Швейцарські ідеї і гроші допомогли вінницьким селянам самоорганізуватися і зробити для себе те, чого вони давно потребували, пише Ірина Соломко у №48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року.
Півтори тисячі жителів села Черепашинці на Вінничині
цілком можуть оголошувати свої землі автономією у складі України. У них для
цього є все – розумний керівник в особі 31-річної голови сільради Наталії
Черниш, налагоджені зовнішньоекономічні зв'язки зі швейцарцями і певна
незалежність від держави. Але головний їхній козир – згуртованість, яка і дозволяє
Черепашинцям з кожним днем покращувати життя
малої батьківщини.
Все вищезазначене з'явилося завдяки підземній воді,
тодішньому президенту Віктору Ющенку і гірській республіці в самому центрі
Європи.
Безводний світ
Проводячи для Корреспондента віртуальну екскурсію по
Черепашинцях, молода голова сільради розповідає про дві відремонтовані вулиці,
нові металопластикові вікна в дитячому садку, поновлений будинок культури, а
також про бібліотеку, де тепер працює вільний інтернет.
Місцеву гордість – чотири артезіанські свердловини, три
водонапірні башти та 18 км водопровідних мереж, що йдуть до кожного будинку, –
повністю показати Черниш не може фізично. Але розповідає про це детально, адже
з мережі і почалася історія перетворення Черепашенців.
Коли вперше вода пішла з кранів місцевих будинків – а
сталося це в грудні 2009 року, раділи всім селом. "Від щастя я тоді просто
плакала", – згадує Черниш. До того зимового дня її односельці готові були
плакати не від щастя, а від безнадії.
Черепашинці були типовим для Центральної України селом –
з безгрошів'ям і майже повною відсутністю будь-яких комунальних вигод. Була й
одна специфічна, але гостра локальна проблема – не вистачало питної води.
Централізованого водопроводу в селі не було, а викопати
колодязь до водоносного шару важко – Черепашинці стоять на граніті, через який
не пробитися. Щойно споживання виростало – влітку наприклад, – неглибокі
колодязі швидко вичерпувалися і люди з раннього ранку йшли з відрами до єдиного
невичерпного джерела в центрі.
Держава навіть не обіцяла вирішити проблему, і село могло б ще довгі роки існувати в умовах, максимально наближених до безводної пустелі. Допоміг збіг
обставин
Держава навіть не обіцяла вирішити проблему, і село могло
б ще довгі роки існувати в умовах, максимально наближених до безводної пустелі.
Допоміг збіг обставин: у 2005 році Ющенко, стурбований тим, що багато українських
регіонів переживали різні труднощі, які держава не могла їм допомогти вирішити,
звернувся за допомогою до швейцарців. У тих багатий досвід вирішення місцевих
проблем із залученням сил і коштів громад.
Представники шоколадно-банківської республіки пішли
назустріч Ющенку й запустили в Україні спільний проект з децентралізації
надання послуг – DeSpro. Його мета – допомогти громадам забезпечувати свої
ключові потреби і вирішувати частину проблем самостійно. Одним із напрямків
роботи стало водопостачання. Пілотними регіонами вибрали Вінницьку область і
Крим, які рівною мірою страждали від нестачі води.
Проблема на той момент уже вийшла на національний рівень.
За словами В'ячеслава Сороковського, експерта з питань децентралізації, якщо у
2000-му половина українських сіл мала водопостачання, то за наступні десять
років їх число скоротилося вдвічі. У підсумку країна скотилася до рівня держав
Східної та Південно-Східної Азії.
DeSpro стартував у 2007 році. Тоді ж у Черепашинцях
дізналися, що їхнє село може приєднатися до проекту.
Швейцарці не збиралися просто так виділяти селянам гроші на водопровід. Фінансування мало бути комплексним – частину грошей дають європейці, а ще дві
частини – держава і самі мешканці
Проте швейцарці не збиралися просто так виділяти селянам
гроші на водопровід. Фінансування мало бути комплексним – частину грошей дають
європейці, а ще дві частини – держава і самі мешканці. Крім того,
самоврядування повинно було ще й документально обґрунтувати, що саме воно
збирається будувати, і захистити ідею перед представниками DeSpro. А пізніше,
втіливши задумане, ще й відповідати за експлуатацію.
Черниш, яка працювала бухгалтером, швейцарська ідея,
озвучена тодішнім головою сільради, сподобалася, і вона активно взялася
просувати її серед земляків. Пізніше їй доручили підготувати заявку.
Але спершу молоду активістку відправили на семінар, який
проводив DeSprо, де навчали мистецтву підготовки заявок. "Семінар мені дуже
допоміг і вплинув на моє майбутнє. Адже будувати це одне, а написати проект –
інше", – розповідає вона.
