нова надія
Арсеній Яценюк, лідер об'єднаної опозиції, 38 років
Особисто для Арсеній Яценюка минулий рік можна вважати
фантастично вдалим.
Карти у вигляді головного лідера української опозиції
Юлії Тимошенко і ще одного політика – Юрія Луценка, з легкої руки Президента
Віктора Януковича, який їх тасував, надійно лягли в два казенних будинки. Після
цього на найближчому горизонті вітчизняної політики залишилася лише одна
фігура, авторитет і рейтинги якої могли допомогти їй посперечатися із владою –
Яценюк.
І його підтягнута фігура в інтелігентних окулярах, з
гарною українською вимовою і чималим досвідом партійно-державної роботи,
забезпечена, окрім іншого, власною партією – Фронтом змін (ФЗ), не довго
перебувала в сумнівах. Щойно з боку ослаблених товаришів Тимошенко пролунав
заклик створити й очолити союз ФЗ-Батьківщина, Яценюк відгукнувся на нього
згодою.
Сторони моментально залагодили ідеологічну платформу, яку
коротко можна висловити гаслом "Януковичу, та пішов ти!". Після цього швидко
вмовили ключових опозиційних політиків приєднатися до союзу.
Найважче об'єднувачам дався добір кандидатів на вибори.
Але і тут Яценюка чекав успіх – його квота в загальному списку виявилася
несподівано великою: чи не кожен другий фігурант.
Тепер Яценюку залишилося гідно провести вибори. Причому
вигравати їх необов'язково. Хоча рейтинг ФЗ-Батьківщина сьогодні трохи вищий,
ніж у ПР, шанси зібрати більше половини мандатів у Яценюка і Ко, навіть у союзі
з партією Віталія Кличка УДАР, мізерні.
Тому завдання-мінімум для Яценюка – активно шкодити владі,
заміщаючи собою в очах електорату Леді Ю. І все це – заради завдання-максимуму:
наростити особистий рейтинг з прицілом на президентські вибори-2015. На них,
зовсім як у фільмі Горець, повинні залишитися тільки двоє. Судячи з усього, це
буде чисто чоловіча зустріч. І молодість сподівається, що перемога буде за нею.
РЕЗЮМЕ: Народився в Чернівцях. Закінчив Чернівецький
держуніверситет, а також Чернівецький торгово-економічний інститут. У 1992-1997
роках очолював власну юридичну компанію ЮРЕК Лтд. У 1998-му – консультант
кредитного департаменту банку Аваль, пізніше – заступник голови правління
банку. З 2001-го по 2003-й – міністр економіки Криму, у 2003-2005-му –
заступник голови НБУ. У 2005-2006-му – міністр економіки України. У 2007 році
був главою МЗС. З 2007-го по 2008-й – спікер ВР. На президентських виборах-2010
отримав 6,7% голосів. У 2012 став № 2 після Юлії Тимошенко у списку об'єднаної
опозиції Батьківщина. Одружений, має двох доньок.