Фото: Фото Наталії Кравчук / Корреспондент
Зануссі: У Ступки була душа справжнього артиста, людини театру і кіно
Український щотижневий журнал Корреспондент опублікував власну версію біографії видатного українського актора Богдана Ступки, виткану з його інтерв'ю і спогадів друзів.
Одвічне питання "ким бути" для
знаменитого українського артиста Богдана Ступки було вирішене ще в ранньому
дитинстві - його батько співав у хорі Львівського академічного театру опери та
балету, і всі вихідні хлопчик проводив у театрі. А вдома він перевдягався в
різні костюми і наслідував оперним співакам, виконуючи арії - на радість
сусідам, пише у своєму новому номері журнал Корреспондент.
Мати майбутнього актора, глибоку прихильність до
якої Ступка зберігав все життя, дивлячись на перевтілення сина, хвилювалася:
"І хто ж з нього виросте, якщо він такий манірний?".
Хвилювання виявилися марними, зазначає видання, -
її син став професіоналом високого класу і знаменитістю, чия слава легко
подолала кордон України. За чотири десятиліття кар'єри Ступка зіграв сотню
ролей у художніх фільмах, майже стільки ж - в театрі і отримав безліч
міжнародних нагород.
У зеніті кар'єри його називали актором
шекспірівського діапазону і найбільш затребуваним українським артистом. Але й
цього йому було замало: чи то жартома, чи то всерйоз Ступка одного разу сказав
Корреспонденту, що у нього залишилася ще одна амбітна мрія - отримати Оскар.
Його сцена
Шлях Богдана Ступки на сцену виявився довгим і
обхідним, зазначає Корреспондент, - майбутній актор встиг попрацювати учнем слюсаря,
фотографом в астрономічній лабораторії і конферансьє. Після закінчення
театральної студії при Львівському театрі імені Заньковецької він почав
виходити на сцену.
Сергій Данченко, тоді - головний режисер театру
Заньковецької, першим оцінив його дар і став давати йому головні ролі в
класичних драмах. А в 1978 році, ставши художнім керівником столичного
Національного драматичного театру імені Франка, забрав із собою улюбленого
актора. І не помилився - Ступка швидко став зіркою театральної столиці.
Актриса і телеведуча Наталія Сумська, яка кілька
десятків років грала зі Ступкою в театрі Франка, розповідає, що сюди він
прийшов уже зрілим артистом з абсолютно індивідуальною, яку не можна порівняти
ні з ким, акторською технікою.
"Всім відразу дуже сподобався його Маляр у
спектаклі Дикий Ангел - комедійно-брутальні ревнощі до дружини, яка від нього
йде, були настільки ідеально зіграні, що вся увага на сцені було до персонажа
Ступки. Режисер навіть не докладав зусиль",-розповідає Сумська про одну з
перших робіт Ступки на сцені Франка.
Життя коротке, мистецтво вічне. Помер Богдан Ступка
Відмінною рисою Ступки-актора, на думку
кінопродюсера Олега Кохана, була приголомшлива спостережливість: він переймав найдрібніші
емоційні нюанси в реальному житті, які потім відтворював на сцені і в кіно. І
особливо йому вдавалися драматичні ролі, де потрібно було показати загострення
пристрастей.
"Ступка - віртуоз проникливих сцен. Він може
викликати в собі будь-які почуття без зусиль. Це висока професійна
майстерність", - зазначає актриса і режисер Таїсія Литвиненко.
Польський режисер Кшиштоф Зануссі згадує, що його
перша робота зі Ступкою також була наполовину театральною - український актор
грав у телеспектаклі, який ставив Зануссі за п'єсою Жана Ануя Жайворонок,
присвяченій Жанні д'Арк. Ступка зіграв англійця, тобто іноземця, так що під час
ролі працював навіть його український акцент.
"Це було чудово, - згадує Зануссі. - У Ступки
була душа справжнього артиста, людини театру і кіно".
Проте найкращою театральною роллю метра одностайно
визнають Тев'є, та й сам він називав її в числі найулюбленіших. За створений
образ мудрого єврея-молочника в п'єса Тев'є-Тевель за повістю Шолом-Алейхема
він навіть отримав найвищу нагороду України у сфері культури - Шевченківську
премію.
У його рідному театрі Франка цей спектакль завжди
проходив з аншлагом, трупа гастролювали з ним по всій Європі, а на сцені
нью-йоркського театру Millennium на 1.500 місць він йшов двічі при
переповненому залі.
Ступка платив театру взаємністю - до сцени він
ставився з обережністю і любив її більше від знімального майданчика.
"Коли виходиш на сцену, ти - голий. У кіно лише проявляється те, чого ти
досяг у театрі", - зізнався він в інтерв'ю Корреспонденту в 2003 році.
Продовження статті, зокрема, докладніше про
кінокар'єру Богдана Ступки, а також про його роботу на посаді міністра культури
України, читайте в новому номері журналу Корреспондент № 29 від 27 липня 2012
року.
Корреспондент.net