Тест-драйв Nissan Qashqai
Ми випробували модернізований японський "паркетник" на українських дорогах у бензиновій і дизельній версіях.
Дизайн
З оновленням у Nissan Qashqai стала виразнішою задня оптика, а звичайну антену на даху змінив "акулячий плавник". Двері із практичними незабарвленими накладками повністю накривають пороги, які не забруднять взуття та одяг. Цікаво, що емблема тепер захована під ковпаком із прозорого пластику. Тепер у Кашкая стало менше комплектацій, ніж було раніше, до того ж пішли, нарешті, в історію версії із незапам'ятовуваними дволітерними індексами і плюсиками. Відтепер є три варіанти оснащення зі звучними іменами: Visia, Acenta і Tekna. До речі, повністю діодні фари, що слідують за рухами керма, - прерогатива лише найбільш топової версії.
Інтер'єр
Найпомітніше нововведення інтер'єру - сучасне і зручне D-образне кермо. Інтерфейс медіа Nissan Connect, хоч і оновлений, виглядає архаїчним. А ось блок клімату зручний і наочний. З рестайлінгом з'явився електрообігрів вітрового скла. І просто безцінним подарунком для меломана буде аудіосистема Bose з вісьмома динаміками: звучання у неї фантастичне! Щоправда, за неї доведеться доплатити, як і за красиві та комфортні крісла з оббивкою з наппи й електроприводами.
У русі
Успішно розбиті нинішньою зимою дороги дозволили якісно оцінити обіцяне доопрацювання ходової оновленого кросовера: Qashqai нехай і не отримав ідеальної плавності ходу, але став помітно комфортнішим. Підвіски набагато м'якше сприймають вибоїни.
Однак у частині керованості автомобіль тепер більше орієнтується на вічні сімейні цінності, ніж на вітряний драйв.
Неодмінно потрібен повний привід? О'кей, але саме щодо приводу я б не радив особливо заморочуватися. На добре розкиснутій під дощем польовий доріжці передньопривідний кросовер дав собі раду, нехай у парі поворотів і пустився в легку секундну пробуксовку, щоб не було прісно.
Дизель зі своїми 130 к.с. везе практично точно так, як 2-літровий бензиновий 144-сильний двигун. Причому варіатор майстерно зрівнює низові дизельні пориви і впевнену тягу бензинового агрегата із 2500 оборотів: завдяки дипломатичній трансмісії обидва мотори не дадуть скучити і порадують соковитим прискоренням. Різниця - у парі нюансів. Бензиновий двигун надзвичайно тихий - настільки, що вам не завжди вдасться почути його роботу на холостих зовні, а в салоні його голос проривається тільки на оборотах за 3,5 тисячі. За це скажемо "спасибі" глобальному перегляду акустичного комфорту машини. Дизель зовсім не назвеш настирливим, і він геть позбавлений вібрацій, однак із бензиновим побратимом він все ж не зрівняється за бездоганною тишею.
Зате дизельний Qashqai здатний на одному баку зганяти зі столиці до Харкова і назад, що ми і перевірили. А у дволітрового бензинового мотора апетит набагато ґрунтовніший: у найбільш сприятливих умовах міста, без заторів, з легкими дотиками до правої педалі мені не вдалося вписатися менш ніж в 10,5 л на "сотню". Це - мінімум: якщо поштовхатися в тягнучках або їздити енергійніше, то витрата підскакує зовсім немилосердно. У шосейному режимі, там, де кросовер із дизелем вкладеться в 5,5-6 л/100 км, його бензиновому близнюку потрібно на 2,5 л більше. І при цьому дизельний Qashqai з передніми провідними дешевший від бензинової машини 4х4! Ще один аргумент не морочитися щодо приводу?