У перші дні після виходу фільму Висоцький. Спасибі, що живий в московських кінотеатрах аншлаг. Але на фільм про волелюбного кумира радянського часу багато хто вирушив з неоднозначними очікуваннями.
"Не знаю, дуже складні очікування. Тому що Висоцький
- це така глиба, яку важко інтерпретувати сьогодні. Я прожив з Висоцьким всю
свою молодість у тому ж світі і боюся, що будь-які інтерпретації будуть
неадекватними", - поділився з Бі-бі-сі один
відвідувач центрального московського кінотеатру, викладач ВНЗ за фахом.
Інші
люди у фойє зазначали, що їм цікаво подивитися, чи схожий герой фільму на
прототип, а також - побачити, як творцям фільму вдалося передати настрої в СРСР
кінця 1970-х.
Сценарій
фільму написав син Висоцького Микита. У
картині йдеться про п'ять днів під час гастролей в Узбекистані, коли Висоцький
пережив клінічну смерть рівно за рік до справжньої. До
цього моменту він давно був кумиром нації, знаменитим своїми зухвалими і
красномовними піснями про радянські реалії, і, водночас, цікавою особистістю
для КДБ.
Але
перш ніж дивитися фільм, можливо, краще освіжити в пам'яті ці моменти біографії
артиста, зазначає Бі-бі-сі.
"Існує
даність. Є якийсь персонаж, який співає якісь пісні, і його переслідує КДБ за
якусь незрозумілу нам сміливість. Через рік буде Олімпіада, і не потрібно, щоб
він обурював народ. Чим він обурює народ - це абсолютно незрозуміло", -
ділиться враженнями відомий санкт-петербурзький кінокритик Ольга Шервуд.
"Переслідують
за двома параметрами: за творчість і за вживання наркотиків, і ось ця
наркотична тема виходить на перший план. Все крутиться навколо цих наркотиків,
але краще б нам пояснили, чому він їх вживав", - додає рецензент.
Після
сеансу в кінотеатрі і потім в інтернеті всі думки варіювалися від "Сильний
фільм, дуже сподобалося" до "за десятибальною системою фільму можна
поставити "-100", кинути його на полицю і ніколи більше не згадувати
про нього".
Команда,
що працювала над фільмом, була готова до критики і відстоює сценарій картини.
"Цей
фільм присвячений Володимиру Семеновичу, - наголошує режисер картини Петро
Буслов. - Ми робили його з величезним почуттям до нього".
"Людиною
він був суперечливою, і ми намагалися показати різні сторони його характеру. І
я вважаю, що нам це вдалося", - додає режисер.
Картина
була спродюсувала за участі Першого каналу російського телебачення. З
винахідливої рекламної кампанії, що тривала майже рік, було зрозуміло, що
готують не камерну документальну стрічку, а барвистий драматичний фільм,
приречений на комерційний успіх. Виникають
сумніви, наскільки цей формат відповідав би принципам самого барда.
"Було
обрано глянцевий голлівудський формат біографічного фільму, побудованого за
певними канонами. І ось в даному випадку ці канони виявилися сильнішими, ніж
образ самого Висоцького - для нас, людей, які вже у віці і з ним прожили всю
свою юність", - говорить Ольга Шервуд.
Критик
зауважує, що за канонами сучасного масового кіно фільм зроблений якісно -
"він змушує переживати, там існує герой, існує смерть, яка поруч з ним,
існує любов, існують різні драматичні події".
"Але
тільки це не Володимир Семенович, тому що Володимир Семенович не терпів ніяких
канонів. Ніяких шаблонів він не визнавав і намагався вирватися з колії, як усі
ми добре знаємо", - вважає Ольга Шервуд.
Робота
над фільмом тривала п'ять років, і, як розповідає режисер Петро Буслов, команда
доклала масу старанності і фантазії, щоб зобразити епоху максимально детально.
"Було
завдання відтворити світ кінця сімдесятих, передолімпійську Москву. Усі
прикмети часу, які пам'ятають люди, ми відтворювали за крихтами. Ми робили це в
кадрі, а потім і з комп'ютерними студіями, тому що навіть асфальт зараз виглядає
по-іншому", - розповідає Петро Буслов.
"У
сцені з Мерседесом, коли Володимир Семенович містом їздить - це все
комп'ютерники вичищали. Здавалося б, будівлі збереглися, а вигляд у них все
одно інший - європакети, кондиціонери", - додає режисер.
Однією
з головних тем обговорення, ще до того, як фільм вийшов, стала голова кіногероя
Висоцького, яка в трейлерах виглядала трохи завеликою акторові. При
цьому обличчя героя було як дві краплі води схоже на прототип.
Силіконова
маска і грим - це досі єдине, що ми офіційно знаємо про виконавця головної
ролі. В
інтернеті спекулювали, що це, швидше за все, Сергій Безруков, і люди навіть
порівняли його мочки вух з вухами Висоцького у фільмі.
"Ну
ось цей чоловік, який там ходить - це, звичайно, дивна фігура. Видно, що борода
у нього не росте, - говорить Ольга Шервуд. - При цьому Валерій Плотніков,
фотограф, який знімав Висоцького більше і краще за всіх, я його відразу після
сеансу, на якому він теж був, запитала: схожий чи ні? Він сказав:
"схожий". Ну, якщо Плотніков сказав: "схожий ..."
На
передпрем'єрному показі картини про Висоцького побував Володимир Путін, який
назвав її "чудовим фільмом". Схвалення
прем'єра, як і той факт, що фільм монтувала і випускала компанія "Дирекція
кіно Першого каналу", знов-таки викликає багато запитань: своїми текстами
пісень Висоцький явно давав зрозуміти, що не хотів би асоціюватися з державними
структурами.
Петро
Буслов сподівається, що йому вдасться випустити режисерську версію фільму, але
в цілому він задоволений картиною і хоче, щоб її подивилися якнайбільше людей.
"Комусь
сподобався фільм, а хтось став у багнети, в опозицію. Це нормально - для цього
й існує кіно, щоб люди дивилися, щоб різні почуття виникали і щоб відбувався
процес розумовий. Це найголовніше", - наголошує режисер.