22 квітня знаменитому американському актору, режисеру, продюсеру і сценаристу Джеку Ніколсону виповнилося 75 років.
Джек Ніколсон (Jack Nicholson), справжнє ім'я Джон Джозеф Ніколсон (John Joseph Nicholson), народився 22 квітня 1937 року в Манхеттені, Нью-Йорку, в сім'ї танцівниці Джун Френсіс Ніколсон (June Frances Nicholson) - сценічне ім'я Джун Нільсон (June Nilson) . За шість місяців до народження сина Джун вийшла заміж за італійсько-американського танцівника Дональда Фурчілло (Donald Furcillo). І хоча він запропонував подбати про дитину, мати Джун - Етель наполягла на тому, що вона буде виховувати малюка, даючи можливість Джун продовжити танцювальну кар'єру. Офіційно батьком Ніколсона вважався Фурчілло.
Джек був вихований у домі свого дідуся Джона Ніколсона (John Joseph Nicholson) - оформлювача вітрин в універмазі та бабусі Етель Мей Роадс (Ethel May Rhoads) - перукаря, косметолога та художниці-аматорки, вважаючи, що це його батьки. Про те, що "батьки" насправді були його дідусем і бабусею, а його "сестра" - матір'ю, він дізнався в 1974 році від журналіста Time, який писав про нього статтю. До цього часу і мати, і бабуся вже померли.
Ніколсон ріс у місті Нептуні, Нью-Джерсі, був вихований у католицькій вірі.
Після закінчення школи він поїхав у Лос-Анджелес, де працював у відділі мультфільмів студії MGM, одночасно відвідуючи різні курси для підготовки акторів.
Як актор Ніколсон дебютував у 1958 році у постановника Роджера Кормена у фільмі Плакса-вбивця (The Cry Baby Killer), зігравши головну роль. До першого великого акторського успіху Ніколсон, як сценарист або продюсер взяв участь у створенні близько двох десятків малобюджетних картин.
Популярність до артиста прийшла в 1969 році після фільму Денніса Хоппера Безтурботний наїзник (Easy Rider), за який він отримав свою першу номінацію на Оскар. Ніколсон зіграв молодого адвоката, який заради кочової свободи хіпі покидає нудьгу повсякденності.
Потім була головна роль у фільмі Боба Рефелсона П'ять легких п'єс (Five Easy Pieces, 1970) і роль в картині Романа Поланські Китайський квартал (Chinatown, 1974).
За роль у фільмі Мілоша Формана Політ над гніздом зозулі (One Flew Over the Cuckoo's Nest, 1975) отримав Оскар за найкраще виконання чоловічої ролі. Його герой Макмерфі вносить в психіатричну клініку, куди він потрапляє на експертизу з в'язниці, дух неспокою і свободи. Ніколсон-Макмерфі став втіленням бунту живої особистості проти бездушної системи. Картина досі високо оцінюється критиками і займає 10 рядок у списку 250 найкращих, на думку глядачів, фільмів, складеному сайтом IMDB.
Після цього успіху кінокар'єра Ніколсона розвивалася по висхідній: він знявся у Мікеланджело Антоніоні в драмі Професія: репортер (Professione: Reporter, 1975), грав з Марлоном Брандо в вестерні Загини Міссурі (The Missouri Breaks, 1976), успішно співпрацював зі Стенлі Кубриком у фільмі Сяйво (The Shining, 1980) за книгою Стівена Кінга, грав з Джесікою Ленг в стрічці Листоноша завжди дзвонить двічі (The Postman Always Rings Twice, 1981).
Серед знакових робіт Ніколсона початку 1980-х років - астронавт у фільмі Мова ніжності (Terms of Endearment, 1983, премія Оскар) і бродяга в картині Чортополох (Ironweed, 1987).
