Наймолодший губернатор України, Олександр Вілкул, намагається перетворити Дніпропетровщину в зону підвищеного комфорту для бізнесу. Численні держконтролери намагаються йому перешкодити, - пише Олександр Пасховер у №37 журналу Корреспондент від 21 вересня 2012 року.
У 2010 році тоді ще 36-річний новопризначений
глава Дніпропетровської обладміністрації Олександр Вілкул пішов на
безпрецедентний в історії України крок. Він найняв міжнародних консультантів,
щоб ті склали бізнес-план будівництва капіталізму в окремо взятому регіоні і
вибудували ефективний бюрократичний апарат.
"Це перший регіон, в якому
ми в такому ключі співпрацюємо", - говорить Ганна Шаліна, старший менеджер
міжнародної аудиторської та консалтингової компанії Deloitte. У результаті
проведених перетворень у регіон пішов капітал. За два роки з $9,2 млрд прямих іноземних
інвестицій в Україну $1,2 млрд залучили Вілкул та його команда.
У рейтингу
конкурентоспроможності, який розраховується Фондом Ефективне управління
(належить українському мільярдерові Рінату Ахметову) спільно зі Світовим
економічним форумом у Давосі, Дніпропетровська область посіла перше місце.
Щоб залучити побільше коштів, Вілкул роз'їжджає економічно розвиненими країнами, де вмовляє місцевий бізнес відкривати підприємства в Дніпропетровську і його околицях
Щоб залучити побільше коштів, Вілкул
роз'їжджає економічно розвиненими країнами, де вмовляє місцевий бізнес
відкривати підприємства в Дніпропетровську і його околицях. "Я є гарантом
реалізації всіх тих програм, які відпрацьовуються інвесторами", - заявляє
губернатор Корреспонденту.
До кожного з великих капіталістів,
щоб уникнути зайвих проблем, Вілкул приставив персонального менеджера.
"Аналогів такому супроводу інвесторів в Україні немає", - запевняє
Шаліна.
Втім, у цій бізнес-казці є свій
Змій Горинич - контролюючі держоргани: податкова інспекція, санітарні служби,
митниця і т. д. Місцеві підприємці з французькими або турецькими паспортами зізнаються
Корреспонденту, що ніколи раніше з таким пресингом з боку фіскальних служб не
стикалися.
"На жаль, уряд ставиться до
бізнесу, як до бочки золота, керуючись принципом "треба брати все, що
можливо", - говорить Хасан Башер, гендиректор UDK Gazbeton, великої
турецької компанії з виробництва будматеріалів. - Якщо хтось не захищає ваші
інтереси в політичному середовищі, тоді ви просто незахищені".
Дивіться, хто прийшов
У стратегії розвитку
Дніпропетровської області Вілкул та його команда визначили три напрямки
розвитку - будівництво, сільське господарство та освіту.
Для того, щоб в регіоні стали
з'являтися нові промислові підприємства, регіональне інвестиційне агентство
запропонувало підприємцям підготовлені до будівництва ділянки за так званою
системою Brownfield, тобто на місці раніше існуючих підприємств. Земля в цьому
випадку, як правило, вже має юридичний статус, а до ділянки підведені
комунікації.
Восени 2011 року транснаціональна
компанія Єврогласс (центральний офіс у Швейцарії) побудувала в
Дніпродзержинську завод з виробництва литого скла. Пробна куля привів в регіон
великого гравця, але дрібну інвестицію - $5,5 млн.
"Ми їм сказали: ось є земля,
є адресний супровід проекту, ось вам аналіз ринку, - розповідає Вілкул, - будь
ласка, ми пропонуємо вам реалізувати проект на території Дніпропетровської
області". Тепер же інвестори оголосили, що збираються побудувати інший майданчик
у Жовтих водах, вклавши в нього $250 млн.
У стратегії розвитку Дніпропетровської області Вілкул та його команда визначили
три напрямки розвитку - будівництво, сільське господарство та освіту
У 70 км від Дніпропетровська два
з половиною роки тому французька компанія Maisadour Semences побудувала сучасний
завод з виробництва олійного і кукурудзяного насіння преміумкласу, інвестувавши
у комплекс $37 млн. До кінця року в підприємство увійде ще $22,5 млн, а потім і
всі $40 млн.
Біля воріт компанії Корреспондент
зустрічає усміхнений Франсуа-Олів'є Кайо, гендиректор з СНД компанії Maisadour
Semences. Він показує величезні цехи заводу і нахвалює надсучасне обладнання.
"Таких ліній навіть у Франції немає", - говорить Кайо про обладнання
для сортування насіння.
