вічний міністр
Міністр освіти і науки, 48 років
Відставки міністра освіти та науки Дмитра Табачника не
вимагав хіба що ледачий. Та й він сам неодноразово давав вагомі приводи.
Національно орієнтовану інтелігенцію дратували його українофобські
висловлювання про українців та їхню історію. Громадськість жорстко критикувала
його за бажання повернути стару корупційну екзаменаційну систему замість куди
більш прозорого зовнішнього незалежного тестування. І нарешті, він неодноразово
викликав гнів студентів – як мінімум своїм прагненням закрити низку вузів і
скороченням стипендій.
У якийсь момент вже почало здаватися, що доля Табачника
вирішена, – про це прямо казали впливові й знамениті персони з оточення
Президента і Кабміну. І якось так сталося, що всі звикли до думки: якщо кого і
звільнять з уряду, так це Табачника. І звикли настільки, що зовсім про нього
забули.
Переживши кілька кабмінівських чисток, міністр продовжує
керувати процесом сіяння розумного, доброго, вічного. І те, як він це робить,
цілком влаштовує його керівництво. А можливо, в останнього просто немає іншої
кандидатури на посаду?
Як би там не було, Табачник залишився у міністерському
кріслі. І це доводить тільки той факт, що освіта – найбільш консервативна сфера
людського життя, де зміни трапляються вкрай рідко.
РЕЗЮМЕ: Народився в Києві. Закінчив історичний факультет
Київського університету ім. Шевченка. У 1994-1996 роках – голова Адміністрації Президента.
У 1998-2003-му – народний депутат України. У 2002-2005 і 2006-2007 роках –
віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань. У 2006-му – депутат Кримського
парламенту, а у 2007-му знову стає нардепом. З березня 2010-го – міністр освіти
України, у грудні 2010 року очолив Міністерство освіти і науки, молоді та
спорту України. Одружений.