RU
 

Корреспондент: Життя інших. Лист з Індії

14 червня 2012, 15:50
0
140
Корреспондент: Життя інших. Лист з Індії
Фото: АР
Легкості сприйняття життя в індійців варто повчитися

Якими б скромними не були туристи-європейці на півдні Індії, загальну увагу їм забезпечено. Індійці ловитимуть їхні погляди та підсилатимуть дітлахів – доторкнутися до них, пише Людмила Шевченко у рубриці Життя інших у журналі Корреспондент №22 від 8 червня 2012 року.

Ченнаї (Мадрас) – четверте за розміром місто Індії і столиця південного штату Таміл-Наду – розтягнулося на багато тисяч кілометрів. Сюди приїзджають не до храмів, а за атмосферою: в Ченнаї, як і раніше, панує його величність сарі, а туристам все ще дивуються.

Також Ченнаї приваблює музикантів – восени і взимку тут проходить безліч музичних фестивалів. До того ж тут розташований величезний 13-кілометровий пляж Марина-біч, один з найбільших в Азії. Втім, місце це не зовсім туристичне, та й води Бенгальської затоки неспокійні, тому ніхто, крім місцевих, не купається.

Місце це не зовсім туристичне, та й води Бенгальської затоки неспокійні, тому ніхто, крім місцевих, не купається

У цього міста гучний пронизливий голос: інтенсивно сигналять автомобілі, тук-туки і мотоцикли. Ще одна особливість Ченнаї – пил, який стоїть у повітрі з ранку до вечора, деякі водії навіть носять маски.

Зате вночі місто стає спокійним, врівноваженим. На узбіччі доріг тихо сплять цілі сім'ї безпритульних з маленькими дітьми та собаками. Поруч сновигають щури. Вдень ці люди тут таки насичують свої виснажені шлунки нехитрою їжею впереміш з піском та пилом від тук-туків і дорогих джипів, що проїжджають повз, а потім тут таки справляють власні потреби.

Втім, безпритульні не виглядають нещасними, вони посміхаються, а якщо їх фотографують, охоче позують. Майже всі їхні жінки одягнені в яскраві сарі, на руках і ногах у них браслети, а коли вони колишуть дитину в кутку курної вулиці, сережки в їхніх вухах та ніздрях весело виблискують.

В Індії горе поряд з радістю – в останній шлях людину можуть проводжати із веселою музикою, випускаючи в повітря петарди. Тут вірять: зовсім скоро померлий перейде у наступне життя.

Ціни в Ченнаї невисокі, хоча місцеві і стверджують, що останнім часом інфляція підняла їх ледь не вдвічі. Перекусити масала-доса (млинець з картоплею, приправами і соусами) в невигадливому закладі коштує від 30 до 45 рупій – 50 євроцентів і вище. А улюблений індійський ланч мілс на бананових листах замість тарілки коштує всі 50 рупій.

Перекусити масалою досу (млинець з картоплею, приправами і соусами) в невигадливому закладі коштує від 30 до 45 рупій – 50 євроцентів і вище. А улюблений індійський ланч мілсна бананових листах замість тарілки коштує всі 50 рупій.

Якщо вас цікавлять не стільки зручності, скільки занурення в місцеві реалії, можна зняти кімнату в гест-хаусі за 6-7 євро на добу. Можна знайти, наприклад, загадковий великий гест-хаус із внутрішнім подвір’ям і величезним старим деревом посередині, зі покрученими сходами, таємничими дверима в нікуди і лабіринтами-коридорами, зі стелями, що вже осипаються, хиткими дерев'яними поручнями, надбудовами і прибудовами, третім поверхом і окремим номером – будиночком на даху. Тут обов'язково буде велика кімната-зала з цементною підлогою, високою стелею, величезними вікнами з дерев'яними жалюзі і численними кішками.

Хоча можна за 9-10 євро на добу зняти кімнатку європейського типу, з плоским телевізором і мінімумом меблів, зовсім невелику, але із сучасним душем і туалетом. Але тут вже не буде Індії.

Загальне правило для туристів, які подорожують по цій країні: пити бутильовану воду і користуватися засобами від москітів

Загальне правило для туристів, які подорожують по цій країні: пити бутильовану воду і користуватися засобами від москітів. Крім всіляких препаратів, рекомендую москітну сітку на ніч, а після п'ятої вечора – одяг з довгим рукавом.

До речі, в Ченнаї дівчатам краще забути про шорти, інакше підвищена увага забезпечена. Втім, європейцям вона тут гарантована в будь-якому випадку.

Індійці дивують безпосередністю. Вони заглядають у ваші очі, наче шукають в них відповідь на всі їхні наболілі питання. І вони розраховують на вашу посмішку. А деякі посилають дітлахів доторкнутися до вас.

Вони зворушливі у своїх проявах дружелюбності – на ресторанному рахунку можуть дописати від руки, що "були раді вас бачити, приходьте ще", – і незбагненні у своєму уявленні про красу: при знайомстві із зеленоокою блондинкою індієць, щиро бажаючи зробити їй приємне, може сказати, що вона схожа на ... японку.

Втім, на компліменти тут нариватися не варто: індійця в цій ситуації не зупинити. Буває так, присяде немісцева дівчина в місцевій їдальні поїсти, як відразу ж у сторонці від неї в ряд вишикуються кілька індійців з персоналу, і з кожною секундою вони все підходять і дивляться, дивляться. Дівчина посміхнеться – і вони вже зніяковіло намагаються заговорити, а потім і помацати.

Та й самі індійці охоче звертають на себе погляди. Це характерно для півдня Індії, де всі з радістю фотографуються, просяться до кадру, позують, уявляючи себе – хоча б трохи – боллівудської зіркою.

Хоч це і не Боллівуд, в Ченнаї працює безліч кіностудій, і нерідко в місця, де зупиняються європейці, приходять агенти, запрошуючи на зйомки. Тому будь-який турист у блокбастері тутешнього виробництва може без великих зусиль зіграти якогось лиходія або підіграти в масовці.

Індійці більше, ніж представники інших народів, схожі на дітей: вони
безпосередні і цікаві, легко ображаються, б'ються і миряться

Індійці більше, ніж представники інших народів, схожі на дітей: вони безпосередні і цікаві, легко ображаються, б'ються і миряться. При цьому навіть дуже літні люди нерідко не мають сивого волосся – легкості сприйняття життя у них варто повчитися.

Коли в квітні цього року в Індонезії стався землетрус і півдню Індії загрожувало цунамі, ми саме були там, у місті Пондічеррі за три години від Ченнаї, хвилювалися, намагалися надіслати до України новини, ледь не запасалися консервами. А місцеві рибалки тим часом стояли на березі і чекали цю саму величезну хвилю. У цьому вся Індія.

***

Цей матеріал опубліковано в № 22 журналу Корреспондент від 8 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: туризмтрадиціїжиттяІндія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі