Nissan досі позиціонує Leaf як один з найдоступніших електромобілів у світі - в усякому разі, у своєму класі. Їдемо по вулицях японського міста Йокогами на японському бестселері другої генерації.
Дизайн
Від інших хетчбеків С-класу новий Leaf відрізняється тільки на ходу - ідеальною тишею і завидною динамікою майже в усьому діапазоні швидкостей. Утім, для Ліфу пропонують також двобарвне забарвлення кузова. Задня стійка кузова модна: чорна вставка створює ефект ширяючого даху. А світлодіодні фари для електрокара зовсім не розкіш - вони допомагають економити дорогоцінну енергію. Тягова батарея розміщена під підлогою, електромотор й усі супутні блоки - під капотом.
Інтер'єр
Матеріали обробки добротні, але недорогі. Аналоговим залишився тільки спідометр, уся інформація виводиться на рідкокристалічний дисплей. Кермо не регулюється по вильоту, клімат-контроль - однозонний (для гольф-класу це вже нонсенс), у заднього сидіння немає відкидного підлокітника. Оглядовістю через штатні дзеркалa, як і будь-яка сучасна машина, Nissan не вивищується, але у водія багато помічників: парктроніки по колу, система автоматичного паркування, камери кругового огляду, сканери мертвих зон. А ще - подвійне салонне дзеркало. Як у дорогих Кадилаків, рухом важеля воно перетворюється з класичного дзеркала в дисплей камери заднього виду - і традиційних проблем з оглядовістю назад (коли заважають підголовники заднього сидіння і стійки даху) наче й не було. Ззаду можна всістися й утрьох, хоча запас по ширині і місця для колін далеко не рекордний. На весь салон - одна 12-вольта розетка і один USB-роз'єм. І це електрокар, машина XXI століття?
У русі
Я веду новий Leaf у щільному потоці, працюючи тільки педаллю акселератора. Система рекуперації ефективно гасить швидкість машини. Ниссанівські інженери довели ступінь її впливу до максимуму.
Технологію назвали e-Pedal. Електроніка забезпечує уповільнення з інтенсивністю до 0,2g, при цьому спалахують стоп-сигнали. З такими настройками достатньо комфортно штовхатися в пробці чи їхати в розміреному темпі. Якщо є необхідність зупинитися швидше, тиснеш на гальмо - як зазвичай. Правда, виникає та ж проблема, що й під час використання круїз-контролю: повіривши в самостійність машини, забувши, що сама вона вміє робити далеко не все. Один раз я мало не причалив у задній бампер такого ж Ліфу, на якому їхав колега.
Головний козир Ліфу - достатній запас ходу: 378 км у європейському циклі NEDC і 400 км по японській методиці випробувань. Навіть якщо наша зима скоротить автономність удвічі, реальних 200 км цілком вистачить для міських поїздок і недалеких приміських вилазок.
Подивимося, коли і за якою ціною Leaf з'явиться у нас. Утім, швидше за все, першими в нас будуть машини явно не офіційних поставок, а "битиші", "потопельники" і просто автомобілі з пробігом з Америки і Європи - по доріжці, добре протоптаній першим поколінням Ліфу.