Головна
 

Корреспондент: Територія двіртер'єрів. Безпритульні тварини стають однією з головних проблем українських міст

3 липня 2013, 11:53
0
789
Корреспондент: Територія двіртер єрів. Безпритульні тварини стають однією з головних проблем українських міст
Фото: Фото Галини Гулій
Проблема безпритульних тварин перекочувала в Україну з часів СРСР

Небачене для Європи явище – зграї бездомних псів – стає проблемою номер один для міст України. Його породили людська безвідповідальність і відсутність дієвих заходів, здатних зупинити зростання популяції зовсім не домашніх тварин, пише Катерина Іванова у №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року.

Автомобілістам, котрі збираються в дорогу, зазвичай бажають "ні цвяха ні жезла". Велосипедисти, переформулювавши це напуття, кажуть інакше – "ні цвяха ні собаки".

Втім, побажання працює не для всіх. 26-річний столичний системний адміністратор Антон Коваль, який часто пересувається містом на велосипеді, торік двічі ставав жертвою собачої агресії: один бродячий пес прокусив йому колесо, а через деякий час інший – ногу. Довелося робити щеплення від сказу – шість болючих уколів в плече.

Цього року Коваль вже разів десять стикався зі зграями чотириногих агресорів, правда, щоразу йому вдавалося вчасно ретируватися.


Фото з особистого архіву Антона Коваля
Киянин Антон Коваль, який часто пересувається на велосипеді, неодноразово ставав жертвою нападів бездомних собак

Безпритульні собаки стали однією з головних проблем городян в Україні, свідчать дані опитування, проведеного у 2012 році центром Соціальні індикатори, в ході якого жителі Києва, Донецька, Львова та Харкова називали найбільш гострі проблеми міст.

На перше місце проблему бродячих собак поставили в Донецьку і Харкові (39% і 35% відповідей). У Києві цей ризик ділить перше місце з неякісним прибиранням вулиць (по 34%). Тільки у Львові проблема бездомних тварин поступається поганій роботі громадського транспорту (24% і 30% відповідно).

У цілому, за даними ще одного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна у 2011 році, більшість жителів мегаполісів (78,5%) вважають, що в їхніх містах існує проблема з безпритульними тваринами. Не помічають її тільки 12% опитаних.

Гострота питання багато в чому пояснюється побоюваннями співгромадян стати жертвою нападу – кожен четвертий опитаний вважає, що ризик є великим. Приміром, у Києві кількість постраждалих від зубів бродячих собак зростає. Якщо у 2011-му було зареєстровано 2.991 такий випадок, у 2012-му – 3.287, то з початку 2013 року пси-волоцюги покусали 926 жителів.

Болючу проблему собак у місті породили безвідповідальність власників та відсутність дієвих заходів, які б запобігли розмноженню покинутих тварин, а
також не дозволяли б власникам викидати їх на вулицю

Болючу проблему собак у місті породили безвідповідальність власників та відсутність дієвих заходів, які б запобігли розмноженню покинутих тварин, а також не дозволяли б власникам викидати їх на вулицю, вважають експерти.

Також вони констатують: міські служби, які займаються стерилізацією дворняг для зменшення їхньої популяції, не в змозі охопити необхідну кількість тварин. А виникнення "партизанського" руху догхантерів, учасники якого за власною ініціативою, виявляючи середньовічну жорстокість, відстрілюють псів або труять їх, – відповідь на низьку ефективність стерилізації. Причому зграї великих диких собак, що вільно розгулюють по вулицях, – прикмета лише колишнього СРСР.

"Якщо в Європі на вулиці з'являється бездомна тварина, це НП", – констатує Тамара Тарнавська, президент міжнародної організації Захист тварин SOS і власниця притулку для дворняг у селі Пирогів під Києвом.

Гарячі собаки

"Іди, моя хороша, іди, моя красуне". Волонтер Людмила Островська дбайливо знімає з операційного столу дворняжку Жульку, яка щойно перенесла операцію зі стерилізації в Київській міській клініці ветеринарної медицини та ще не відійшла від наркозу. На півгодини раніше таку саму екзекуцію провели зі ще однією підопічною Островської – Лискою.

