В Арабських Еміратах для місцевих чоловіків передбачено лише три види кар'єри – держчиновника з великою зарплатою, куратора іноземної компанії з нечуваним гонораром або глави власного бізнесу з казковим прибутком, пише Ігор Кавказький, генеральний директор Printure Ukraine, у №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року.
Повірте, в нашому складному світі є держава, яка бере на
себе все пов'язане з добробутом кожного свого громадянина. Останньому
залишається лише бути законослухняним, шанувати традиції та насолоджуватися
благами цивілізації. Цій країні лише 41 рік, вона з'явилася з першими
розробками в регіоні нафтових родовищ. У ній постійно проживають 70%
нерезидентів на 30% громадян. Найкращі уми і руки всього світу творять її, вишикувавшись
у нескінченну чергу, щоб отримати тут роботу. У цій країні немає злиднів,
нелегальної еміграції, пияцтва та прожиткового мінімуму, при цьому рівень
злочинності один з найнижчих у світі, а рівень добробуту – один з найвищих.
У цій країні немає злиднів, нелегальної еміграції, пияцтва та прожиткового мінімуму, при цьому рівень злочинності один з найнижчих у світі, а рівень
добробуту – один з найвищих
Тут немає дорожньої поліції, але є ідеальні дороги, по
яких їздять винятково дорогі автомобілі, а штрафи за порушення дорожніх правил
просто астрономічні. Тут неможливо отримати статус іммігранта. Середній вік
населення – лише 29 років. Немає інакодумства, жовтої преси, заборонений Skype,
заблокований Facebook і багато інших сайтів. У цій країні не платять податків,
але раз на рік можна заплатити добровільний внесок на благодійність. Тут багато
нафти, піску, сонця і пляжів. Лише 30% води надходить з природних джерел, і при
цьому країна посідає одне з перших місць у світі за споживанням води. Це не
утопія і не фантасмагорія. Це – Об'єднані Арабські Емірати.
Моя зимова поїздка в країну була спонтанною і виникла з
гострої необхідності "перевантажитися". Їхав з упередженням, тому що, буваючи
транзитом в аеропорту Дубая, спостерігав чоловіків у сліпучо білому і жінок у
всіх відтінках чорного, і ці місцеві правила створювали між мною й ОАЕ бар'єр.
І ось я ризикнув, і всі мої упередження зруйнувалися.
Чоловікові – громадянину ОАЕ долею передбачені три види
діяльності. Перша і найбільш почесна – державна служба, де середня зарплата
становить $ 10 тис. Швидка кар'єра і соціальні блага гарантовані. Друга – так
зване спонсорство: жоден іноземний бізнесмен в Еміратах не може працювати
самостійно, без офіційного "шефства" громадянина країни, який представляє
іноземну компанію перед своїм урядом і несе відповідальність за законність
ведення бізнесу. Стелі в оплаті таких послуг немає. І, нарешті, місцеві араби
можуть самі займатися бізнесом або продовжувати сімейну справу. Хоча деякі
жителі федерації іноді вибирають четвертий шлях – нічого не робити. У цьому
випадку кожен "безробітний" чоловік отримує щомісяця допомогу у розмірі $ 2
тис. і може хоч все життя вчитися в будь-якому ВНЗ світу за рахунок держави.
Кожна молода сім'я отримує від уряду комфортабельну віллу під безвідсотковий кредит на 30 років і близько $ 19 тис. на проведення весілля. За народження хлопчика держава дарує $ 50 тис., а коли в сім'ї з'являється третя дитина, всі
її фінансові борги автоматично анулюються
Кожна молода сім'я отримує від уряду комфортабельну віллу
під безвідсотковий кредит на 30 років і близько $ 19 тис. на проведення
весілля. За народження хлопчика держава дарує $ 50 тис., а коли в сім'ї
з'являється третя дитина, всі її фінансові борги автоматично анулюються.
Якщо місцевий житель не готовий забезпечити себе житлом
сам, держава надає йому безкоштовно типову віллу з гаражем на дві машини і
будиночком для прислуги. До речі, прислуга – водій, садівник, хатня робітниця і
няня – також оплачуються державою.
Велич ОАЕ побудована на дешевій і безправній зарубіжній
робочій силі. У разі будь-якого конфлікту іноземця в кращому разі депортують.
Іноземець прив'язаний до свого роботодавця, оскільки віза фіксується за місцем
роботи і в рамках контракту. Причому в Еміратах запросто можна жити і працювати
без знання арабської мови – тут всі говорять англійською. Робочий тиждень
починається із суботи, вихідний у п'ятницю, і починається він у четвер після
обіду.
Існує наступний розподіл за професіями: індійці і
пакистанці – це будівельники, прибиральники, водії; жителі Філіппін, Бангладеш
та Китаю – покоївки та прибиральники в готелях, домашня прислуга; вихідці з СНД
і Східної Європи – продавці в торгових центрах і дьюті-фрі, адміністратори в
готелях, офіціанти, офісні працівники нижчої і середньої ланки; фахівці з
Європи, США та інших розвинених країн – працівники фінансового сектору,
адміністратори та керівники вищої ланки.
Туриста у Дубаї захоплює в першу чергу розкіш, розмах і рекорди. Це місто схоже на величезний будівельний майданчик – я ніколи не бачив такої кількості висотних
кранів над головою
А туриста у Дубаї захоплює в першу чергу розкіш, розмах і
рекорди. Це місто схоже на величезний будівельний майданчик – я ніколи не бачив
такої кількості висотних кранів над головою. Тут усе рукотворне, включаючи
рослинність. До прикладу, у правителя Дубая була мрія перетворити пустелю на
місто-сад, тому тут висадили 40 млн фінікових пальм. А щоб пальми вижили у
50-градусну спеку, їх щодня поливають. Воду беруть з моря, попередньо опріснюючи.
Обслуговування з обов'язковим підсвічуванням однієї пальми коштує $ 2 тис. на
рік, а всіх дерев – у $ 80 млрд. Іноді мрії збуваються.
Уся інфраструктура Дубая "заточена" під туриста, і
кондиціонерів немає тільки на пляжах. До речі, пляжі так собі. У готелів своїх
пляжів немає, а на муніципальному пляжі Джумейра, одному з найкращих, під час
мого відпочинку чомусь всі роздягальні були замкнені. На вулицях суворо заборонено смітити, за
кинутий папірець штраф $ 60.
Дешевий шопінг можливий тільки під час розпродажів або
шопінг-фестивалю в лютому, решту часу все дорого, хоча є багато магазинчиків з
дешевим одягом сумнівної якості.
Розваги досить одноманітні. Місцеві жителі проводять час
у шопінг-молах з незліченними магазинами, ресторанами, кінотеатрами, ковзанками,
у парках розваг і акваріумах. Хоча європейцеві відрізнити жителя федерації від
інших арабів нелегко, є вірна прикмета: якщо по молу йде величезна, гучна й
респектабельна компанія з дітьми і няньками-філіппінками, то це і є ті самі
щасливчики.
***
Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 1 березня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.