У дусі Санторіні. Як в одному будинку поєднати традиції грецької острівної архітектури та слобожанського хутора

Харківський архітектор Геннадій Лещук поєднав традиції грецької острівної архітектури та слобожанського хутора, розповідає Архидея

На думку видання, він прагнув утримати, немов би законсервувати, враження від подорожі на Санторіні, і в результаті у нього вийшов чарівний будинок - екзотичний і у той же час дуже наш, впізнаваний, близький.

Загальна площа проекту, реалізованого в 2012 році, складає 220 кв.м. Розташований будинок у Харківській області.

Створюючи ідеальний будинок, архітектор думав про атмосферу подорожі - розслабленої, мрійливої, в яку так приємно поринути після міського шуму. А ще треба було уникнути дисонансу з навколишніми хуторськими забудовами, зробити будинок візуально співзвучним із невеликими будовами, органічно вписати в контекст. Все це вдалося.

Споруджувався будинок з 1997 року, в три бліц-етапи по три-чотири місяці кожен. І в результаті він еволюціонував від літньої кухні до просторого житла для великої родини та її гостей.

Автор об'єкта говорить, що такий своєрідний метод будівництва виявився приємним і легким.

Головний виразний інструмент - простота. Саме вона надає особливий, вишуканий образ. Будинок споруджено із каменю і дерева; основні матеріали відкриті, тільки кам'яні стіни побілені - і зовні, і всередині.

Архітектурна композиція будинку складається з трьох об'ємів - це практично автономні міні-будинки: для старшого і молодшого поколінь сім'ї, а також гостьовий будиночок.

Круте поєднання зі стилістичних алюзій (острів Санторіні, який сяє білизною на тлі синього неба, органічно сусідить подекуди з козацьким бароко, а подекуди - з традиційним побутом старої Слобожанщини) нітрохи не заважає цілісному і винятково позитивному сприйняттю об'єкта.

Будинок, який зовні нагадує фортецю, всередині буквально напоєний сонцем. Примхливо розкидані на різній висоті вікна (всі - різної форми і розміру), здається, мають особливу здатність вловлювати і запускати всередину максимум світла.

Природне освітлення - яскраві сонячні плями, глибокі похмурі тіні - грає найважливішу роль у цьому душевному, абсолютно сьогоденному просторі. І, звичайно ж, величезне значення має неповторний, ностальгічно-затишний світ речей: потерті життям табуретки-лави-скрині-дивани, оазиси амарилісів і алое в різних вазонах, приємні речі давнього походження, книги...

Живуть тут й авторські речі - об'єкти Юрія Ринтовта, живопис і графіка Павла Макова, Олега Дроздова, Дмитра Даніша, Бориса Зеніна. Всерйоз старовинні і просто старі, речі невимушено поєднані один з одним - і з новими, сучасними предметами обстановки.

Наприклад, старий дерев'яний стіл із масивними різьбленими ногами стоїть із легкими стільцями з кольорового пластику, утворюючи цілком гармонійну столову групу. Особливого роду затишок створюють тканини: зворушливі постілки, килимки, скатертини та серветки різних епох і ступенів потертості - без текстильного виміруінтер'єр втратив би неабияку дещицю чарівності.

Ну а завершує розслаблений курортний образ вінтажна дощана підлога з протертою фарбою.

Джерело Архидея, автор проекту - Геннадій Лещук, текст - Наташа Єгорова, фото - Андрій Авдєєнко

Приєднуйтеся до ком'юнити Корреспондент Lifestyle&Fashion на Facebook та групи Корреспондент Lifestyle&Fashion вКонтакте