У компанії є ще два подібні
заводи - один у Франції, він утричі більший, і в Іспанії, який наполовину
менший від українського. Мета Кайо - довести українське підприємство до обсягів
французького. За його словами, цьому сприяє внутрішній ринок.
Україна - світовий лідер в
експорті кукурудзи та олійних культур, однак свого насіння тут практично немає,
і ця прогалина заповнюється імпортом. Кайо сподівається, що в найближчому
майбутньому на внутрішньому ринку домінуватиме виключно українське насіння
преміумкласу. Пристойних заробітків він очікує і від експортних можливостей
українського заводу.
"Насіння - це дорогий товар,
- стверджує француз. - Але ми прийшли сюди не для того, щоб виробляти дешеве
насіння".
Не збираються продешевити в
Україні й бразильці. Дніпропетровський завод Південмаш починає спільний з
латиноамериканцями проект Алкантара з будівництва в Бразилії космодрому.
"Ми зараз відпрацювали
освітні програми, щоб протягом декількох років навчити 2 тис. бразильських
студентів, - хвалиться Вілкул. - Ми розуміємо, що і наступні студенти [з Бразилії]
теж будуть їхати сюди".
Кар'єра менеджера
Вілкул - наймолодший губернатор
України, йому всього 38 років. Цей фактор частково пояснює енергійність
менеджера області. У владу Вілкул прийшов із суворого бізнесу - чорної
металургії. Він і зараз числиться почесним президентом Північного і
Центрального гірничо-збагачувальних комбінатів, які входять до групи компаній
Метінвест (власники - мільярдери Ахметов і Вадим Новинський).
"Я все життя займався
металургією, а з вами говорю про інвестиції в зерно, в плоске скло, у
фурнітуру, IT, - зазначає Вілкул зміни у своєму діловому розкладі. - Просто я
вважаю, що ця диверсифікація потрібна і для зайнятості, і для стабільності [в
області]".
Вілкул - наймолодший губернатор України,йому всього 38 років. Цей фактор частково пояснює енергійність менеджера області
Не складати всі яйця в один кошик
- цю просту мудрість Вілкулу нашептали міжнародні консультанти. Адже
Дніпропетровська область забезпечує 20% промислової могутності країни, і тут
закопано 80% всієї залізної руди України, 100% руди марганцевої. Водночас, ці
багатства мають високий фактор ризику, оскільки будь-які ринкові зміни, як
зовнішні, так і внутрішні, можуть обернутися катастрофою.
"Ви були в 2008 році у
Дніпропетровській області, коли люди [з Нікопольського заводу феросплавів]
три-чотири дні на тиждень ходили на роботу? - запитує Сергій Гайда, аналітик
інвестиційної компанії Dragon Capital. - Це яскрава ілюстрація того, як
небезпечно жити в місцях з містоутворювальним підприємством".
Тому Вілкул мріє переформатувати
економіку області: йому подобається досвід побудови капіталізму в Туреччині, а саме
- тамтешній розвиток 256 індустріальних парків зі своєю спеціалізацією,
преференціями і локалізацією виробництва.
"І цей досвід я збираюся
привезти сюди, - каже губернатор. - Також є досвід міста Франкфурта-на-Майні.
Це як промислові кластери, так і виставкові кластери. Є досвід Великобританії,
яка показала, як освітній кластер стає якорем і драйвером в економіці".
Земля обітована
Олександр Лисенко, заступник
директора комунального підприємства Регіон Лідер, дістає смартфон, щоб показати
на ньому своє фото, зняте у квітні 2012 року. На фотографії за спиною Лисенка -
практично гола земельна ділянка з декількома вбитими в землю бетонними
конструкціями. Тепер же, до середини вересня, тут вже зведено перший корпус
житлового комплексу.
Сергій Смєлий, гендиректор
компанії Регіон Лідер, який приїхав на будівництво, пояснює, як таке стало
можливим. У серпні 2011-го отримали в безкоштовне користування пустир, а через
рік здали об'єкт під ключ. Обласна рада підготувала всю технічну документацію
проекту мікрорайону Лівобережний-3. Це коштувало бюджету 3,6 млн грн. Потім всі
комунальні служби за свій рахунок підвели до ділянки площею 5,4 га електрику,
газ, воду, каналізацію, зв'язок.
Об'єкт було виставлено на аукціон
і його переможець, інвестувавши 19 млн грн., розпочав будівництво, не
витрачаючи часу і енергії на проходження всіх дозвільних процедур, що вимагають
обов'язкових піднесень чиновникам.
