довгожитель влади
Микола Азаров, прем'єр-міністр України, 64 роки
РЕЗЮМЕ: Народився в Калузі (Росія). Закінчив геологічний факультет МДУ ім. Ломоносова. Майже чверть століття працював за фахом. У 1990-му прийшов у політику, обіймав різні посади в парламенті, з 1996-го – голова Державної податкової адміністрації України. У 2002-2005-му і 2006-2007-му був першим віце-прем'єром, міністром фінансів, двічі обіймав посаду в. о. прем'єр-міністра. У 2006-му і 2007-му проходить до парламенту від Партії регіонів. З березня 2010-го – голова уряду. Одружений, має сина.
Азаров уже 904 дні займає крісло глави українського уряду. Ще жодному з його попередників не вдавалося так довго засидітися на цій посаді
Микола Азаров встановив національний рекорд політичного довгожительства. До моменту виходу ТОП-100 найвпливовіших українців він уже 904 дні займає крісло глави українського уряду. Ще жодному з його попередників не вдавалося так довго засидітися на цій посаді. Колишній рекорд належав Валерію Пустовойтенку – 866 днів (1997-1999 роки), і Віктору Януковичу – 775 днів (2002-2005 роки).
Але і це ще не все. В Азарова є всі шанси першим в українській історії подолати ще одну планку керівництва в Кабміні – 1.000 днів. Йому достатньо протриматися в кріслі до 4 грудня, і перша тисяча подолана.
Шанси на встановлення такого рекорду в Азарова високі. У виборчому списку Партії регіонів на парламентські вибори він йде під № 1. До виборів, а це до 28 жовтня, священну корову влади не зачепить ніхто. Потім ще мінімум місяць триватимуть торги за формування парламентської більшості. І тільки потім Рада візьметься за формування уряду.
Азаров безперешкодно рветься до кар'єрного рекорду, головне щоб не підвело здоров'я. У грудні йому стукне 65. В новітній українській історії тільки одному прем'єру вдалося правити урядом в настільки поважному віці – Віталію Масолу (1994-1995), та й то трохи менше десяти місяців.
Отже, в Азарова є все для того, щоб перетворити Україну на Швейцарію або, на худий кінець, на Польщу – політичне довголіття, партійне лідерство, дресирований парламент. А оскільки йому це не вдасться, його універсальний захист – "винні попередники" – сприймається як самоіронія.