Історія Міжнародного Каннського кінофестивалю

Із 16 по 27 травня на французькому Лазурному березі в курортному місті Канни пройде ювілейний, 65-й кінофестиваль - один з найстаріших і найпрестижніших у світі, що відноситься до категорії А.

Свою офіційну назву Каннський фестиваль отримав у 2002 році.

Уперше кінофестиваль пройшов у 1946 році, хоча планувався ще на осінь 1939 року. За ідеєю організаторів, він повинен був представляти альтернативу Венеціанському кінофестивалю. Програма була готова, почесним головою журі призначили винахідника кінематографа Луї Люм'єра. Відкриття мало відбутися 1 вересня, проте саме в цей день почалася Друга світова війна.

Перший кінофестиваль, який став подією міжнародного масштабу в культурному житті післявоєнних років, відбувся 20 вересня − 5 жовтня 1946 року. На конкурсі було представлено 46 фільмів. 11 із них отримали головну нагороду, тоді − Гран-прі кінофестивалю від СРСР приз отримав фільм Великий перелом Фрідріха Єрмлера.

Блоги:  Канни-2012. Короткий зміст майбутніх серій. Блог Юлії Мак-Гаффі на Корреспондент.net

Із 1946 року кінофестиваль почав проводитися щорічно на початку вересня.

У 1951 році організатори фестивалю змінили час його проведення на квітень-травень.

Із 1951 року на конкурс почали надсилати свої роботи кінематографісти США. Із 1959 року на фестивалях журналістам почали показувати фільми вдень, ще до офіційного показу − щоб вони могли сформувати свою думку про фільми заздалегідь.

У перший час Каннський кінофестиваль був скоріше престижним світським заходом, що привертає величезну кількість туристів, однак до кінця 1960-х років він набув статусу респектабельного фестивалю − із розвиненою інфраструктурою, відпрацьованими механізмами і вмілою інтригою. Зростанню інтересу до нього з боку професіоналів кінобізнесу сприяв відкритий у 1959 році кіноринок Marche du Film.

В історії проведення Каннського фестивалю не завжди все було гладко: у 1948 і 1950 роках кінофестиваль не відбувся через брак коштів на його проведення.

У травні 1968 року у Франції вибухнула соціальна криза, що переросла в демонстрації, масові заворушення і загальний страйк, у зв'язку з чим Каннський кінофестиваль був скасований, хоча до його закінчення залишалося всього лише п'ять днів. Учасники залишилися без нагород.

Кінофестиваль 1969 вніс нововведення до структури фестивалю − програма була доповнена проведенням Двотижневик режисерів − паралельного показу фільмів, організованого створеним у 1968 році Товариством кінорежисерів.

Фестиваль, керівним органом якого є Адміністративна рада і який, згідно із французьким законодавством 1901 року, був утворений у вигляді асоціації, у 1972 році був визнаний культурним заходом суспільного значення.

У 1972 році був змінений принцип відбору конкурсних стрічок − якщо раніше їх обирали самі країни-учасниці, то з цього моменту стрічки стали відбиратися безпосередньо керівництвом фестивалю. 

У 1975 році з'являються три офіційні позаконкурсних програми. Програма Винахідливі очі (Les Yeux fertiles) представляє фільми, присвячені іншим видам мистецтва; Дух часу (L'Air du temps) - картини на сучасні теми, і Складне минуле (Le Passe compose) − змонтовані з архівних матеріалів фільми про кіномистецтво.

У 1978 році за ініціативою Жіля Жакоба (Gilles Jacob), на той час виконавчого директора фестивалю, була заснована премія Золота камера за кращий дебютний фільм, представлений у одній з трьох конкурсних програм. Жілю Жакобу належить також ідея створення програми Особливий погляд, що не відноситься до конкурсу. З того часу в Каннах проходять три фестивальні покази: основний конкурс, Двотижневик режисерів та Особливий погляд.

У 1998 році Жіль Жакоб створює програму Сінефондасьон, у рамках якої демонструються короткометражні та середньометражні фільми, зняті студентами кіношкіл різних країн. Програма покликана виявляти і заохочувати молоді таланти.

Восени 2000 року в рамках Сінефондасьону в Парижі був заснований проект Residence, завдяки якому молоді режисери отримали можливість створити особисту кінороботу за межами своєї країни. У 2005 році виникає ідея Ательє: після попереднього відбору двох десятків проектів їх авторам забезпечуються на фестивалі найсприятливіші умови для пошуку додаткового фінансування.

У 2004 році виник проект Producers Network, який дозволяє продюсерам усього світу обговорити свої проекти, а також - Short Fim Corner, майданчик для зустрічей авторів короткометражних фільмів.

