віце-президент
Сергій Льовочкін, голова Адміністрації Президента
України, 39 років
РЕЗЮМЕ: Народився в Києві. Закінчив Київський національний
економічний університет та Українську академію зовнішньої торгівлі. Трудову
діяльність розпочав у комерційних структурах. У 2001-му став помічником
тодішнього президента України Леоніда Кучми. 2005 рік – радник голови
парламенту Володимира Литвина, пізніше став керівником апарату прем'єр-міністра.
2007 рік – нардеп (Партія регіонів). З лютого 2010-го – глава Адміністрації
Президента. Одружений, має двох синів і дочку.
"Ніхто не знав його минулого ..." З цієї фрази
починається розповідь Джека Лондона Мексиканець про юного боксера, який заради
грошей на зброю для революціонерів вийшов на ринг і в жорстокій сутичці переміг
чемпіона-американця.
Про Сергія Льовочкіна не можна сказати, що ніхто не знав
його минулого. У загальних рисах про нього відомо багато чого – і робота
помічником другого українського президента Леоніда Кучми, і депутатство, і
зближення з тодішнім прем'єром і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем, і
його дружба з Дмитром Фірташем, главою скандальної компанії RosUkrEnergo.
Але майже ніхто не знає його, Льовочкіна, сьогодення.
Вірніше, відомо, що він очолює Адміністрацію Президента, яку швидко і рішуче
реорганізував, перетворивши у досить ефективну машину з дуже плідним й активним
складом. Ще зрозуміло, що у Льовочкіна є талант збирати хорошу команду і
залучати людей за професійними ознаками. У результаті в АП знайшлося місце і
для блискучого юриста та колишнього бютівця Андрія Портнова, і для не менш
блискучого медіаменеджера, у минулому члена журналістської організації Стоп
цензурі! Дарки Чепак.
Але що конкретно робить глава АП, який його справжній вплив на Януковича і держполітику, і, врешті-решт, чи існує "група Льовочкіна" – залишається невідомим
Але що конкретно робить глава АП, який його справжній вплив
на Януковича і держполітику, і, врешті-решт, чи існує "група
Льовочкіна", якій нібито вже під силу кинути виклик двом іншим
"командам друзів" в оточенні Президента – Ріната Ахметова та Юрія
Іванющенка, – залишається невідомим.
Юлія Тимошенко, перебуваючи на лаві підсудних, звинувачує
главу АП у тому, що він тримає під контролем кримінальну справу проти неї. І
робить це Льовочкін і Ко, мовляв, лише на догоду Фірташу заради помсти екс-прем'єру
за атаку на RosUkrEnergo.
Сам Льовочкін вирішив не опускатися до будь-якої
публічної активності. Інтерв'ю голови АП Корреспонденту (єдине за останній час,
яке вийшло в ЗМІ) виглядало як протокол допиту – довгі питання і короткі формалізовані
відповіді. Суть їх зводилася до того, що Льовочкін працює "на посту глави
консультаційного органу, який забезпечує ефективне виконання Президентом
України своїх обов'язків". І тому він ні з ким не пов'язаний, інтриг не
плете, чиї-небудь дії обговорювати не має наміру і взагалі зайнятий.
Вийшло, як у вже згаданому оповіданні Лондона: юний
мексиканець вважав за краще не говорити, не пояснювати, а діяти. Літературному
герою було все одно, що про нього думають глядачі. Перед його очима стояла лише
велика мета – гвинтівки, які він купить для революції, якщо виграє бій.
Яка мета стоїть перед очима Льовочкіна, змушуючи його
бути стриманим і зібраним, як в бою? Невідомо. Залишається лише чекати, на що
перетвориться ця людина до кінця президентського терміну Януковича – на
самостійного політика чи відставного сірого кардинала, як Віктор Медведчук,
який зійшов з арени політичної боротьби.