Після всього лише трьох прес-показів у Москві та Петербурзі на фільм Ходорковський чекає квартирний прокат по Росії. У четвер стрічку німецького режисера Кирила Туші журналісти подивилися в модному московському Центрі сучасного мистецтва Винзавод, а на єдиний показ у Петербурзі 27 листопада квитки будуть продаватися, як на звичайний сеанс.
Автор документальної
картини про ув'язненого
олігарха Кирило Туші розповів Російській
службі Бі-бі-сі, що відмова кінотеатрів
взяти в прокат фільм, що успішно показали
на Берлінському кінофестивалі й по
екранах Європи, не став для нього
сюрпризом, але викликав неабиякий
жаль.
Із режисером розмовляла Юлія
Очетова.
Бі-бі-сі: Ви очікували, що
так може вийти, коли планували показати
фільм у Росії?
Кирило Туші: Ні. Я
сподівався, що так не буде, я не чекав
цього, але це і не абсолютний сюрприз.
Я
знаю, що дистриб'ютор Ольга Паперна
намагається знайти альтернативні
майданчики — інші приватні кінотеатри
чи просто великі приміщення. Навіть
просто чиїсь великі квартири.
Мені
просто сумно тому, що всі, кому я про це
розповідаю, кажуть: "Ми так і знали".
Це дуже гірко, бо люди просто звикають
до таких речей. Мені кажуть: "Ти такий
наївний". Це отруює, по-моєму, — люди
не сподіваються на краще.
Кажуть,
мовляв, так завжди було, так завжди і
буде, таке життя. Саме це й сумно. Не всі,
але багато хто говорить: "Ти тут нічого
не розумієш".
Бі-бі-сі: А як ви
уявляли собі показ фільму про Ходорковського
в країні, де він отримав уже другий
тривалий термін ув'язнення?
К.Т.: Я
очікував, що люди прийдуть, що будуть
відкриті дискусії — критичні відгуки,
суперечки, але що вони будуть. Я думав,
це можливо. Що люди, наприклад, зможуть
сказати: ось це нісенітниця, або це от
було цікаво, а цього я не знав.
Я
сподівався, коли робив фільм, змінити
трохи і свої власні стереотипи. Але без
показу не можна почати дискусію. Люди
починають все більше і більше боятися.
Вони дедалі більше відсторонюються. І
потім їдуть зі своєї країни. Крапка. І
згодом країна буде порожня — тільки
олігархи й люди, недостатньо освічені,
й ті, в кого немає коштів, щоб поїхати.
Це дуже сумна ситуація.
Початковий
план був не дуже реалістичний: орендувати
поїзд і поїхати від Чити по Транссибірській
магістралі до Карелії, зупинятися в
кожному місті й показувати фільм. Тому
що Москва — це Москва, а я думав також
і про решту країни.
Бі-бі-сі: Ви
обговорювали цей план із Російськими
залізницями?
К.Т.: Я облишив цю ідею
досить скоро — люди мені казали, слухай,
Кириле, залізниця належить державі, це
буде неможливо... Ні, я спробував
[зв'язатися із залізницею], але всі казали
мені: Кириле, це смішно...
Взагалі ми
навіть думали використовувати надувний
екран, щоб бути незалежними. Оскільки
я знаю за прикладом [Гаррі] Каспарова —
коли він їздить по регіонах, — точніше,
їздив, — у приміщеннях, які він орендував,
раптом відключалася електрика. Тож ми
хотіли бути незалежними, маючи надувний
екран. Але все це було романтичною
мрією.
Бі-бі-сі: Але ж прокат вашого
фільму ніхто не забороняв?
К.Т.: Я
сподівався, що перешкод не буде, і був
дуже радий, коли Ольга повідомила мені,
що отримала необхідні папери — прокатне
посвідчення, пройшовши бюрократичну
тяганину, і що п'ятнадцять кінотеатрів
сказали "так".
І я подумав: "Ого,
вони починають розумнішати". Тому що
набагато мудріше просто дозволити
показ, ніж уся ця безглузда метушня.
Адже це допомогло б усім, навіть
державі.
Бі-бі-сі: Яким чином?
К.Т.:
Тому що Захід тоді б не повторював ці
нудні кліше про авторитарну державу. А
в далекій перспективі це змінило б
країну на краще, тому що був би діалог,
а не перекриття комунікації. Це ж просто
нерозумно.