Проект дійсно вплинув на майбутнє Черниш. По-перше, вона
три місяці об'їжджала на велосипеді кожен черепашинський будинок, переконуючи
односельців, що треба здавати гроші на водопровід. Люди, згадує Черниш,
боялися, що їх обдурять. І все ж вона зламала упередження. Земляки погодилися з
кожного будинку передати на проект по 1,5 тис. грн. У підсумку до кінця 2009-го
у хатах пішла вода.
Друге, що змінилося в долі Черниш – вражені результатом
її роботи черепашинці вибрали активістку головою сільради. За неї віддали
голоси 93% виборців – результат, якому позаздрили б і лідери автократичних
азіатських режимів.
Крім того, селяни не побоялися для реалізації другої
черги проекту здати з кожного двору ще по 4 тис. грн.
Тепер тут працює повноцінний водогін. 1 куб. м рідини, що тече по ньому, коштує 5,03 грн., недешево. Але це чиста артезіанська вода
Тепер тут працює повноцінний водогін. 1 куб. м рідини, що
тече по ньому, коштує 5,03 грн., недешево (в Києві ціна приблизно в півтора
рази нижча). Але це чиста артезіанська вода, а не продукт очищення хімічно
складної річкової суміші.
Само піде
Гуїдо Бельтрані, директор Швейцарського бюро
співробітництва в Україні, що координує DeSpro, задоволений інфраструктурною
революцією, яка відбулася в Черепашинцях. Але ще більше його тішить те, з яким
ентузіазмом селяни взялися за нову для них справу.
На початкових етапах найважче – переконати українців почати самостійно вирішувати власні локальні проблеми. Мовляв, місцеве населення ще з часів Союзу
звикло, що їм все дадуть "згори"
DeSpro вже реалізував в Україні 78 проектів, забезпечивши
водою 40 тис. осіб, і збирається продовжувати. Досвід показав Бельтрані, що на
початкових етапах найважче – переконати українців почати самостійно вирішувати
власні локальні проблеми. Мовляв, місцеве населення ще з часів Союзу звикло, що
їм все дадуть "згори".
Ламати традицію складно. На щастя, справа рухається до
кращого, а приклад Черепашинців свідчить про те, що потенціал в українського
самоврядування великий.
Адже спочатку в цьому селі DeSpro планував на 75%
профінансувати будівництво водопроводу за загального кошторису 685 тис. грн., але
ентузіазм місцевих жителів дозволив знизити внесок швейцарців до 54%. У
підсумку європейці виділили 285 тис., трохи меншу суму – 265 тис. – зібрали
черепашинці, а решту 94 тис. грн. сплатили сільський та районний бюджети.
Головне навіть не економія, а те, що вода, як точно зауважила
місцева медсестра Наталія Мартиненко, змінила життя Черепашинців.
Натхненна голова сільради продовжила роботу з районним
керівництвом та земляками, і в результаті в селі відремонтували дві вулиці,
підновили дитячий садок, провели в бібліотеку інтернет. Зараз у Черниш нова
мета – встановити вуличне освітлення. Фінанси вона планує отримати з обласного
та державного бюджетів, а також у земляків. Щоб стимулювати останніх, готова за
гроші сільради частково освітлити центральну вулицю.
"Думаю, після того як ми реалізуємо перший етап, люди
побачать, як це добре, і будуть готові вкласти і свої кровні", – вважає Черниш.
З усмішкою голова сільради зазначає, що їхні успіхи
помітили і в сусідньому селі Заливанщина. Там тепер за випробуваною в
Черепашинцях схемою, навіть без участі швейцарців, зібрали гроші з общини і
будують водопровід.
Той факт, що успіх у таких починаннях викликає повторні реакції, помітили і київські куратори
Той факт, що успіх у таких починаннях викликає повторні
реакції, помітили і київські куратори. "Люди почали уважніше ставитися до
питань місцевого розвитку та покращення якості послуг", – сказав у коментарі
Корреспонденту Анатолій Близнюк, міністр регіонального розвитку та будівництва.
Проектами все частіше цікавляться представники навіть тих районів України, де
DeSpro не працює. В результаті сьогодні там реалізовано 23 схожих проекти.
Саме мобілізація людей, переконаний Бельтрані, і є
головною метою його бюро. І швейцарці зауважують, що ідеї децентралізації
потроху надихають українців. Для Бельтрані показовою стала історія керівника
одного з районів, де працюють проекти DeSpro. Спочатку чиновник злився, що
сільради взагалі не пропонували йому ніяких ідей щодо реалізації програм.
"Але після того як почався наш перший проект, люди
настільки повірили в себе, що тепер він [керівник району] скаржиться: до нього
приходить дуже багато людей з різними ідеями", – посміхається швейцарець.
***
Цей матеріал опубліковано в № 48 журналу Корреспондент від 7 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.