вихід – люди погаласують, підуть додому, поп'ють пива і ляжуть
спати. А проблема невикористання законів залишиться".
Щоб домогтися від держави поліпшення якості доріг, необхідно діяти за простим алгоритмом
1. Сфотографувати погану ділянку дороги
2. Написати скаргу в ДАІ
3. Почекати 30-45 днів, відведених законом на виправлення дефектів
4. Зробити контрольний знімок ділянки дороги
5. У разі якщо дефекти не виправлені, написати скаргу в прокуратуру
6. Почекати 30-45 днів, відведених законом на виправлення дефектів
7. Зробити контрольний знімок ділянки дороги
8. У разі якщо ділянка все ще не відремонтована, подати позов, писати листи із запитами в різні інстанції (міськраду, міністерства, окремим депутатам)
Зразки скарг і листів можна знайти на сайтах громадських ініціатив Громадський контроль доріг або Дорожній контроль
***
Цей матеріал опубліковано в № 47 журналу Корреспондент від 2 грудня 2011 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.