Впливова Українська православна церква, яка неодноразово звинувачувала в розколі інших, сама опинилася на межі розпаду, а її глава насилу втримав владу, пише Ірина Ілюшина у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.
Новини церковного життя в Україні останніх тижнів
нагадували зведення серпневого путчу 1991 року, коли на офіційних каналах
демонстрували балет Лебедине озеро, а альтернативні джерела говорили про
початок державного перевороту. Тільки цього разу роль Михайла Горбачова,
заблокованого на дачі у Форосі, дісталася митрополиту Володимиру (Сабодану),
главі Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)), а
путчистів зіграли деякі ієрархи цієї ж церкви.
Те, що Володимир за станом здоров'я не здатен повною
мірою виконувати свої обов'язки, відомо давно – ще у вересні 2011-го він
серйозно пошкодив ногу. Поки він лікувався, деякі його колеги зробили кроки,
які сьогодні оглядачі називають не інакше як спробою перевороту.
Так, 26 січня відбулося засідання Священного синоду УПЦ
(МП) без участі Володимира, на якому було прийняте рішення призначити намісника
Києво-Печерської лаври митрополита Павла (Лебедя) керуючим Київською єпархією.
Іншими словами, Павло без відома Володимира взяв на себе частину його
повноважень.
Ситуація ускладнилася, коли ще один митрополит,
Агафангел, який контролює Одеську та Ізмаїльську єпархії, зважився на немислиме
– забрав печатку Володимира, ту саму, яка згідно з церковними правилами повинна
перебувати у чинного глави церкви.
Відповіддю Володимира став офіційний лист, в якому він
змушений був уперше визнати, що очолювана ним церква переживає нелегкі часи.
"Її [УПЦ (МП)] терзають зовнішні фактори секулярного
світу, терзають і внутрішні розколи, і розбрати <...>. На жаль, до всіх
цих негараздів додаються і внутрішні чвари", – зазначив Володимир.
Аналітики, ієрархи УПЦ (КП), а також деякі парафіяни УПЦ (МП) називають те, що трапилося, реалізацією плану з усунення Володимира від керування церквою
Аналітики, ієрархи Української православної церкви
Київського патріархату (УПЦ КП), а також деякі парафіяни УПЦ (МП) називають те,
що трапилося, реалізацією плану з усунення Володимира від керування церквою.
"Це повзучий переворот, своєрідне церковне рейдерство, –
упевнений єпископ Євстратій (Зоря), голова інформаційного управління Київської
єпархії УПЦ КП. – Навіть більше, це не просто внутрішній конфлікт УПЦ (МП), тут
відчувається вплив Москви. Патріарх [Російської православної церкви] Кирило –
автократ і давно налаштований покінчити з автономією УПЦ (МП)".
Доктор богословських наук професор Дмитро Степовик також
оцінює ситуацію як "боротьбу, інспіровану з-за кордону", де мета – поставити в
УПЦ (МП) главу, керованого Москвою. І тут симпатії патріотично налаштованих
українців і навіть конкурентів УПЦ (МП) – ієрархів і прихожан Київського
патріархату – на його думку, повністю на боці Володимира.
В УПЦ (МП) не прагнуть виносити сміття з хати: те, що відбувається, називають нормальним процесом, викликаним хворобою глави церкви
В УПЦ (МП) не прагнуть виносити сміття з хати: те, що
відбувається, називають нормальним процесом, викликаним хворобою глави церкви
і необхідністю делегувати деякі його повноваження. Протоієрей Георгій
(Коваленко), голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу та
прес-секретар Володимира, запевнив Корреспондент, що церква живе звичайним
життям.
"На сьогоднішній день немає ні конфлікту, ні колізії, в
тому числі в Київській єпархії, яка управляється і з благословення
блаженнійшого митрополита, і з розпорядження синоду, – каже Георгій. – Інформація
про якісь перевороти, захоплення влади – лише в розпаленій уяві деяких
аналітиків і журналістів".
Нездійснений путч
УПЦ (МП), одна з найвпливовіших в Україні церков, за
кількістю парафій і священнослужителів займає перше місце в країні. А за кількістю
віруючих поступається лише УПЦ КП: за даними дослідження фонду Демократичні
ініціативи за 2011 рік, прихожанами Московського патріархату називають себе
25,9% співвітчизників, тоді як прихожанами Київського патріархату – 31,1%.
Крім того, саме УПЦ (МП) благоволить влада – Президент
Віктор Янукович і більшість його соратників ходять в її храми.
Саме тому констатація розколу з вуст глави такої
благополучної і впливової церкви, яка неодноразово звинувачувала в розколі
інших – найбільше УПЦ КП, – стала справжньою сенсацією.
Аналітики пояснюють подію нічим іншим, як бажанням Москви покінчити з автономією УПЦ
Аналітики пояснюють подію нічим іншим, як бажанням Москви
покінчити з автономією УПЦ: останнім часом Кирило особливо скрупульозно
контролює, що відбувається в українському православ'ї і як ніколи часто
приїжджає в Україну – за 2010-2011 роки це сталося шість разів.
Другою причиною конфлікту експерти вбачають посилення
впливу патріотично налаштованих ієрархів у самій церкві – за 20 років
незалежності України таких з'явилося чимало.
В результаті, скориставшись хворобою Володимира і
розгубленістю більшості членів синоду, три митрополити – Агафангел і Павло, а
також донецький Іларіон (Шукало) – спробували самостійно виконувати ключові
функції управління, відтіснивши синод і предстоятеля, констатує спробу
захоплення влади Юрій Черноморець, доктор філософських наук і прихожанин УПЦ
(МП).
"Сталося це через позицію митрополита Павла, який
приєднався до Агафангела й Іларіона, що прагнуть до влади практично відкрито", –
пояснює суть конфлікту Черноморець.
Саме тому ситуація не вщухла і після письмової заяви
митрополита Володимира, в якій він подякував Священному синоду за надану
допомогу в управлінні Київською єпархією, а також повідомив, що залишає за
собою право керуючого Київської кафедри.
Лист було оприлюднено 7 січня, а на наступний день на
сайті архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана (Єлецьких) з'явилося
повідомлення про підготовку позачергового засідання Священного синоду, на якому
буде обговорюватися спроба глави УПЦ (МП) одноосібно переглянути деякі кадрові
рішення синоду.
У січневі дні верхівка церкви цілком серйозно обговорювала кандидатури наступника Володимира. Що категорично суперечить церковним канонам
Православні оглядачі стверджують, що в ті січневі дні
верхівка церкви цілком серйозно обговорювала кандидатури наступника Володимира.
Що категорично суперечить церковним канонам – позбавити влади чинного главу
церкви, який не порушив жодних правил, неможливо. "Усувають живого ще главу
церкви – але ж це довічна посада", – обурений Степовик.
Поки конфлікт пішов на спад – як розповідає Черноморець,
після листа Володимира митрополит Павло відвідав його з наміром помиритися і
повернутися до взаємин, передбачених статутом. А Йонатан, у свою чергу, заявив,
що не має ніякого відношення до листа про позачергове засідання синоду.
"Можна сподіватися на нормалізацію ситуації", – констатує
Черноморець.
На церковному фронті без змін
Прес-секретар Володимира не втомлюється переконувати
журналістів: ніякого конфлікту не було, просто церковне управління
перелаштувалося у зв'язку з хворобою голови. На цей момент Агафангел є
тимчасово головуючим у синоді, тобто просто веде засідання.
Що стосується Київської єпархії, то процедурними
питаннями з благословення митрополита управляє Павло. Юридично Володимир все
так само залишається керуючим Київською єпархією: право підпису і печатка в
нього.
До того ж, за словами лікарів, він одужує. І хоча процес
реабілітації не буде швидким, оточення Володимира сподівається, що вже до кінця
травня він повернеться до нормального графіка роботи.
Однак те, що сталося, дало поштовх до обговорення, хто стане наступником Володимира, – поки що лише теоретично
Однак те, що сталося, дало поштовх до обговорення, хто стане
наступником Володимира, – поки що лише теоретично. Серед можливих кандидатів
називають Іларіона, Агафангела і Павла. Останній набув скандальної популярності
як любитель життя на широку ногу: він роз'їжджає на Mercedes вартістю понад 1
млн грн., а 50-річчя священика перетворилося на пишний банкет в ресторані
столичного готелю Русь за участю зірок естради.
Хоча, за словами Черноморця, Павло і Агафангел виявили
себе як церковні політики, готові до нестандартних рішень. При цьому обидва
активно підтримують Партію регіонів, беруть участь у виборах в місцеві органи
влади.
Експерт: Владика Павло займає проросійську позицію, митрополит Агафангел – взагалі російський шовініст, яких уже в самій Росії мало
"Владика Павло займає проросійську позицію, митрополит
Агафангел – взагалі російський шовініст, яких уже в самій Росії мало", –
ділиться експерт думкою про особистості претендентів.
Але саме через це навряд чи вони можуть стати
"прохідними", додає Черноморець, оскільки і українська влада, і Москва
побоюються таких кандидатів: вони некеровані, їх насилу можна утримувати від
нерозважливих вчинків.
"Москва перебуває в пошуках більш поступливих і
прийнятних для всіх кандидатур", – розкладає він можливий церковний пасьянс.
Водночас аналітики не виключають і появи темної конячки.
Не можна скидати з рахунків фактор несподіванки: може статися щось
непередбачене, що взагалі не входить в плани Москви, зауважує Степовик. В
останній момент може виплисти невідомий молодий єпископ, який розрубає цей
гордіїв вузол взаємин з Москвою.
Поки що експерти переконані, що Володимир залишається ідеальним главою, забезпечуючи баланс між промосковськими і прокиївськими групами впливу
А поки що експерти переконані, що Володимир залишається
ідеальним главою, забезпечуючи баланс між промосковськими і прокиївськими
групами впливу.
"На тлі цієї безсоромної камарильї правда на боці
Володимира, – вважає Степовик. – Особисто я хочу, щоб Сабодан остаточно одужав:
він може розрядити ситуацію".
***
Цей матеріал опубліковано в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.