Бі-бі-сі: Ви в контакті з
Ходорковським, він сам якось відгукнувся
про фільм, адже прем'єра була вже
давно?
К.Т.: Ну, не безпосередньо,
звичайно, а через адвокатів. Подивитися
фільм у нього не було можливості, оскільки
ми не продали його Першому каналу...
Ходорковський попросив надіслати
розшифровку фільму. Спочатку я відмовився,
бо думав, що це нерозумно. Але коли він
попросив вдруге, я передав розшифровку,
як був у Страсбурзі на концерті-бенефісі...
Один із його адвокатів, з яким я зустрівся,
сказав, що йому [Ходорковському]
сподобалося. Моє розуміння таке, що все,
що з'являється в медіа про нього, підтримує
його актуальність, навіть якщо це і
критика, він підтримує фільм тому, що
той привертає до нього увагу. Я усвідомлюю
це. Але це нормально.
Бі-бі-сі: Ви
планували показати фільм перед виборами,
чи це цілковитий збіг?
К.Т.: Ми тільки
недавно закінчили російськомовну
версію. На фестивалі Берлінале у нас
була англомовна... Є німецька версія.
Зараз я перебуваю в Кельні, у нас
організований тур по містах. Кожен день
у трьох містах, завжди повний зал і дуже
змістовні обговорення. Те ж саме було
у Парижі, Польщі та Естонії — дуже
великий інтерес, завжди повний зал...
Для
російської версії я попросив сина
Ходорковського, Павла, прочитати для
озвучення листи його батька. Тож у нас
є повна російськомовна версія з
російськими субтитрами і продубльована
російською мовою. Словом, було багато
роботи. Ми закінчили лише три тижні
тому, отже, більш ранній показ був
неможливий.
Бі-бі-сі: Багато критиків
кажуть, що ваш фільм однобічний,
зазначалося, що ви розмовляли більше з
його прихильниками, ніж противниками.
Ви пробували зв'язуватися з другими?
К.Т.:
Я намагався чотири роки. Не маю нічого
проти Путіна, він не зробив нічого мені
або моїй родині, я хотів привернути
якомога більше критичних голосів.
Я
просив про інтерв'ю Медведєва, Дворковича,
Путіна, Пєскова, Суркова — всіх! Потаніна,
Абрамовича, Дерипаску. Та вони всі
відмовилися. Ніяких шансів. Звичайно,
я намагався, сподівався, що вони щось
скажуть. Але було тільки суцільне,
суцільне, суцільне мовчання.
Бі-бі-сі:
Яких висновків ви дійшли, що відкрили
для себе, працюючи над фільмом, як ви
пояснюєте переслідування
Ходорковського?
К.Т.: Я відкрив для
себе це вже після того, як зробив фільм.
Я думаю, що вони посадили його, бо він
хотів звільнити себе від кругової
поруки. Тому що всі впливові й багаті
люди були пов'язані спільною провиною...
Він хотів бути вільним від цього кола
провини, звільнитися від можливості
стати об'єктом шантажу. І вони не дали
йому стати вільним, бо коли ти вільний
від такої "чорної технології", то
на тебе не можна тиснути. А всі повинні
бути під тиском, щоб ними можна було
керувати.
Бі-бі-сі: В одному зі своїх
інтерв'ю ви зазначили, що пояснюєте
переслідування Ходорковського чоловічим
конфліктом між Путіним і Ходорковським
— ви як і раніше думаєте так?
К.Т.:
Авжеж. Цей менталітет мачо — частина
прагнення тримати все під контролем. Я
також думаю, що якби Ходорковський і
Путін були жінками, цього конфлікту не
було б. Справа в тестостероні.
Бі-бі-сі:
Яких висновків ви дійшли для себе щодо
постаті Путіна у процесі роботи над
фільмом?
К.Т.: Абсолютно це ж — що
він схиблений на контролі. Що він
вихований КДБ в дусі параної, коли всюди
бачиш ворогів... Що він хоче все
контролювати.
Бі-бі-сі: А
Ходорковський?
К.Т.: Що він теж
схиблений на контролі... Що мені в ньому
було цікаво: він продукт суміші переконань
— чисто соціалістичних, капіталістичних, соціал-демократичної
жертовної логіки. Ось що мені було цікаво
— неоднозначність. І що така раціональна
людина, як він, робить таку помилку,
повернувшись до Росії. Хоча міг би цього
не робити.