розум і совість
Любомир Гузар, кардинал,
екс-глава Української Греко-католицької церкви, 80 років
Минуло більше двох
років відтоді, як Любомир Гузар склав із себе повноваження глави Української
Греко-католицької церкви. І за цей термін він аж ніяк не випав з основних
суспільних процесів – навпаки, став їхнім ще активнішим учасником. Очолюючи
третю за популярністю українську церкву, Гузар виявляв себе більше як
досвідчений дипломат, ніж політик, а тепер, після своєї відставки, він став не
просто критиком влади – втіленням національної совісті.
Увійшовши до ініціативної
групи Перше грудня, створеної у 20-ту річницю незалежності України патріотично
налаштованими інтелектуалами старшого покоління, своєрідної національної ради
старійшин, Гузар фактично став її голосом. Його публікації хоч і нечасто
з'являються в пресі, але кожного разу значимі і популярні.
Втім, Гузар не
вигадує велосипедів, а повторює істини – пише про те, що Україна завжди була
частиною Європи і лише з Європою пов'язане її майбутнє. Корупцію він називає
важкою хворобою, яку не просто потрібно, а можна перемогти. І ніколи не забуває
нагадати: українці народжені вільними, і це право треба захищати. І голос
Гузара чує багато хто: він знаходить слова, які зачіпають співвітчизників,
навіть більше – змушують співпереживати і мислити.
"Влада боїться свободи
в серцях набагато більше, ніж голодного бунту, – пише мудрий сивий чоловік в
одному зі своїх останніх звернень до співгромадян, яке стало особливо
популярним. – Тому що голодного можна купити, а вільного – тільки вбити".
Резюме
Народився у Львові.
Закінчив Американський католицький університет у Вашингтоні. Вивчав філософію в
Фордхемському університеті Нью-Йорка. У 1958-му рукопокладений на священика.
Захистив докторську дисертацію з теології в Папському Урбаніанському
університеті в Римі. Був помічником патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. З 1996 року
брав активну участь у розвитку УГКЦ, у січні 2001-го став її головою. У лютому
2011-го склав повноваження патріарха церкви