Найближчі десять днів Жулька і Лиска проведуть у клініці: лікарі повинні переконатися, що операція пройшла успішно. А потім вони повернуться в рідне подвір'я під опіку Островської. Киянка займається собачим волонтерством з 2009 року. На її рахунку 30 простерилізованих дворняг, три з яких стали її домашніми улюбленцями.

Загалом у Києві, де чисельність бездомних тварин почали регулювати шляхом стерилізації з 2006 року, цю процедуру пройшли трохи більше 17 тис. собак

Загалом у Києві, де чисельність бездомних тварин почали регулювати шляхом стерилізації з 2006 року, цю процедуру пройшли трохи більше 17 тис. собак. Для цього їх відловлюють, проводять операцію, роблять щеплення, а потім випускають туди, звідки взяли, під опіку волонтерів.

Добре, але мало, вважає Світлана Васильєва, заступник директора комунального підприємства Центр ідентифікації тварин. Якщо не встигнути за півроку стерилізувати 70-80% загального числа самок, то чисельність бездомних собак не зменшиться, вважає експерт.

Тим часом в житлових кварталах численні зграї чотириногих безпритульників, нехай навіть стерилізованих, багато хто з городян сприймає негативно. Дедалі частіші приклади жорсткого вбивства собак – тому підтвердження.

31-річний Роман, юрист за професією, – з тих, хто не бачить трагедії у цькуванні бездомних тварин. Він не називає Корреспонденту своє прізвище, а просить вважати себе "санітаром міста, для якого бездомні собаки нітрохи не краще за щурів і тарганів". Роман підкидає їм "смаколики" – шматочки ліверної ковбаси, начинені отрутою.

"Я полюю на собак не для власного задоволення, а захищаю місто від шкідників, адже влада не діє", – аргументує він свою позицію.

Лише у столиці є кілька сотень догхантерів, підраховують представники організацій, які захищають права тварин. Жертвами догхантерів стали сотні київських псів, вважають вони

Юрист Роман – типовий догхантер. Таких лише у столиці кілька сотень, підраховують представники організацій, які захищають права тварин. Жертвами догхантерів стали сотні київських псів, вважають вони. Наприклад, до останнього часу в столичному Гідропарку мешкало близько 500 безпритульних собак, а тепер їх залишилося десять, кажуть співробітники громадського харчування в цій рекреаційній зоні.

25-річний Іван Макарищев з Миколаєва методи догхантерів не сприймає, хоча, так само як і вони, вважає, що бездомним собакам в місті не місце. Біля його будинку бігають зграї з 10-20 голів, а сусідній дитячий майданчик пси без зайвої скромності взагалі обрали місцем свого лежбища.

"На деяких собаках я бачу клеймо, яке, мабуть, свідчить про щеплення від сказу, – каже Макарищев. – Але якщо він [собака] і щеплений, це не означає, що він не може напасти".

Так нещодавно і сталося: коли Макарищев проходив повз майданчик, один з псів, який не виявляв раніше агресії, накинувся на нього.

"Було моторошно відчувати його дихання в ногу", – згадує житель Миколаєва, якому дивом вдалося уникнути укусу.

Агресію, спрямовану на людину, у бездомного собаки може викликати багато чого – від бажання захистити свою територію до голоду

Агресію, спрямовану на людину, у бездомного собаки може викликати багато чого – від бажання захистити свою територію до голоду, стверджують фахівці. І це ще не все, що загрожує людям, які співіснують з бродячими псами: проблема в тому, що серед дворових собак здорових майже немає, констатують ветеринари. Крім глистів і бліх, як правило, вони заражені ще й стафілококовими і стрептококовими інфекціями, а іноді і лептоспірозом. Також у великих містах неодноразово фіксуються випадки сказу.

