Україна готується до відкриття найбільш масштабного в новітній історії культурного проекту - першої київської міжнародної бієнале Arsenale-2012. Проте амбіційний проект наштовхнувся на серйозну перешкоду - відсталі закони і радянську бюрократію.
Як зізналися українському щотижневому журналу
Корреспондент організатори, коштувало бієнале дорого. Бюджет потягнув на $4-5
млн (остаточну суму ще вважають), з них дві третини виділила держава. Ще більше
коштувала боротьба з бюрократією, недосконалим законодавством, технічними і
кадровими труднощами, з якими зіткнулися організатори амбітного проекту.
Директор Арсеналу і комісар бієнале Наталія
Заболотна визнає: у сьогоднішніх реаліях для України це швидше нереальний
проект. Але якщо чекати, поки все складеться сприятливо, то в найближчі 50
років захід не відбувся б.
"Післявоєнна Німеччина зважилася на
організацію Документів у Касселі, адже шукала ефективний шлях перетворення
свого іміджу після тоталітарного режиму. Київська бієнале важлива для
формування у свідомості світової громадськості образу України як культурної,
цивілізованої і сучасної країни", - каже Заболотна.
У світі існує більше двох сотень бієнале, і
кожна має свій статус і особливості. Знаменита Венеціанська, наприклад, -
яскраво виражену національну спрямованість з елементом змагання: кожна країна
представляє свій павільйон, а в кінці вибирають найкращий. А Берлінська бієнале
традиційно віддає перевагу гострим, критичним роботам, присвяченим політиці чи
соціальним проблемам.
Українська ж, за словами організаторів, буде
більш видовищною - її куратора Девіда Елліотта приваблює естетика і
візуальність. Також завдяки йому в заході беруть участь чимало митців з близько-
і далекосхідних країн, на зразок Китаю, Японії, В'єтнаму, Камбоджі, - те, з чим
українці знайомі дуже мало.
Цей бенкет духу відбудеться багато в чому
завдяки бездоганній репутації Елліотта і його особистим знайомствам з багатьма
зарубіжними зірками. Але питання про те, чи погодився б він ще раз стати
куратором бієнале в Україні, викликає на його обличчі непідробний жах. "Ні
за що!" - вигукує британець.
Професіонал з величезним стажем організації
виставок, бієнале і навіть музейних експозицій по всьому світу зізнається, що
його зломила українська бюрократія. Настільки некорисної і непробивної
чиновницької машини Елліотт не бачив ніде - ні на просунутому демократичному
Заході, ні на Сході, більш традиційному і схильному до авторитарності.
Про подібні складнощі розповідає і Заболотна,
хоча вбирає свою втому від битви з бюрократією у більш дипломатичні фрази.
Підготовка настільки масштабної культурної події оголила комплекс проблем - від
умов страхування і ввезення творів мистецтва в країну до відсутності елементарного
технічного оснащення.
"У різних сферах ми зіткнулися з
величезною кількістю абсолютно бездіяльним людей, які головною своєю роботою
бачать критику будь-якої активної діяльності, а особливо всього нового і того,
що не вкладається в звичні рамки", - підсумовує свої враження комісар
бієнале.
Пояснює вона це консервативністю українського
суспільства і тим, що в країні превалюють застарілі уявлення про мистецтво, і
сподівається, що бієнале зможе похитнути суспільство в бік більш прогресивних
позицій.
"Адже світ живе зовсім іншими
реаліями", - констатує Заболотна.
Що не можна сказати про вітчизняного глядача.
На думку куратора Олександра Соловйова, робота Мистецького арсеналу, ПінчукАртЦентру,
художніх галерей, які спеціалізуються на сучасному мистецтві, почала приносити
свої плоди - українську публіку, особливо молодь, він вже не вважає
недосвідченою. Причому сталося це за лічені роки.
"Навіть якщо глядач не зовсім буде
розуміти змістовну сторону, він може відчути роботу на емоційному рівні.
Головне, щоб він не був байдужим",- впевнений куратор.
Девід Елліотт впевнений, що серед фанатів
знайдеться чимало шанувальників сучасного мистецтва, як і футбольних
уболівальників - серед художників. І прогнозує не менше 300 000 відвідувачів
Арсенале 2012. Причому кожен, обіцяє він, знайде щось цікаве для себе серед
безлічі робіт, що відображають життя в різних куточках сучасного світу, а також
різноманітні проблеми, які там існують.
"Зрозуміло, що не може сподобатися все, -
каже Елліотт. - Також зрозуміло, що потрібен час, щоб звикнути до чогось
нового, особливо якщо ти не знавець. Так що буде багато речей, які здадуться
публіці дивними. Але я впевнений, що їй сподобається".
Детальніше про першу київську міжнародну
бієнале сучасного мистецтва, про її учасників та очікування читайте у свіжому №
19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року.