Французький президент Франсуа Олланд зі щедрого соціаліста перетворюється на супротивника пільг і прихильника жорсткої антикризової економії – свого антипода і попередника Ніколя Саркозі, пише Олександр Голубов у №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року.
У кінці березня Франція припала до телеекранів: вперше за
довгий час президент країни Франсуа Олланд дав велике інтерв'ю в прямому ефірі
одного з каналів. Головну мету інтерв'ю соратники президента сформулювали
просто: відновити контакт з французами.
Наводити мости Олланд вирішив не просто так: ще жоден з
його попередників на посаді не втрачав підтримку так стрімко. За даними
опитування компанії TNS Sofres, за десять місяців з моменту обрання рейтинг
президента зменшився на 25%: йому довіряють лише 30% громадян.
"Він не дотримав більшість [передвиборчих] обіцянок –
ось чому французькі громадяни розчаровані", – розповідає Корреспонденту
музикант з Парижа Орельєн Дельоз Букен, який голосував за чинного президента,
однак більше йому не вірить.
Спокусливі обіцянки Олланда, який представляв на виборах Соцпартію Франції, включали створення нових робочих місць і приборкання безробіття, держінвестиції в промисловість і зниження пенсійного віку
Спокусливі обіцянки Олланда, який представляв на виборах
Соцпартію Франції, включали створення нових робочих місць і приборкання
безробіття, держінвестиції в промисловість і зниження пенсійного віку. Витрати
на ці проекти мало покрити збільшення податкового навантаження на заможних
французів і бізнес.
Однак реальність швидко внесла свої корективи в ці плани.
Обсяг ВВП Франції, другої економіки єврозони, в четвертому кварталі 2012-го
зменшився на 0,3% – рекорд за останні три роки. Безробіття за підсумками
минулого року досягло 10,6%, максимальної планки за 13 років.
А французький показник індексу ділової активності PMI, що
формується на основі даних опитування менеджерів із закупівлі у сфері
промисловості і послуг, в лютому опустився до 42,1 пункту, мінімального
значення після кризи.
Нещодавно міністр праці Франції Мішель Сапан визнав, що країна перебуває на межі банкрутства і врятувати її можуть лише затягування пасків і економічні реформи
Нещодавно міністр праці Франції Мішель Сапан визнав, що
країна перебуває на межі банкрутства і врятувати її можуть лише затягування
пасків і економічні реформи.
Цим і довелося зайнятися Олланду, розгорнувши обіцяний
курс на 180 °. Податковий тягар збільшився для всіх верств населення, а
французьким працівникам доведеться забути про численні пільги, через які їхня
продукція є занадто дорогою, щоб конкурувати на світових ринках. Проект
податкової реформи, який скоро потрапить у парламент, знімає обмеження на
зниження зарплат, збільшення числа робочих годин і спрощує процедуру
звільнення.
Старший економіст консалтингової компанії IHS (США) Дієго
Іскаро впевнений, що такий крок допоможе економіці, проте французи, котрі
очікували від свого президента іншого, готові поховати політичне майбутнє
господаря Єлисейського палацу.
"Якщо Олланд не змінить ситуацію, я сподіваюся, що
соціалісти знайдуть іншу кандидатуру, щоб представляти їх на наступних виборах,
– каже Букен. – В іншому разі я просто не піду голосувати".
Штиль змін
Городок Діжон на сході Франції, батьківщина знаменитої
гірчиці, задав перцю лідеру країни. 12 березня, коли Олланд, що намагається
реабілітуватися в очах французів, вирушив на вулиці міста, назустріч йому
кинувся чоловік з криком: "Куди поділися всі ваші обіцянки, месьє Олланде?".
Таке саме запитання адресують своєму президентові
мільйони французів, обурених розростанням прірви між його колишніми словами і
нинішніми справами.
Список найпривабливіших передвиборчих обіцянок Олланда не
вмістився б і в ріг достатку: зменшення пенсійного віку з 62 до 60 років,
створення 60 тис. робочих місць у сфері освіти і субсидування ще 150 тис.
робочих місць в інших галузях економіки – урядові програми повинні були
зупинити зростання безробіття вже до 2013 року.
Заради цих цілей Олланд планував за п'ять років збільшити
держвидатки на 20 млрд євро, притому що видаткова частина французького
держбюджету і так найбільша в єврозоні (57% ВВП країни). Шлях до добробуту
політик збирався прокладати через підвищення податків для корпорацій, банків і
багатих французів.
"Я даю лише ті обіцянки, які взмозі виконати", – запевняв співгромадян
кандидат-соціаліст. Втім, вже тоді багато експертів вважали економічну частину його програми нездійсненною
"Я даю лише ті обіцянки, які взмозі виконати", –
запевняв співгромадян кандидат-соціаліст. Втім, вже тоді багато експертів
вважали економічну частину його програми нездійсненною.
Наступити на горло власній пісні Олланда змусила ситуація
в економіці. Французькі підприємства страждають через світову кризу, а їхні
товари купують за кордоном все менш охоче – лише за січень торговельний дефіцит
країни збільшився з 5,4 млрд до 5,9 млрд євро.
