міністр для биття
Дмитро Табачник, міністр освіти і науки, 47
років
РЕЗЮМЕ: Народився в Києві. Закінчив історичний
факультет Київського держуніверситету ім. Шевченка. Трудову діяльність розпочав
копіювальником, реставратором у кінофотофоноархіві. Був молодшим науковим співробітником
Інституту історії АН УРСР, головним консультантом секретаріату комісії
Верховної Ради з питань молоді. Обіймав посаду прес-секретаря Кабміну і першого
заступника голови Держкомітету у справах преси, видавництв та
книгорозповсюдження. У 1994-1996 роках Табачник - голова Адміністрації
президента. У 1998-2003-му - народний депутат. У 2002-2005 і 2006-2007 роках -
віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань. У 2006-му він уже депутат
кримського парламенту, а в 2007-му знову стає нардепом. З березня 2010 року -
міністр освіти. Одружений
Національно орієнтовану інтелігенцію дратували його ризиковані висловлювання про
галичан, їх роль в українській нації та її історії
Якщо уявити вищу українську владу як карту
світу, Лівією - найгарячішою точкою - стане Міністерство освіти і науки, а найбільш
одіозним світовим лідером, таким собі Муаммаром Каддафі, виявиться глава
відомства Дмитро Табачник.
Вимоги про його відставку звучали з різних
рівнів - від вулиць і до сесійної зали Верховної Ради. Національно орієнтовану
інтелігенцію дратували його ризиковані висловлювання про галичан, їх роль в українській
нації та її історії.
Від експертів йому діставалося і за ініціативу
повернути до вузів, на їхній розсуд, вступні іспити замість прогресивної
системи незалежного зовнішнього тестування, яка діяла раніше. На думку
опонентів Табачника, це крок назад, повернення до корупції. Крім того, міністр
пропонує скоротити кількість вузів у країні. А критеріями для відбору взяти,
наприклад, число докторів наук, які постійно працюють в навчальному закладі.
Однак Табачник витримав цей натиск. І
продовжує реформувати ввірену йому галузь в тому ключі, в якому вважає за потрібне.
Цвяхи б робити з таких людей, а не міністрів.