Фото: АР
Фільм про Політковську висунули на оскар
Очікувана прем’єра документальної стрічки Марини Голдовської Гіркий смак свободи (A Bitter Taste of Freedom) при повному аншлагу відбулася в п’ятницю ввечері на Манхеттені в рамках 15-го Нью-Йоркського тижня документального кіно.
Міжнародна асоціація документалістів вже оформлює процедуру висування
цієї півторагодинної стрічки на Оскар, сказала автор, коли в залі стихли
оплески і ввімкнули світло.
"Є люди з товстою шкірою, є люди з тонкою шкірою. Анна
Політковська взагалі була без шкіри. Вона якось поїхала на війну в Чечні і
ніколи звідти не повернулася", - сказала Голдовська після прем’єри.
Режисер сиділа, як і багато інших, на підлозі, оскільки
вільних крісел в залі не було, і було видно, що деякі сцени вона переживала так
емоційно, наче це було в перше, - то усміхаючись, то заламуючи пальці.
Голдовська знала сім’ю Політковської майже тридцять років, і
майже стільки ж тривали зйомки фільму, що відобразив й історію зруйнованої сім’ї,
і романтизм перебудови, і трагізм краху СРСР, і багатотисячні політичні
мітинги, і бійки в чергах.
Народжена в СРСР, тепер мешканка Лос-Анджелесу, вона жадібно всотувала
все, що відбувалося в Росії, вона знімала практично все, що потрапляло в об’єктив
її майже любительської камери.
Про вбивство Анни Політковської 7 жовтня 2006 біля під’їзду її
власного будинку Голдовська дізналася не з випусків новин - їй подзвонили в
Лос-Анджелес діти подруги і запитали: "Ви зробите фільм про маму?".
Марина не поспішала, вона уважно дивилася фільми, відзняті про
Політковську іншими режисерами за гарячими слідами трагічної загибелі 48-річної
журналістки і правозахисниці.
"Весь цей час я думала, що я можу сказати інше про Анну,
яку не тільки любили, але й ненавиділи, до якої йшли за допомогою і яку шмагали
за її апассіонарность, яку представляли "залізною леді", хоча вона
жила тим, що допомагала людям у біді … І я показала її такою, якою знала сама -
ніжною, вразливою жінкою", - сказала Голдовська.
Її Політковська, яку відкачують у госпіталі після отруєння в
літаку, коли вона летіла до Беслану, зізнається, як нестерпно важка їй її
соціальна роль, і що якщо влада зробить штурм школи з захопленими терористами
дітьми, вона кине журналістику. Її Анна колупає виделкою свою вечерю в
скромному інтер’єрі, пестить пса, який обожнює її, і зізнається на кухні,
кокетливо закотивши очі, що закохалася.
"Для кого я створювала цей фільм? У першу чергу для
росіян. Вони як ніхто інші можуть зрозуміти душу цієї жінки. Я хотіла зачепити
серця людей в наш вік цинічного прагматизму", - сказала Голдовська публіці
після прем’єри.
Фільм Гіркий смак свободи - не про політику, і режисер не
намагається спекулювати на поширених версіях про причетність якихось чиновників
до вбивства. Вона рада, що стрічку запросили на московський кінофестиваль в
листопаді, і її зможуть побачити в Росії.
Професор кіношколи університету Південної Каліфорнії Голдовська
належить до числа увінчаних нагородами і титулами світових класиків
документалістики. Вона створила десятки фільмів, її героями були Аркадій
Райкін, Олег Єфремов, Валентина Терешкова. Але Анна Політковська була її
улюбленим персонажем і людиною - можливо тому, що яскравіше і трагічніше від інших
відбила своїм життям відрізок життя країни, зізнається майстер.