Корреспондент: Точка зору. Очікувана несподіванка. Примара Митного союзу для України

Уже після двох років Митний союз у Мінську називають «непотрібним», а в казахстанській столиці Москву як основного економічного партнера хочуть змінити на Стамбул, пише журналіст Віктор Мороз у колонці, опублікованій у №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2013 року.

Останні події в Україні з демонстраційним позбавленням народних депутатів повноважень свідчать, що країна під впевненим керівництвом нинішньої влади інтегруватися з Європою не збирається. А інтеграційний проект з Євросоюзом просто де-факто закритий.

Тоді виникає логічне запитання: хто здатен створити для України на два-три роки режим економічних преференцій, що дозволяють напередодні виборів 2015 року вирішити багато соціальних проблем, що, у свою чергу, дозволить владі пролонгувати свої повноваження? Самостійно не виходить. На Європу надія в цій делікатній проблемі погана. Тоді хто ж? Правильно, остання надія на братів по розуму. Хоча й тут є питання.

На замовлення мінекономрозвитку Росії московський центр розвитку Вищої школи економіки, проаналізувавши два роки роботи МС, цілком позитивно оцінює підсумки: цього разу так звана інтеграція навколо Білокам'яної нічого особливо не зіпсувала. Судіть за першоджерелом: "За два роки, що пройшли з моменту створення Митного союзу, частки взаємного товарообігу всіх країн-учасниць не змінилися. Навіть більше, цифри зберігаються на колишньому рівні з 2005 року. При цьому товарообіг без урахування палива має яскраво виражену тенденцію до зниження. Якщо розглядати окремо Росію, то тут спостерігається більш оптимістична картина. Зокрема, показники у Росії щодо інтенсивності торгівлі з 2009 по 2011 рік зросли в 1,5 разу, а імпорт Росії з третіх країн за два роки також подвоївся".

Експерти іншого авторитетного аналітичного центру, Інвесткомпанії БКС, зазначають: "Показники Росії, швидше за все, покращаться завдяки вступу до СОТ – це матиме більш серйозне значення, ніж Митний союз".

Як бачимо: не все так вже безнадійно в Митному союзі. Ну не 15% зростання ВВП, як обіцяли спочатку ідеологи МС (теж чого захотіли!), але й не сильно нашкодили. Що особливо тішить. Та й російську економіку підтримали.

Не до кінця розуміючи цивілізаційну сутність ідеї підтримки російської економіки
і лідерів російського світу в їхній святій боротьбі за збереження імперії, президент Білорусі Олександр Лукашенко обізвав роботу Митного союзу "марною"

Не до кінця розуміючи цивілізаційну сутність ідеї підтримки російської економіки і лідерів російського світу в їхній святій боротьбі за збереження імперії, президент Білорусі Олександр Лукашенко обізвав роботу Митного союзу "марною". А білоруси, дізнавшись, що з першого липня 2011 року митний збір на автомобілі збільшується мало не на порядок, взялися терміново знімати депозити, міняти "зайчики" на долари і масово купувати іномарки. У підсумку за кілька тижнів тотальної паніки вони обвалили фінансову систему, а національна валюта знецінилася втричі. Білоруси образилися. І знайшли спосіб компенсувати втрати, реекспортуючи нафтопродукти, одержані з російської нафти, під виглядом розчинників, що дозволяє Білорусі уникати виплат у російський бюджет мита за постачання палива за межі Митного союзу. На $ 1,5 млрд. Тепер вже Росія образилася і зажадала повернути гроші. Питання не закрите.

У казахів свої проблеми. Звичайно, в ідеалі їм би хотілося, напевно, якось швидше налагодити власне виробництво. У тому числі і за допомогою МС. Адже в структурі економіки країни виробництво займає лише 2%. Решта – торгівля ресурсами та послугами. Але якщо вони самі за 20 років незалежності нічого не спробували зробити, маючи колосальні природні ресурси, то чому за них повинна це робити Росія? У росіян теж своїх проблем навалом.

Назарбаєв, схоже, не розраховував на такі сумні підсумки перебування його країни в МС – у Казахстані суттєво подорожчали продукти харчування та автопрому.
Росіяни майже задарма купують тут місцеву сировину, переробляють і втричі дорожче продають Астані

Президент Нурсултан Назарбаєв, схоже, не розраховував на такі сумні підсумки перебування його країни в МС – у Казахстані суттєво подорожчали продукти харчування та автопрому. Росіяни майже задарма купують тут місцеву сировину, переробляють і втричі дорожче продають Астані.

І вічний інтегратор почав шукати друзів в іншій стороні. На Стамбульському економічному форумі в минулому році його промова несподівано поповнилася новими зворотами. "Ми живемо на батьківщині всього тюркського народу, – нагадав у Стамбулі президент Казахстану. – Після того як у 1861 році був убитий останній казахський хан, ми були колонією Російського царства, потім – Радянського Союзу. За 150 років казахи ледь не позбулися своїх національних традицій, звичаїв, мови, релігії. За допомогою Всевишнього ми в 1991 році проголосили свою незалежність".

І Нурсултан Абишевич несподівано виступив ініціатором Тюркського союзу, який, на думку російських політиків й експертів, має відверто антиросійський характер.

А ось це вже новий поворот. Однак Назарбаєв, як батько нації з незмінним рейтингом 90%, може собі дозволити настільки несподівані повороти в геополітичній орієнтації. Питання в іншому: чи може собі дозволити такі радикальні зміни зовнішньополітичних орієнтирів Президент України Віктор Янукович? Ще вчора він клявся у Брюсселі у вірності європейським ідеалам, а сьогодні готовий одуматися і повернутися до братів по розуму. І чи зрозуміють його в цьому, перш за все, його найближчі соратники, у яких гроші, нерухомість і сім'ї вже давно в Європі? Адже в народу, схоже, він питати і не збирається. Чи не так?

***