Кореспондент: На 21-му році незалежності України держава починає реанімувати кінематограф

На 21-му році незалежності України держава починає реанімувати, здавалося б, уже померлий кінематограф, пише у новому номері щотижневий український журнал Корреспондент.

Якщо обсяги фінансових ін'єкцій наростатимуть, пацієнт не тільки видужає, але й почне непогано заробляти: в усьому світі кожен вкладений у кіно долар приносить як мінімум п'ять, зазначає видання.

Українські чиновники нарешті вирішили звернути увагу на кіновиробництво. Причому відразу двома ініціативами.

По-перше, Державною службою кінематографії України був проведений відкритий конкурс на отримання грантів, який виграли 37 проектів. Серед них як дебютні стрічки, так і майбутні фільми іменитих вітчизняних режисерів - Сергія Маслобойщикова, Кіри Муратової, Степана Коваля, що вже завоювали міжнародне визнання і призи кінофестивалів.

Загалом серед переможців 16 повнометражних, 7 короткометражних, 9 неігрових і 5 анімаційних стрічок, на які виділили 70 млн грн. Багато проектів фінансуються державою частково, оскільки створюються як спільна продукція кількох країн чи кінокомпаній, інші — наприклад, дебюти, - оплачуються повністю. І, як зазначають фахівці, вперше подібний конкурс проводився справді прозоро і професійно.

Другою ініціативою держави, що викликала підйом у кінематографічному середовищі, стало створення фонду підтримки українського кіно Кіноарсенал. Його мета - системна допомога всім складовим кіноіндустрії, у тому числі, надання освітніх грантів, фінансування дебютів, створення і міжнародне просування національних фільмів.

28 грудня 2011 року засновники фонду - чиновники, політики, продюсери, режисери, актори, кінокритики - виступлять із презентацією своєї організації та розкажуть про перші проекти.

Таким чином, галузь, яку вже 20 років найкраще характеризує фраза "пацієнт швидше мертвий, ніж живий", має шанси нарешті щось заробити, вважають експерти. Звичайно, до цього пожвавлення ще далеко, та зроблені кроки вселяють серйозну надію в появу національного кінопродукту, зазначає Корреспондент.

"Зараз це поки що поодинокі постріли, а для результату потрібні регулярні та послідовні дії з боку держави. Якщо такі спостерігатимемо й наступного року, і надалі, то через п'ять-десять років у нас нормалізується ситуація з кіновиробництвом і в світі знову будуть говорити про таке явище, як українське кіно", - певен Коваль.

Сам режисер, який отримав Срібного ведмедя Берлінського кінофестивалю за пластиліновий мультфільм Ішов трамвай дев'ятий номер, отримав грант на часткове фінансування свого майбутнього проекту, анімаційного серіалу Професіонали.

"Ми, звичайно, зраділи, але ця радість була спокійніша, ніж від перемоги на великому фестивалі", - згадує режисер емоції своєї команди, що дізналася про грант.

Але на зміну радості прийшла заклопотаність, коли мультиплікатори усвідомили, з якими труднощами доведеться зіткнутися. Зокрема - з недоліком аніматорів, декораторів, операторів. Тепер Коваль думає над організацією курсів для майбутніх фахівців. Та це радісні турботи, запевняє він: раз потрібні нові руки та голови, значить індустрія заробила.

Детальніше про проблеми українського кінематографа і про те, як держава планує їх вирішувати, читайте у новому номері журналу Корреспондент № 37 (474) від 23 вересня 2011 року.