Андрій Костюк, лікар-травматолог травмпункту при київській лікарні № 7, майже щодня надає допомогу постраждалим від зубів безпритульних тварин. А навесні і влітку, коли собаки більш активні, для Костюка настає гаряча пора: укушених стає більше, а травми – важчі.

Лікар згадує один з найстрашніших випадків, пов'язаний з собаками, зі своєї практики – як минулої весни привезли дівчину, у якої обидві гомілки були, за його словами, "роздерті в клапті".

Кожній тварі по чіпу

У світовій практиці існує три основні методи вирішення проблеми бродячих собак: ліквідація, вилов – стерилізація – повернення в місця проживання (ОСП) та ізоляція у притулках. Методи часто комбінують.

Ізоляція у притулках з подальшою передачею тварин новим власникам вважається найбільш гуманним способом стосовно і братів менших, і жителів міста. Місцева влада України через дефіцит притулків пішла шляхом ОСП.

Приміром, у Києві існує один комунальний притулок – у Бородянці, де утримуються 420 собак. А для того щоб розмістити всіх простерилізованих тварин, потрібно ще 40 таких притулків і 224 млн грн.: забезпечення життєдіяльності одного притулку на рік коштує 5,6 млн грн.

У Києві працюють і чотири приватних притулки, де в цілому проживають ще 4 тис. собак, але й цих потужностей не вистачає.


Фото Дмитра Ніконорова
Зоозахисниця Тамара Тарнавська (на фото - зліва) зауважує, що співвітчизники не квапляться забирати тварин з притулків

Влада не поспішає будувати нові притулки, а допомагати розвантажувати наявні співвітчизники не квапляться. За даними опитування Інституту Горшеніна, 66% українців не ризикнули б поселити у себе вдома тварину з вулиці – тільки 30% готові до такої відповідальності.

28-річна Альона Тітілкіна, менеджер з продажу в сфері нерухомості, стверджує, що жодного разу не пошкодувала, що взяла безпритульного собаку. Руда дворняга Кіті вже три місяці живе у нової господині. Дівчина забрала її з притулку в Бородянці, куди собаку підкинули в мішку.

"Бездомних тварин бути не повинно", – формулює свою життєву позицію Тітілкіна.

Хоча так думають далеко не всі співвітчизники.

"У місяць десять [собак] влаштуємо – 20 підкинуть", – оперує невтішною статистикою Тарнавська.

Якщо протягом року на вулиці міста викинуть близько 1 тис. домашніх собак, це повністю нівелює результати стерилізації

Якщо протягом року на вулиці міста викинуть близько 1 тис. домашніх собак, це повністю нівелює результати стерилізації, підрахували експерти з проекту Безпритульні тварини фонду Ріната Ахметова Розвиток України.

Тому треба застосовувати комплексні заходи, впевнені фахівці. Починати вирішення проблеми бродячих собак потрібно з того, що "оснащувати" всіх без винятку домашніх псів чіпами. На Заході давно існує така практика, і якщо домашній пес опинився на вулиці, відповідальність за всі його дії несе господар.

Також експерти позитивно оцінюють практику податкового тягаря для власників собак. Наприклад, у Німеччині розмір податку складає 150 євро на рік за першого собаку, 300 – за другого і наступних. Ці гроші бюджет міста може використовувати на собачі притулки та інші потреби тварин, що потрапили в біду.

Для порівняння: в Україні теж існує комунальний податок на собаку, але розмір його сміховинний – від 2 до 8 грн. на місяць, та й платять його далеко не всі. За даними Центру ідентифікації тварин, у Києві офіційно зареєстровано 60 тис. домашніх собак. Але неврахованих, за оцінкою центру, як мінімум удвічі більше.

І, нарешті, слід прищеплювати українцям гуманне ставлення до братів менших, в один голос кажуть захисники тварин.

"У країні, де немає покинутих дітей, немає і покинутих собак", – переконана Тарнавська.

***

Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 28 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: проблемарозмноженнябезпритульні тваринидогхантери
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах