думки про головне
Любомир Гузар, кардинал, екс-глава Української
Греко-католицької церкви, 78 років
РЕЗЮМЕ: Народився у Львові. У 1944-му з родиною емігрував
до Австрії, в 1949-му – до США. Закінчив Американський католицький університет
у Вашингтоні. Вивчав філософію в Фордгамському університеті Нью-Йорка. У
1958-му рукопокладений на священика. У 1969 році переїхав до Риму, де захистив
ступінь доктора богослов'я. Був помічником патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. У
1993-му повернувся в Україну. Брав активну участь у розвитку Української
Греко-католицької церкви. У січні 2001-го став її головою. У лютому 2011-го
склав повноваження патріарха УГКЦ.
У наших обставинах треба жити, щоб сподіватися на перемогу
У березні немолода і мудра людина Любомир Гузар згідно з власним
рішенням пішов з посади глави Української Греко-католицької церкви. Але не
відійшов від справ. Гузар, який не був помічений у симпатіях до певної політичної сили і неодноразово доводив власну зацікавленість в успіху своєї країни, незважаючи на похилий вік і
хвороби, робить заяви з найгостріших і важливих для України питань.
Тепер, не будучи офіційною особою, а представляючи тільки себе, він може собі
дозволити бути до кінця відвертим зі співгромадянами.
Коли країна мучилася сумнівами, хто правий, а хто винен у
заворушення 9 травня у Львові, він чи не єдиний виступив з різким засудженням
позицій обох сторін конфлікту. Коли голодування, оголошене у в'язниці
екс-міністром МВС Юрієм Луценком, почало загрожувати його життю, Гузар закликав
політика припинити вбивати себе.
"У наших обставинах треба жити, щоб сподіватися на
перемогу", - просто сказав він. І Луценко його послухав.
Але найбільше Гузара турбує майбутнє України: він вважає,
що сьогодні країна повинна займатися вихованням майбутньої національної еліти -
адже поки що різниця між політиками і державними мужами занадто велика. І якщо
цією проблемою зайнятися сьогодні, "через два, три, чотири покоління ми
прийдемо до ефективної демократії", запевняє Гузар у своїй недавній
статті, опублікованій в Дзеркалі тижня. Що ж, з ним не посперечаєшся.