Кореспондент опублікував свою версію біографії Ступки

Український щотижневий журнал Корреспондент опублікував власну версію біографії видатного українського актора Богдана Ступки, виткану з його інтерв'ю і спогадів друзів.

Одвічне питання "ким бути" для знаменитого українського артиста Богдана Ступки було вирішене ще в ранньому дитинстві - його батько співав у хорі Львівського академічного театру опери та балету, і всі вихідні хлопчик проводив у театрі. А вдома він перевдягався в різні костюми і наслідував оперним співакам, виконуючи арії - на радість сусідам, пише у своєму новому номері журнал Корреспондент.

Мати майбутнього актора, глибоку прихильність до якої Ступка зберігав все життя, дивлячись на перевтілення сина, хвилювалася: "І хто ж з нього виросте, якщо він такий манірний?".

Хвилювання виявилися марними, зазначає видання, - її син став професіоналом високого класу і знаменитістю, чия слава легко подолала кордон України. За чотири десятиліття кар'єри Ступка зіграв сотню ролей у художніх фільмах, майже стільки ж - в театрі і отримав безліч міжнародних нагород.

У зеніті кар'єри його називали актором шекспірівського діапазону і найбільш затребуваним українським артистом. Але й цього йому було замало: чи то жартома, чи то всерйоз Ступка одного разу сказав Корреспонденту, що у нього залишилася ще одна амбітна мрія - отримати Оскар.

Його сцена

Шлях Богдана Ступки на сцену виявився довгим і обхідним, зазначає Корреспондент, - майбутній актор встиг попрацювати учнем слюсаря, фотографом в астрономічній лабораторії і конферансьє. Після закінчення театральної студії при Львівському театрі імені Заньковецької він почав виходити на сцену.

Сергій Данченко, тоді - головний режисер театру Заньковецької, першим оцінив його дар і став давати йому головні ролі в класичних драмах. А в 1978 році, ставши художнім керівником столичного Національного драматичного театру імені Франка, забрав із собою улюбленого актора. І не помилився - Ступка швидко став зіркою театральної столиці.

Актриса і телеведуча Наталія Сумська, яка кілька десятків років грала зі Ступкою в театрі Франка, розповідає, що сюди він прийшов уже зрілим артистом з абсолютно індивідуальною, яку не можна порівняти ні з ким, акторською технікою.

"Всім відразу дуже сподобався його Маляр у спектаклі Дикий Ангел - комедійно-брутальні ревнощі до дружини, яка від нього йде, були настільки ідеально зіграні, що вся увага на сцені було до персонажа Ступки. Режисер навіть не докладав зусиль",-розповідає Сумська про одну з перших робіт Ступки на сцені Франка.

Життя коротке, мистецтво вічне. Помер Богдан Ступка 

Відмінною рисою Ступки-актора, на думку кінопродюсера Олега Кохана, була приголомшлива спостережливість: він переймав найдрібніші емоційні нюанси в реальному житті, які потім відтворював на сцені і в кіно. І особливо йому вдавалися драматичні ролі, де потрібно було показати загострення пристрастей.

"Ступка - віртуоз проникливих сцен. Він може викликати в собі будь-які почуття без зусиль. Це висока професійна майстерність", - зазначає актриса і режисер Таїсія Литвиненко.

Польський режисер Кшиштоф Зануссі згадує, що його перша робота зі Ступкою також була наполовину театральною - український актор грав у телеспектаклі, який ставив Зануссі за п'єсою Жана Ануя Жайворонок, присвяченій Жанні д'Арк. Ступка зіграв англійця, тобто іноземця, так що під час ролі працював навіть його український акцент.

"Це було чудово, - згадує Зануссі. - У Ступки була душа справжнього артиста, людини театру і кіно".

Проте найкращою театральною роллю метра одностайно визнають Тев'є, та й сам він називав її в числі найулюбленіших. За створений образ мудрого єврея-молочника в п'єса Тев'є-Тевель за повістю Шолом-Алейхема він навіть отримав найвищу нагороду України у сфері культури - Шевченківську премію.

У його рідному театрі Франка цей спектакль завжди проходив з аншлагом, трупа гастролювали з ним по всій Європі, а на сцені нью-йоркського театру Millennium на 1.500 місць він йшов двічі при переповненому залі.

Ступка платив театру взаємністю - до сцени він ставився з обережністю ​​і любив її більше від знімального майданчика. "Коли виходиш на сцену, ти - голий. У кіно лише проявляється те, чого ти досяг у театрі", - зізнався він в інтерв'ю Корреспонденту в 2003 році.

Продовження статті, зокрема, докладніше про кінокар'єру Богдана Ступки, а також про його роботу на посаді міністра культури України, читайте в новому номері журналу Корреспондент № 29 від 27 липня 2012 року.

Корреспондент.net