Фото: Фото Наталії Кравчук/Журнал Корреспондент
У Слабошпицького за спиною солідний фестивальний досвід
Надія року
Кінорежисер, сценарист, 38 років
Українське кіно більш живе від всіх
живих. Такий несподівано оптимістичний висновок можна зробити за підсумками
2012-го.
По-перше, в цьому році
український режисер Мирослав Слабошпицький отримав одразу дві престижні
міжнародні нагороди - Срібного леопарда Міжнародного кінофестивалю в Локарно за
короткометражну картину про життя в зоні відчуження Ядерні відходи та Гран-прі
програми Межі шоку найбільшого кінофестивалю Росії Кіношок.
По-друге, в український прокат
вийшов кіноальманах Україно, ґудбай - збірник, що складається із шести
кіноновел вітчизняних режисерів, у тому числі і Слабошпицького, на тему
внутрішньої і зовнішньої еміграції. Покази відбувалися при повних залах.
До всього іншого українські
кінематографісти гучно заявили про себе на декількох великих кінооглядах в
Росії - у рамках великих фестивалів 2 in 1 і Послання до людини для них були
передбачені окремі презентації. Критики відразу заговорили про нову хвилю,
представники якої ємко, жорстко і зрозумілою кожному мовою говорять про те, що
відбувається навколо. Свіжому явищу навіть встигли придумати звучну назву -
"українські злі".
Бум стався не на порожньому
місці. Більшість режисерів нової течії працюють у кіно не перший рік. У
Слабошпицького за спиною солідний фестивальний досвід. Його соціальна
короткометражка про ВІЛ-інфікованих підлітків Діагноз була в конкурсній
програмі Берлінале-2009, а лаконічна історія з життя глухонімого підлітка
Глухота брала участь в тому ж фестивалі у 2011-му.
Спочивати на лаврах минулих
досягнень режисер не має наміру. Він знімає свій перший повнометражний фільм -
Плем'я - про життя глухонімих.