У 2005 році була відкрита нова програма Все кіно світу (Tous les Cinemas du Monde), присвячена кінематографу різних країн. У рамках цієї програми країни отримують можливість представити досягнення національних майстрів.

У 2010 році нова програма Каннські короткометражні фільми (Cannes Court Metrage) об'єднала конкурсну програму короткометражних фільмів та проект Short Film Corner, представивши повну панораму досягнень майстрів короткометражок у всьому світі.

Головна нагорода Каннського кінофестивалю − Золота пальмова гілка (Palme dOr) вручається з 1955 року, а до цього (в період з 1946 по 1954 рік) найпрестижніша нагорода фестивалю називалася Гран-прі.

Із 1964 по 1974 рік через проблеми з авторським правом на приз тимчасово було відновлено вручення Гран-прі в якості головної нагороди. З 1975 року вручається новий приз, який також виконаний у вигляді пальмової гілки. Із 1997 року гілка поміщається у футляр із синього сап'яну разом із цілим огранованим кристалом. Сама гілка виконана із 24-каратного золота.

Зараз  Гран-прі фестивалю вважається другою за престижністю нагородою.

Золота пальмова гілка присуджується за кращий повнометражний і кращий короткометражний фільми. Першої Золотої пальмової гілки, дійсно виконаної з золота, був удостоєний американський фільм Делберта Манна Марті.

Існують ще й інші нагороди: Великий спеціальний приз журі, нагороди за краще виконання чоловічої і жіночої ролей, Приз за кращий сценарій, кращу режисуру, кращу операторську роботу, Золота камера за кращий дебют. Журі може також присудити ще одну премію повнометражному фільму і дві − короткометражним фільмам.

За всю історію кінофестивалю жодному кінорежисерові не вдалося завоювати головний трофей тричі. У той же час невеликій групі режисерів вдалося завоювати почесну нагороду двічі. У цю групу входять: Альф Шеберг (1939, 1951, Шеберг обидва рази був лауреатом ще до прийняття Золотої пальмової гілки і отримував Гран-прі фестивалю), Френсіс Форд Коппола (1974 − Гран-прі фестивалю, 1979), Білле Аугуст (1988, 1992), Емір Кустуріца (1985, 1995), Сехей Імамура (1983, 1997), брати Жан-П'єр Дарденн і Люк Дарденн (1999, 2005).

Журі кінофестивалю особливо ретельно оберігають від всіх тих, хто може хоч якось на нього впливати. На фінальну зустріч членів журі вивозять у відокремлене секретне місце, іноді на острів. Останнім часом у них навіть забирають мобільні телефони, щоб виключити витік інформації завчасно. Один із головних принципів фестивалю − секретність того, як проголосував той або інший член журі. Кожен із них дає підписку про нерозголошення внутрішніх таємниць голосування.

До 1983 року фестиваль проходив у будівлі на набережній Круазетт (зараз готель Noga Hilton). У 1983 році відбулося урочисте відкриття нового Палацу фестивалів на площі Жоржа Помпіду.

Блоги:  Перший пішов. Блог Юлії Мак-Гаффі на Корреспондент.net

У 2002 році в Каннах з'явився кінозал на відкритому повітрі Cinema de la Plage, де широкій публіці демонструються картини із золотого фонду кіномистецтва і проводяться спеціальні покази.

Бюджет Каннського кінофестивалю складає близько 20 мільйонів євро. Половина цих коштів надходить із державних фондів через Міністерство культури (Національний центр кінематографії), із бюджету Канн і від органів місцевого самоврядування (Ради регіону Прованс-Альпи-Лазурний Берег і Генеральної ради департаменту Приморських Альп). Додаткове фінансування складається із надходжень від професійних спілок, різних установ і приватних компаній − офіційних партнерів фестивалю.

Президентом Міжнародного Каннського кінофестивалю є Жіль Жакоб.

Виконавчий директор − Тьєррі Фремо.

Нагадаємо, що 65-й Каннський міжнародний фестиваль пройде із 16 по 27 травня 2012 року. Відкриє фестиваль фільм Уеса Андерсона (Wes Anderson, США) Королівство повного місяця (Moonrise Kingdom), а закриє Тереза ​​Д. (Thérèse D) з Одрі Тоту (Audrey Tautou) і Жілем Лелуш (Gilles Lellouche), остання картина померлого на початку квітня французького режисера Клода Міллера (Claude Miller).

Україна до конкурсної програми не увійшла, проте в рамках Каннського кіноринку буде працювати Український павільйон, який представить публіці три нових вітчизняних фільми: кіноальманах У кожного свій Чехов, стрічку Чемпіони з підворіття режисера Ахтема Сеітаблаєва і фільм ТойХтоПройшовКрізьВогонь режисера Михайла Іллєнка.