Сьогодні поетові Василю Стусу виповнилося б 75 років.
З цієї нагоди в Україні відбудеться низка заходів.
Телеканал Культура 6 січня об 11:45 планує показати телеспектакль Іду за край Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
10 січня о 15:00 відкриється виставка пам'яті Стуса в Музеї шістдесятництва, на вул. Олеся Гончара, 33.
11 січня о 15:00 в Музеї історії друкарства, на території Києво-Печерської Лаври,
відкриється виставка книжок Василя Стуса і про нього.
14 січня в Київському будинку вчителя о 18:00 - Свято
Різдвяних Василів із врученням премії імені Василя Стуса.
***
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка
Гайсинського району Вінницької області. Пізніше його сім'я перебралася в Донецьку область.
Після закінчення школи (1954) поступив на
історико-філологічний факультет Донецького державного педагогічного
університету, де вчився в літературній студії під керівництвом Т. Духовного;
потім працював в сільській школі вчителем української мови та літератури.
У 1963 році Стус
стає аспірантом київського Інституту літератури ім.Тараса Шевченка.
4 вересня 1965 разом з Іваном Дзюбою та Валерієм Чорноволом
перед громадським переглядом фільму Тіні забутих предків в київському
кінотеатрі Україна публічно виступив із протестом проти хвилі арештів
української інтелігенції. В результаті Стуса виключили з аспірантури.
Бере участь у протестах проти арешту Івана Світличного, був
одним з тих, хто підписав Лист-протест 139-ти; публічно звинувачує КДБ у вбивстві
художниці і дисидентки Алли Горської.
12 січня 1972 був заарештований одночасно з низкою інших
українських дисидентів. У вересні відбувся суд із звинуваченням за ст. 62 КК
Антирадянська агітація і пропаганда. Відбувши п'ять років табірного ув'язнення
в Мордовії і два роки заслання в Магаданській області, поет у вересні 1979 року
повернувся до Києва, де продовжив свою діяльність, виступаючи за підтримки
західних організацій на
захист "в'язнів совісті". З 1978 року він був почесним членом
англійського Пен-клубу.
Вже на початку 1980 року Стуса затримали вдруге. Він отримав
10 років примусових робіт і 5 років заслання. У таборі він продовжував писати і
перекладати. У 1983 році адміністрацією табору йому було заборонено надсилати
вірші та переклади в листах рідним. Помер 4 вересня 1985 року.
У 1989 році прах Василя Стуса був перевезений в Україну і
похований в Києві. Стус посмертно реабілітований у 1990 році.