Кінець 1980-х - 1990-ті роки ознаменувалися для актора низкою яскравих прокатних хітів. Ніколсон зіграв тупуватого гангстера у фільмі Честь сім'ї Пріцци (Prizzi "s Honor, 1985), спокусника в картині Іствікські відьми (The Witches Of Eastwick, 1987), лиходія Джокера у фільмі Бетмен (Batman, 1989), комічного президента у фільмі Марс атакує! (1996).
За роль ексцентричного письменника у фільмі Краще не буває (As Good As It Gets, 1997) він був удостоєний чергового Оскара. Ця картина, за твердженням Ніколсона, разом з кінострічками Політ над гніздом зозулі, Бетмен і Хоффа (Hoffa, 1992), де актор зіграв профспілкового лідера, що рятував у роки Великої депресії багатьох американців від голодної смерті, є його улюбленими роботами в кіно.
Головна роль у фільмі Олександра Пейна Про Шмідта (About Schmidt, 2002) принесла Ніколсону Золотий глобус і чергову номінацію на Оскар.
У 2006 році Ніколсон зіграв ірландського мафіозі з Бостона в оскароносному фільмі Мартіна Скорсезе Відступники (The Departed), в 2007 році вийшов фільм Поки не зіграв в ящик (The Bucket List), в якому Ніколсон знявся разом з Морганом Фріманом. У 2010 році актор знявся в популярній в Росії і США драмі Хтозна... (How Do You Know?).
Джек Ніколсон був удостоєний трьох Оскарів - в 1976 і 1998 роках в номінації Найраща чоловіча роль у фільмах Політ над гніздом зозулі і Краще не буває, в 1984 році в номінації Найкраща чоловіча роль другого плану в картині Мова ніжності. Ніколсон - найбільш номінований актор за всю історії кіноакадемії: 12 номінацій на Оскар. Він є лауреатом семи Золотих глобусів, чотирьох премій BAFTA.
У грудні 2008 року Ніколсон був введений у Зал слави Каліфорнії як людина, яка залишила свій виразний слід в історії і зробила неоціненний вклад у розвиток штату, американської нації і всього світу.
З 2009 року стан Ніколсона оцінюється в $ 240 млн.
Джек Ніколсон - колекціонер мистецтва ХХ століття. У його художній колекції, що оцінюється в 100 мільйонів доларів, полотна Анрі Матісса, Енді Ворхола, Тамари де Лемпіцької і Пабло Пікассо.
Ніколсон є фанатом баскетбольних команд Нью-Йорк Янкіс і Лос-Анджелес Лейкерс. З 1970 року він має абонемент на матчі Лейкерс. Протягом останніх 25 років Ніколсон не пропустив практично жодної з ігор, в окремих випадках актор вступав в перепалки гравців з суддями і вибігав на майданчик. Під час матчів цієї команди він скасовує всі справи, і кіностудії змушені узгоджувати графік зйомок з розкладом ігор команди.
Джек Ніколсон був одружений з актрисою Сандрою Найт (Sandra Knight), з якою розлучився в 1968 році. Від цього шлюбу в 1963 році народилася дочка Дженніфер Ніколсон (Jennifer Nicholson).
У Ніколсона були романтичні стосунки з багатьма актрисами і моделями, деякі з яких тривали довгі роки.
Найдовші стосунки, що тривали 17 років, пов'язували його з Анжелікою Х'юстон, дочкою кінорежисера Джона Х'юстона.
Нагадаємо, що в 2007 році, коли Ніколсону виповнилося 70 років, він заявив, що у нього може бути дев'ять тисяч дітей. За словами актора, він звик жити досить вільно.
Крім дочки Дженніфер у Ніколсона ще четверо дітей від трьох різних жінок: Калеб Джеймс Годдар (Caleb James Goddard), 1970 року народження, від актриси Сьюзен Енспак (Susan Anspach), Хоні Холлмен (Honey Hollman), 1981 року народження, від датської супермоделі Вінні Холлмен (Winnie Hollman), Лоррейн Ніколсон (Lorraine Nicholson), 1990 року народження, і Рей Ніколсон (Ray Nicholson), 1992 року народження, від актриси Ребекки Бруссард (Rebecca Broussard).