Власники українських телеканалів все частіше запрошують менеджерів та журналістів з-за кордону. Однак не завжди телебачення стає від цього кращим, пише журнал Новинар.
Ще одна зірка журналістики з’явиться на українському телебаченні в новому сезоні. Відомий у Росії опозиційний телевізійник Євген Кисельов переїздить до Києва, щоб стати редактором нового каналу ТVі. Ще п’ять років тому це стало б сенсацією. Однак зараз мало не кожна українська медіа-компанія має свого такого „експата”. Канали СІТІ і Кіно, до прикладу, очолює голландець Онно Зонневельд, який до цього встиг пропрацювати на 1+1, ICTV та К1. А політику каналу Студія 1+1 формує виконавчий директор Central European Media Enterprises румун Адріан Сирбу.
Генеральний директор ТРК Україна поляк Вальдемар Дзикий в школі мав трійку з російської мови. В соціалістичній Польщі знати добре російську було непристойно. Хто б міг передбачити, що такий мовний забобон зараз багатьом полякам дається взнаки. Адже польські менеджери наразі отримують все більше пропозицій роботи в Україні і Росії.
У розмові з Новинарем Дзикий зізнався, що в Україну потрапив майже випадково. Його вполювали мисливці за головами. Україна ж привабила Дикого новизною і динамічністю ринку медіа. „Я радий, що потрапив у ситуацію, коли є куди розвиватися”, – сказав він Новинареві. На ТРК Україна поруч з Дзиким на управлінських посадах працюють іспанці, німці, французи і скандинави.
Євгена Кисельова в Україні приваблює жваве політичне життя. Як зауважує він Новинареві, для будь-якого політичного журналіста – тут справжній рай. „Ви не уявляєте, наскільки затхла атмосфера в цьому сенсі у Росії. Не те що від політика, від його прес-секретаря не можна добитися нормального коментаря. Я пам’ятаю часи, коли вважалося нижче журналістської гідності розмовляти не з міністрами чи депутатами, а з їхніми прес-секретарями. А зараз і до нього можна достукатися лише через референта” , – розповідає Кисельов.
Стрімкий розвиток вітчизняного телебачення пояснює і попит на іноземних журналістів у ЗМІ, переконаний Віталій Портников, журналіст TVi. „З медійного погляду Україна – країна, що розвивається. В таких країнах здебільшого є повага до іноземця, оцінка його можливостей в фінансовому плані набагато вища, ніж та, яку ця людина має у себе на батьківшщині”, – каже він. Більш того, на думку Портникова, зазвичай в Україну їдуть ті, на кого не має попиту в себе вдома. Однак на українському ринку вони стають авторитетами. „Успішні журналісти в Україні не працюють. Вони працюють у власних країнах”, – стверджує Портников.
З цим не погоджується медіа-есперт, шеф-редактор проекту „Телекритика” Наталія Лигачова. Вона вбачає гострий брак вітчизняних фахівців. „Основною нашою проблемою є перш за все відсутність власної аналітичної школи, – стверджує Лигачова. – Тому-то українці змушені запрошувати російських аналітиків”. Як каже експерт, Росія більша за Україну, отож у тамтешніх медійників більше можливостей і більше навичок, які почали формуватися ще за часів перебудови.
І Лигачова, і Дзикий зазначають, що цінність зарубіжних медіа-менеджерів – у їхньому бізнесовому підході до справи. „Європейські керівники знають, що ЗМі – це передусім бізнес, який повинен давати зиск”, – зазначає Новинареві Дзикий. На його думку, головна мета європейського менеджера – побудувати комерційно успішну структуру, продукт якої змусить глядача довше затриматися перед телевізором.
Докладно про іноземців на ТБ читайте у №25 журналу Новинар від 4 липня