вершина вертикалі
Віктор Янукович, Президент, 61 рік
РЕЗЮМЕ: Народився в Єнакієвому (Донецька обл.). Закінчив
Донецький політехнічний інститут та Українську академію зовнішньої торгівлі.
Працював автоелектриком, механіком та директором автобази. У 1997-2002 роках
керував Донецькою облдержадміністрацією. У 2002-2004-му – прем'єр-міністр
України. У 2003 році очолив Партію регіонів. У 2004-му програв президентські
вибори Віктору Ющенку. У 2006 і 2007 роках обирався до ВР. У 2006-2007 роках
очолював уряд. На президентських виборах 2010 року отримав 48,95% голосів і
посів перше місце. З лютого 2010-го – Президент України. Одружений, має двох
синів.
Віктор Янукович, Президент України, за рік, що минув з
часу виходу попереднього рейтингу ТОП-100 журналу Корреспондент, не розгубив
ані грама своєї політичної могутності – він, як і раніше, керує державою, де
максимальна повнота влади зосереджена саме в його руках.
І як людина Президент міцно стоїть на ногах – навіть щоранку
бігає вгору-вниз по укопаних у схил пеньочках у своїй резиденції Межигір'я. Але
все ж одне потужне падіння за минулий час Янукович переніс. Мова йде про його
особистий рейтинг.
На початку літа минулого року за Президента, за даними
Центру Разумкова, готові були проголосувати 39,2% українців. Зараз же поставити
галочку навпроти прізвища Януковича у виборчому бюлетені готові у 2,6 разу
менше громадян – лише 14,6%.
Ще гірше справи йдуть зі схваленням діяльності глави
держави. У кінці травня 2011-го сказати, що вони згодні з роботою, яку
проводить Янукович, наважилися лише 9,7% людей, опитаних Центром Разумкова. Це
в чотири рази менше, ніж було в травні 2010-го, в момент, коли справи
Президента підтримувало найбільше українців.
Навіть Віктор Ющенко, який розбив помаранчеві мрії
мільйонів співвітчизників, за перший рік біля керма влади (з травня 2005 року
по травень 2006-го) втратив менше – рівень його підтримки знизився в 2,7 разу.
Судячи з динаміки падіння рейтингів очолюваної Президентом Партії регіонів, від влади в першу чергу відвернувся її головний електоральний ресурс – виборці сходу і півдня країни
Судячи з динаміки падіння рейтингів очолюваної
Президентом Партії регіонів, від влади в першу чергу відвернувся її головний
електоральний ресурс – виборці сходу і півдня країни, які на президентських
виборах 2010 року дали Януковичу 74% всіх набраних ним голосів.
Подібний підсумок виглядає логічним. За минулий рік
Президент розпочав кілька вкрай непопулярних серед населення реформ. Наприкінці
2010-го в країні прийняли Податковий кодекс, що викликав шквал обурення у представників
малого бізнесу, по чиїх інтересах вдарив цей багатосторінковий та
багатостраждальний документ. А влітку цього року Янукович затвердив пенсійну
реформу, тим самим збільшивши вік виходу на заслужений відпочинок у жінок і
давши добро на деякі інші нововведення.
Негативний ефект від нововведення, на думку експертів,
відчують на собі майже всі українці, які нині працюють, – за даними соціологів
Центру Разумкова, пенсійні новації прийняло негативно 60% населення країни.
Основний недолік президентських реформ – те, що вони не
зачіпають головних проблемних місць, у тому числі неефективного і пронизаного
хабарництвом держуправління. Так, поки що жертвами боротьби з корупцією стають переважно
опозиціонери. А широко розрекламована робота з тотального скорочення
держапарату обернулася лише перестановками в чиновницьких кабінетах.
Та й іноземні експерти не бачать в Україні позитивних
змін, навіть навпаки. У рейтингу економічних свобод американської дослідницької
організації Heritage Foundation країна за рік сповзла на два ступені вниз,
опинившись на 164-му місці, між Узбекистаном і Республікою Чад, і ставши
найгіршою країною Європи.
Негативне ставлення до реформ "від Януковича"
підсилило і зростання цін, яке йшло синхронно зі спробами влади модернізувати
країну. Приміром, за підсумками першого року правління Януковича життя
середнього киянина, за підрахунками Корреспондента, подорожчало на третину.
Та й у зовнішній політиці похвалитися нічим. Янукович
почав розворот від Європи в бік Москви, але опинився в пастці, розставленій
офіційним Кремлем. Російська влада, маніпулюючи газовими цінами, намагається
заманити Київ до Митного союзу. Янукович не хоче потрапляти в подібну
залежність, здатну поставити хрест на тісній економічній співпраці з
Євросоюзом, але ніяких зусиль зі зближення з ЄС він теж робити не бажає.
Ще один "шпагат", на який невдало сів
Президент, - це справа проти Юлії Тимошенко. У разі засудження екс-прем'єра
Януковича чекають важкі пояснення із Заходом, які загрожують охолодженням
відносин. Але й відпустити лідера БЮТ просто так, не поховавши при цьому
власний рейтинг, глава держави теж не може.
На цьому негативному тлі змазалися й успіхи влади у
приведенні в порядок столиці, і відкриття нових аеродромів, доріг та інших
інфраструктурних проектів під Євро-2012. Сьогодні країна значно охочіше вірить
публікаціям в іноземній пресі про туалетну кімнату ціною 350 тис. євро в Межигір'ї,
ніж тому, що нинішня влада бореться з надмірностями, а сам Віктор Федорович, як
каже його радниця Ганна Герман, винятково скромний у побуті.
У Президента поки що ще є час для маневру – як мінімум
рік до чергових парламентських виборів. За цей термін він повинен довести
успішність власних починань і повернути довіру виборців. Інакше перетвориться
на другого Леоніда Кучму, буде підтримувати свою владу за допомогою маніпуляцій
з парламентською більшістю й опиниться в міжнародній ізоляції. Вибір за вами,
пане Президенте.