Кабінетний стратег
Голова Верховної Ради, 56 років
Минулий рік для Володимира Литвина, спікера українського
парламенту, пройшов під знаком втрати впливу.
Людина, яка примудрилася вичавити з двох десятків
мандатів своєї Народної партії максимум – крісло голови Ради, – тепер
перетворився на сателіта влади. А Партія регіонів не церемониться з його
самолюбством, просто вказуючи, що робити.
Така жорсткість зіграла з Литвином злий жарт, коли Рада з
ініціативи регіоналів повинна була схвалити законопроект, який розширює права
російської мови. Спікер, який позиціонує себе як патріот, хотів уберегти
репутацію і не з'явився в зал, щоб не вести процедуру голосування і не
голосувати самому. Брудну роботу зробив перший віце-спікер.
Усе це не врятувало Литвина, який вирішив публічно
висловити своє обурення: мовляв, закон не підпишу і сам піду у відставку. Але
не пішов, і закон пройшов всі необхідні процедури.
Залишати крісло – ідеальну трибуну для піару за
держрахунок – Литвину не резон. Треба забезпечити своє майбутнє, яке виглядає
невеселим: особиста фракція спікеру не світить – НП йде на вибори не як партія,
а як окремі мажоритарники. Найбільше шансів на успіх у самого глави ВР, який
балотується по округу на своїй малій батьківщині – Новоград-Волинщині.
Але один у Раді не воїн, а шанси зачепитися за чужу
партію (крім ПР) у Литвина мізерні. Стартувати з таких позицій до вершин влади –
завдання архіскладне.
РЕЗЮМЕ: Народився в селі Слобода Романівська (Житомирська
обл.). Закінчив історичний факультет Київського університету ім. Шевченка.
Займався викладацькою і науковою діяльністю. 1999 рік – голова Адміністрації Президента
України. 2002-2006-й – нардеп. З 2002 року – спікер. Восени 2007-го знову
пройшов до парламенту. У грудні 2008 року повторно зайняв крісло спікера ВР. У
січні 2010-го балотувався на посаду президента країни, проте набрав лише 2,35%.
Одружений, має сина та дочку.