Нові шкільні підручники виховують у дітях людей зі світоглядом кріпаків XIX століття, пише Іванна Коберник у колонці, опублікованій у №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.
Вгадайте, звідки ця
вельми закручена цитата: "Відсутність елементів у множині виражають числом
нуль. Число нуль позначають цифрою нуль"? Думаєте, з довідника з математичного
аналізу? Аж ніяк – це правило з українського підручника математики, яке
вивчають шестирічні діти на першому тижні навчання в першому класі. А ось ще
одна цитата, цього разу – з підручника української мови для другого класу: "При
вимові приголосних звуків на шляху видихуваного повітря мовні органі створюють
перепони". Цінне і зрозуміле для семирічних школярів правило, чи не так? У
цьому ж підручнику, а також у близькому до нього Літературному читанні дітям
запропоновано майже досконало вивчити способи ведення присадибного господарства
інструментами XIX століття. Міського життя в цих підручниках немає навіть на
ілюстраціях.
Процитовані вище
книги не спадщина давно минулих днів, а зовсім нові видання, 2010-2012 років.
Написані вони на виконання найсвіжішого Державного стандарту початкової освіти
відповідно до нової 11-річної програми середньої школи. На друк цих книг
держава виділила сотні мільйонів гривень.
Держстандарт, до
речі, схожий на українську Конституцію в її первозданному вигляді – тобто
виглядає дуже європейським. Цитую його перший абзац: "Цей Державний стандарт
початкової загальної освіти (далі –
Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової школи з
урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає
зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських
цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру
освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах
гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами
в інтересах людини, родини, суспільства, держави".
Насправді складається враження, що нові підручники написані не відповідно до нового стандарту, а всупереч йому
Насправді
складається враження, що нові підручники написані не відповідно до нового
стандарту, а всупереч йому. "Пізнавальні можливості учнів"? Науково доведено,
що діти до семи років не сприймають абстрактних понять, а їм, до речі, крім уже
згаданого вище терміна "множина" також слід в першому класі вивчити " замкнену
ламану криву" (трикутник), "геометричну фігуру, що складається з двох променів,
які виходять з однієї точки" (кут) і безліч інших абстракцій.
Та сама проблема і
з відповідністю нових підручників іншим вимогам Держстандарту.
Полікультурність? У підручниках для першого класу немає ніяких натяків на те,
що крім українців на землі існують інші народи або раси. Світський характер
освіти? У багатьох текстах є посилання на Бога з великої літери, один з основних
віршів у другому класі стверджує, що українська мова дана українцям Богом, хоча
наукова версія передбачає, що мова створюється людьми. Науковий підхід? В
укладачів підручника великі проблеми з культурою посилань (наприклад, вони
вважають нормальним підпис під текстом З журналу). Їхні спроби розповісти про
князів Ярослава і Володимира Мономаха (без згадки прізвища останнього!) здатні
заплутати навіть дорослого з вищою освітою. У підручнику з математики ще й
містяться десятки граматичних помилок, не рахуючи помилок на кшталт 12: 2 = 12.
Але крім недбалості, з якою нашвидкуруч під нову програму створюються нові підручники, з ними є велика світоглядна проблема
Але крім недбалості,
з якою нашвидкуруч під нову програму створюються нові підручники (до речі,
використовуються вони зараз у школі без обов'язкової за законом апробації!), з
ними є велика світоглядна проблема. У книжках 90% текстової інформації і майже
100% візуальної присвячено сільській тематиці. Культура – тільки народна. Я не
проти, але є ще й великі художники, композитори, архітектори. Звичаї – тільки
сільськогосподарські. Природа і природознавство також викладаються на основі
сільськогосподарського річного циклу: садимо, полемо, жнемо, консервуємо. У
світі нових вітчизняних підручників не існує національних заповідників,
світових див природи, практично немає парків або інших ознак міської культури.
Виняток – годівниці для пташок, але вони можуть бути і в селі.
Навіть більше, ці
підручники значно ретроград ніші за радянські! Адже в СРСР був культ робітника,
відповідно, були шахтарі, сталевари, будівельники ГЕС та інших масштабних
проектів. У сучасних українських підручниках основна тема всіх текстів – ідилічне
село, застигле в стандартах XIX століття.
При цьому в
Інституті інноваційних технологій і змісту освіти кивають на авторів: мовляв,
вони захистили концепцію своїх підручників, Міносвіти її прийняло, вони виграли
конкурс, ми тут ні при чому. Автори книг, зокрема пані Любов Оляницька,
співавтор Математики для першого класу, в інтерв'ю СТБ стверджує, що писала
згідно з вимогами навчальної програми, затвердженої міністерством. Саме ж
відомство твердить, що підручники хороші, а зауваження до них поодинокі. Коло
традиційно замкнулося.
Держава переклала на нас чергову свою функцію: ми ще й зобов'язані пояснювати дітям, що описане в підручнику, виданому за наші гроші, було колись у минулому і
не зовсім таким воно було, як написали автори
Таким чином,
держава переклала на нас чергову свою функцію: ми ще й зобов'язані пояснювати
дітям, що описане в підручнику, виданому за наші гроші, було колись у минулому
і не зовсім таким воно було, як написали автори. А зараз все інакше, і світ
перебуває не в аграрному XIX столітті, а в XXI , постінформаційному. І це ще
добре, якщо батьки мають можливість регулярно коригувати отримані їхніми дітьми
знання. Але ж є люди, які працюють допізна не тому, що їм подобається, а тому
що інакше їм не прогодувати своїх чад. І вони фізично не можуть приділити час
на перекроювання смислів, які школа закладає в їхніх спадкоємців.
Освітній заклад
готує дітей до життя, якої не існує. Це, напевно, вигідно владі: слухняні
дітлахи, привчені з ранніх років запам'ятовувати незрозумілі непотрібні терміни
та неіснуючі моделі поведінки. Але нам з вами, батькам, навіщо це? Чому ми
лаємо підручники, коли діти вже сплять (щоб не зруйнувати авторитет вчителя і
школи), але все одно миримося із системою?
***
Ця колонка опублікована в №41 журналу Корреспондент від 18 жовтня 2013 року.
Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.
Відгуки й коментарі надсилайте за адресою [email protected]