Грубе поводження з Юлією Тимошенко за ґратами – лише вершина айсберга, який тримають тисячі, а може, мільйони людей, пише журналіст Іванна Коберник у колонці, опублікованій у №16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року.
Чи вірите ви, що під час конвоювання Юлії Тимошенко з колонії в лікарню до неї була застосована сила? Я – так. А чи вважаєте, що удар через простирадло кулаком у живіт був завданий екс-прем'єру за вказівкою перших осіб держави? Я не впевнена. Так, жага розправи над політиком, яку нинішня верхівка боїться, навіть коли вона в далекій від столиці колонії, могла б штовхнути їх і на таке приниження не зломленій попередніми методами супротивниці.
Люди, які виконали цей садистський номер, впевнені, що інакше не можна було, і ніякої провини не відчувають. Навіть більше, вважають, що вони ще довго терпіли витівки ув’язненої
Водночас я цілком допускаю, що ті "троє міцних чоловіків",про які пише в своєму листі на волю Тимошенко, і той заступник начальника колонії, якого вона назвала безпосереднім виконавцем удару кулаком у живіт,просто зірвалися. Люди, які виконали цей садистський номер, впевнені, що інакше не можна було, і ніякої провини не відчувають. Навіть більше, вважають, що вони ще довго терпіли витівки ув’язненої, яка чомусь не змирилася з різким поворотом у її долі.Швидше за все, сьогоднішнє відчуття причетних – роздратування, що Юля не злякалася і не затихла, а історія, що замовчувалася з 20 по 24 квітня, все-таки вийшла назовні.
Наявність у Тимошенко синців на передпліччі, лікті і на животі підтвердив представник омбудсмена Ніни Карпачової. І тепер найголовніше питання: які висновки з подій зробить влада, опозиція і суспільство, тобто люди?
Пряме розпорядження із самого верху "розчавити"цілком могло прозвучати. Але це мене не дивує. Методи управління країною вже другий рік показують філософію цієї влади. Мене дивує легкість, з якою знаходяться виконавці. Адже люди, які тягли Тимошенко в лікарню, потім прийшли додому, обіймали своїх дружин і дітей, може, навіть ділилися новинами дня,будучи впевнені, що просто робили свою роботу. І скільки таких людей не тільки в пенітенціарній системі? Ось що страшно.
Vip-в'язні волею-неволею стали каталізаторами безлічі журналістських розслідувань, а новини про Тимошенко й екс-главу МВС Юрія Луценка допомогли привернути увагу до раніше невідомих особливостей життя за ґратами.Ми дружно говоримо або думаємо: "Який жах" і "Ну ми ж нічим не можемо допомогти".
На цьому тлі люди, які "просто роблять свою роботу", на волі вже не здаються нам чудовиськами. Даїшник, що вимагає хабар (ну не вдарив же), паркувальник, який вимагає гроші, незважаючи на пряму заборону платити за такі послуги готівкою(на нього теж тиснуть), тітка в ЖЕКу, яка п’є чай з подружками, поки під кабінетом знемагають пенсіонери (краще промовчимо, а то відправить ще якісь довідки збирати), суддя, який продає своє рішення, бо треба платити нагору.Вони нічим не кращі за майора, що виконував розпорядження про доставку Тимошенко до лікарні.
Історії з Тимошенко, Луценком і колишнім в. о. міністра оборони Валерієм Іващенком повинні змусити нас звернути увагу на своє повсякденне життя. Якщо подібне поводження з Тимошенко зійде з рук, люди з такими ж поглядами на
життя почнуть "покращувати" і наше життя
Історії з Тимошенко, Луценком і колишнім в. о. міністра оборони Валерієм Іващенком повинні стати для нас не застереженням про небезпеку ігор із владою – вони повинні змусити нас звернути увагу на своє повсякденне життя. Якщо подібне поводження з Тимошенко зійде з рук, люди з такими ж поглядами на життя почнуть "покращувати" і наше життя. Уже сьогодні. Саме тому не можна мовчати, навіть якщо порушення наших прав здається нам незначним.
Іронія долі полягає в тому, що до екс-прем'єра в колонії застосували силу, виконуючи рішення Європейського суду! Сказала Європа лікувати– ось, лікуємо. Тут теж є паралелі з нашим повсякденним життям: сказали до Євро-2012 очистити міста від бродячих собак – розсипаємо отруту, а не будуємо притулки. Розпорядилися не виконувати рішення суду про виплати дітям війни –можемо піти під суд, але не платимо. Сказали, що треба б поменше платити допомоги при народженні дитини, – викручуємо руки, відправляємо за додатковими довідками,брешемо, що друга дитина, яка народилася в другому шлюбі, вважається першою, і зменшуємо виплату.
Чим ближче стикаєшся з різними частинами української держмашини, тим страшніше
стає від усвідомлення того, як багато людей готові беззаперечно виконувати злочинні правила гри
Чим ближче стикаєшся з різними частинами української держмашини, тим страшніше стає від усвідомлення того, як багато людей готові беззаперечно виконувати злочинні правила гри. Як багато тих, хто знає про зловживання в системі і мовчить про це. І що має статися, щоб люди почали потихеньку ділитися хоча б в інтернеті цим страшним знанням?
Передбачаю заперечення, що маса моторошної інформації потрапляє в ЗМІ та в інтернет, але нічого не змінюється. Згодна, змінюється не так швидко, як нам хотілося б. Але швидкі зміни можуть бути тільки кривавими.Навряд чи це краще.
Особливої уваги заслуговує робота "кризового штабу" і "продакшен-студії"пенітенціарної системи. Тактично їм вдалося на один вечір перебити новину про побиття Тимошенко відеороликом про нібито її поцілунки з адвокатом. Далі їм не вдалося повісити синці екс-прем'єра на сусідку по камері, через що ув’язнену навіть довелося перевести в іншу камеру. Тепер вони попереджають Тимошенко, яка оголосила голодування, що будуть її годувати насильно через зонд. За європейськими мірками це вважається катуванням.Пенітенціарна служба загнала себе в пастку, намагаючись виконати рішення Європейського суду про лікування Тимошенко. Зараз керівництво колонії допомагає адвокатам Тимошенко збирати докази для перемоги екс-прем'єра в Європейському суді і сильніше затягує зашморг на шиї свого начальства. Тюремникам саме час відгризати собі лапу. Як там прізвище того нестриманого заступника начальника колонії? Призначити його головним винуватим було б не зрадою, а дуже навіть правильним піар-ходом, який також приніс би деяку користь суспільству. Скандал би швидше затих, а виконавці чужої злочинної волі краще б подумали про наслідки своєї згоди виконувати такі правила гри.
***
Цей матеріал опублікований в № 16-17 журналу Корреспондент від 27 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.