Фото: Reuters
Відставка Берлусконі стала й кінцем безтурботного життя італійців
Відставка року
Екс-прем'єр-міністр Італії, 75 років
12 листопада 2011 року Італія попрощалася з одним
зі своїх найбільш яскравих і харизматичних лідерів – Сільвіо Берлусконі.
Незважаючи на численні порушені проти політика кримінальні справи, він
примудрився тричі очолювати уряд країни: у 1994-1995, 2001-2006 і 2008-2011
роках. Улюбленцю долі Берлусконі протягом багатьох років сходило з рук усе – неполіткоректний гумор, зв'язки з мафією, скандали в особистому житті, серед яких
численні сексуальні зв'язки з повіями і неповнолітніми.
Проте італійці продовжували вибирати
Берлусконі, оскільки знаходили з ним чимало спільного, в тому числі любов до
футболу, красивих жінок, пісень та розваг. Крім того, Берлусконі, будучи
прем'єром, використовував свій найсильніший дар переконання. Так, протягом
багатьох років він запевняв співвітчизників, що справи в країні йдуть чудово, і
всі вірили йому. Приспати пильність італійців допомагали і належні Берлусконі
телеканали – він володіє величезною медіакорпорацією Mediaset.
Політичне довголіття Берлусконі пояснюють і
тим, що він запропонував країні, що стомилася від диктату церкви, а потім
комуністів, абсолютно нову ідеологію: чисто індивідуалістичне і матеріалістичне
бачення світу. На своєму прикладі політик показав, що американську мрію можна
реалізувати і в Італії. Сам він зі студента, що заробляє на навчання продажем пилососів
і співом на прогулянкових теплоходах, виріс у найбільшого в країні бізнесмена,
а потім у найвпливовішого політика.
Відставка стала не тільки жирною крапкою в
довгій політичній кар'єрі Берлусконі, а й кінцем солодкого і легкого життя
італійців. Адже пішов він з прем'єрського поста під тиском ринків і
європейських лідерів, які неодноразово закликали країну до введення суворих
заходів економії. Затягувати пояс Берлусконі категорично не хотів, тому вирішив
просто умити руки.
Тепер величезний держборг країни, що становить
23% всієї єврозони, або 1,9 трлн євро, став проблемою його наступника –
жорсткого економіста Маріо Монті.