Вілкул зазначає, що витрачені
кошти повернуться в казну як у вигляді податків, так і через сплату послуг
комунальників майбутніми мешканцями комплексу. Всі квартири в цьому будинку вже
викуплені: ціна квадрата тут через скромні витрати інвестора на 40% нижча від
ринкової.
Інвесторів доводилося просити:ділова репутація України сильно підмочена невигаданими історіями про тотальне хабарництво, бюрократичне мракобісся, інфраструктурне середньовіччя та інші рудименти вітчизняного феодалізму
"Ми зараз проводимо тендер
на наступний проект, - говорить Вілкул. - Я думаю, що з осені почнемо будувати
одночасно сім будинків і закінчимо їх навесні наступного року. Після цього
почнемо будувати ще вісім".
В обладміністрації розповіли, що
проектом зацікавився іноземний партнер - ізраїльська компанія Global
International Holdings S. A. Компанія, створена 32 роки тому, що працює в
країнах Північної Америки, Євросоюзу, Африки та Азії, спеціалізується на
виробництві будматеріалів, проектуванні, зведенні та фінансуванні житлових і
комерційних об'єктів.
Щоб зацікавити міжнародний
капітал, губернатор також бере під онлайн-контроль роботу чиновників: у режимі
реального часу його співробітники стежать за видачею всіляких дозволів і
ліцензій. Як результат, всі папери бізнесмени отримують вчасно, а часто і
раніше від передбаченого терміну.
У пошуках нових інвесторів Вілкул
також роз'їжджає світом: його маршрути пролягають через Польщу, Австрію,
Німеччину, Бельгію, Францію, Росію, Австралію. "У мене було по три-чотири
зустрічі з керівниками компаній", - згадує губернатор свої поїздки.
Інвесторів доводилося просити:
ділова репутація України сильно підмочена невигаданими історіями про тотальне
хабарництво, бюрократичне мракобісся, інфраструктурне середньовіччя та інші
рудименти вітчизняного феодалізму. - Є легенда про бюрократію - ми її руйнуємо
персональним менеджментом і адресним супроводом.
- Є легенда про корупцію - ми
руйнуємо її безкоштовним виділенням землі під інвестиції, - заявляє Вілкул.
- Але корупція - це не легенда,
вона присутня скрізь, - парирує Корреспондент.
- При виділенні землі інвесторам
у Дніпропетровській області корупції немає. Все. Крапка, - відрізає Вілкул.
Ложка дьогтю
Якщо все так добре, то чому ж
турецький підприємець Башер так важко зітхає? Бізнесом у Дніпропетровську він
займається 11 років. Його завод з виробництва пінобетону - один з найбільших в
СНД, виробляє 60 тис. т продукції в рік. Також компанія випускає пластикові
профілі. Зараз Башер вводить в експлуатацію ще і завод з виробництва фурнітури
для віконних систем. Однак 33-річний бізнесмен каже, що це його остання
інвестиція в Україну: за його словами, працювати тут стає нестерпно.
"Нас контролюють різні органи,
щоб ми дотримувалися високої якості, - розповідає Башер. - Ми це вітаємо, але
імпортерів ніхто не контролює, вони демпінгують. Поки ми намагаємося хоча б
відбити свої інвестиції, якийсь імпортер робить з повітря гроші, а на митниці
йому ще й занижують ціну розмитнення".
Нас контролюють різні органи, щоб ми дотримувалися високої якості, - розповідає Башер. - Ми це вітаємо, але імпортерів ніхто не контролює, вони демпінгують
Те, що в окремо взятому регіоні
побудувати капіталізм з людським обличчям неможливо, впевнений і Кайо. Йому
подобається працювати з місцевою владою, але є сфери, на які не може вплинути
навіть вона. 38-річний топ-менеджер порівнює умови роботи свого підприємства у
Франції і в Україні, і порівняння це не на користь останньої.
Щоденні перевірки - нечувана
екзотика для Кайо. Причому у гостя з ЄС створюється враження, що перед кожним
контролером стоїть завдання знайти на Сонці плями, щоб потім це Сонце загасити.
У Франції податкова відвідує завод Maisadour Semences лише один раз на п'ять
років. Директор тамтешнього підприємства витрачає 80% робочого часу на ведення
бізнесу, решту - на контакти з державою. В Україні у Кайо, за його словами, 70%
часу і зусиль іде на дискусії з контролерами.
"У країні, де великий
потенціал, легко не буває, - іронічно зауважує француз. - Вести бізнес в Україні
- все ще великий ризик".
***
Цей матеріал опубліковано в № 37
журналу Корреспондент від 21 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу
Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів
журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна
ознайомитися тут.