Щоб дати бізнесу перепочинок, уряд не тільки не ввів нові
податки, але й підготував трирічну програму податкових пільг, яка коштуватиме держбюджету
20 млрд євро.
Не втілився в життя і намір запровадити 75%-й прибутковий
податок для тих, чий заробіток перевищує 1 млн євро на рік, що викликало бурю
скандалів. Францію почали масово залишати заможні громадяни, серед яких актор
Жерар Депардьє і найбагатший француз – Бернар Арно, глава компанії LVMH (бренди
Louis Vuitton, Hennessy). Арно чекає рішення бельгійської влади про надання
йому громадянства, а Депардьє вже проміняв французький паспорт на російський.
Саму ж ідею про новий податок для багатіїв відкинула
конституційна рада, визнавши проект закону соціально несправедливим: він
порушував звичний для Франції принцип оподаткування домогосподарств.
Щоправда, у своєму останньому інтерв'ю Олланд знову
пообіцяв ввести 75%-й податок, обклавши ним тих роботодавців, чиї співробітники
заробляють понад 1 млн євро на рік.
Поки що зростання податкового навантаження чекає всіх французів, а не тільки найбільш заможних. Так, з 2014 року податок на додану вартість зросте з 19,6% до 20%
А поки що зростання податкового навантаження чекає всіх
французів, а не тільки найбільш заможних. Так, з 2014 року податок на додану
вартість зросте з 19,6% до 20%.
Олланду довелося поставити хрест і на планах збільшити
витрати держбюджету для фінансування своїх обіцянок: в умовах, коли держборг
сягає 90% ВВП, залишається лише затягувати тугіше пояс. У підсумку на додаток
до вже оголошених бюджетних скорочень в обсязі 60 млрд євро за п'ять років у
2014 році планується урізати витрати держбюджету ще на 5 млрд євро.
Водночас найбільшої шкоди підтримці Олланда завдало
безробіття, вважає Іскаро. Згідно з прогнозами експертів, цього року воно може оновити
рекорд за півтора десятиліття, сягнувши 11,5%.
"З часу обрання Олланда багато компаній оголосили
про скорочення штату, – розповідає про сформовану ситуацію Букен. – Він
[президент] недавно запустив молодіжну програму працевлаштування, але вона не працює".
Ситуація настільки патова, що навіть французькі профспілки, відомі своєю непримиренністю, йдуть назустріч роботодавцям, лише б зберегти робочі місця
Ситуація настільки патова, що навіть французькі
профспілки, відомі своєю непримиренністю, йдуть назустріч роботодавцям, лише б
зберегти робочі місця. Так, на початку березня автовиробникові Renault вдалося
наполягти на своїх вимогах – за необхідності збільшувати робочий тиждень,
заморожувати зарплати і спростити процедуру звільнення співробітників.
На тлі цілого ряду зниклих обіцянок Олланд може похвалитися
небагатьма успіхами. Один з них – скорочення бюджетного дефіциту. За оцінками
Єврокомісії, у 2013 році цей показник складе близько 3,7% ВВП, тоді як у 2011-му
він перевищував 5%.
Втім, високі економічні матерії не дуже переконливо діють
на простих французів. "Я не бачу, щоб щось змінилося, – ділиться з
Корреспондентом студент родом з Лілля Ентоні Малезіс. – Якщо чесно, стало
навіть гірше. Хоча ми дуже розраховували на ті зміни, які він [Олланд]
обіцяв".
Ціна слова
Пояснюючи, навіщо Олланд роздавав настільки щедрі, але
нездійсненні обіцянки, багато експертів звинувачують главу Єлисейського палацу
в популізмі. А Брюно Котре, науковий співробітник паризького Інституту
політичних досліджень, приписує президентові і стратегічний промах. За його
словами, Олланд розраховував, що під час його каденції період економічного
спаду зміниться періодом росту.
Обіцянка Олланда змусити бізнес і багатіїв заплатити за
покращення життя простих французів могла бути пов'язана також з бажанням
дистанціюватися від свого головного конкурента на виборах – Ніколя Саркозі,
додає Котре. Екс-главу держави називали не інакше як президентом для багатих, а
рівень його підтримки до квітня 2011 року скотився до рекордних 20% – найнижчого
показника з 1958-го.
Не минуло й року, як і Олланд почав наближатися не лише до антирекорду свого попередника, а й до його політики
Однак не минуло й року, як і Олланд почав наближатися не
лише до антирекорду свого попередника, а й до його політики.
Щоправда, економічна далекоглядність навряд чи обернеться
для французького президента політичними дивідендами. "У 2017 році [на який
припадають наступні президентські вибори] Олланда чекають ті самі неприємності,
що і Саркозі, – міркує Котре. – Він буде при владі, а це складна позиція для
виборчих перегонів у часи економічних труднощів".
***
Цей матеріал опубліковано в №13 журналу Корреспондент від 5 квітня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.