Сьогодні, 5 листопада, знаменитій британській актрисі, лауреату премії Оскар Тільді Суїнтон виповнилося 52 роки.
Тільда Суїнтон,
володарка нагород Берлінського (1988) і Венеціанського (1991) кінофестивалів,
лауреат премії BAFTA (2008) та Оскар (2008), є зіркою незалежного кіно, проте
знімалася і в голлівудських проектах.
Найбільш відомі
фільми з її участю - Орландо (1992), Пляж (2000), Молодий Адам (2003), Хроніки
Нарнії: Лев, чаклунка і Чарівна шафа (2005), Костянтин: Володар темряви
(2005), Загадкова історія Бенджаміна Баттона (2008 ), Після прочитання спалити
(2008) і Щось не так з Кевіном (2011).
Тільда Суїнтон
походить із давнього англо-шотландського роду. Історія її родини нараховує
більше тисячі років. Актриса народилася 5 листопада 1960 року в Лондоні. Її
батько, сер Джон Суїнтон, сьомий лорд Кіммергема, а мати леді Джудіт Бальфур
Кіллен родом з Австралії.
Від випивки мені стає зле. А від наркотиків тим більше. Навколо мене постійно всі дують, але я не можу терпіти трави. Одного разу я спробувала екстазі, років
двадцять тому, в Нью-Йорку, і чотири дні просиділа мовчки в кутку. Це було пізнавально, але я розраховувала на інший ефект.
Дитинство Тільди
пройшло в Німеччині, де служив її батько. Навчалася в престижній закритій
школі-інтернаті в Кенті, де її однокласницями були доньки британської
аристократії, в тому числі - леді Діана Спенсер, майбутня принцеса Уельська.
Вже в дитинстві вона проявила свої творчі здібності: Тільда брала участь в
учнівських постановках і співала у шкільному мадригальному хорі.
Після школи Суїнтон
продовжила освіту в коледжі Феттс у столиці Шотландії Единбурзі. Після коледжу
добровольцем відправилася в Африку й пробула там два роки, працюючи в школах
Кенії й ПАР. У 1980 році Суїнтон вступила до Нью-Хол - жіночого коледжу при
Кембриджському університеті. Там вона грала на сцені знаменитого студентського
театру Кембриджські лицедії.
Провчившись у
Нью-Холі до 1983 року, Суїнтон приєдналася до трупи Королівського товариства
Шекспіра, знаменитого театру в Стретфорд, членами якого були майбутні
знаменитості Гері Олдмен, Кеннет Брана, Деніел Дей-Льюїс, Джульєтт Стівенсон,
Харріет Уолтер і Фіона Шоу. Однак там Суїнтон не оцінили гідно, вона була
задіяна в чотирьох п'єсах, але на незначних ролях. Стомившись грати класику, Суїнтон
відправилася на пошуки більш провокаційних театральних п'єс в Единбург. Там в
1985 році відбувся її дебют на сцені театру Траверс у постановці Біла троянда,
в якій, крім неї, брали участь всього два актори. У цьому спектаклі про внесок
жінок у протистояння фашистам у Сталінграді Суїнтон виконала роль інженера
Ірини Паспортнікової.
У 1986 році вона
дебютувала на телебаченні у фільмі Застроцці, одному із найдорожчих проектів
британського телеканала Channel 4. У тому ж році відбувся дебют актриси в кіно
- у парі з Удо Кіром вона знялася в картині Егоманія: острів без надії режисера
Крістофа Шлінгензіфа.
Я дуже смішна -просто ніхто цього не помічає. Всіх лякають довгі люди із серйозними обличчями.
Далі була картина
Караваджо Дерека Джармена. Всього Суїнтон з'явилася в дев'яти проектах
Джармена, ставши музою режисера. У тому ж році актриса приступила до зйомок у
німецькому фільмі Відкритий всесвіт. Одночасно вона грала в театрі - в
постановках Путівник, Захід за п'єсою Бертольда Брехта і Людина людині.
На Берлінському
кінофестивалі 1988 Суїнтон отримала свою першу кінонагороду - спеціальний приз
Тедді, що вручається за фільми про сексуальні меншини. У 1989 році виходить
нова картина Джармена Реквієм війни, яка отримала хороші відгуки критиків. У
тому ж році Тільда пішла з театру, віддавши перевагу кіно. Її останньою роллю
стала роль Моцарта у виставі Моцарт і Сальєрі за трагедією Пушкіна.
У 1991 році Суїнтон
отримала премію Венеціанського кінофестивалю як найкраща актриса за роль
Ізабелли в картині Едуард II. Наступною її роботою стала роль жертви концентраційного
табору Елли Герік у драмі Людина людині (1992). У 1992 році Тільда
удостоїлася ряду нагород за роль у фільмі Орландо. У 1993 році актриса востаннє
знялася в Джармена, незабаром він помер.
Актриса важко
переживала втрату і два роки не знімалася в кіно. І тільки в 1996 році Тільда
повернулася в кіно, зігравши роль адвоката Верб Стефенс у фільмі Жіноча
збоченість.
Першим
американським фільмом, у якому знялася Тільда, стала гучна картина Пляж. Після
цього голлівудські продюсери і режисери звернули увагу на шотландську актрису.
У 2001 році Суїнсон знялася у фільмі Кінці у воду, потім глядач побачив її в
трилері Камерона Кроу Ванільне небо. Після невеликих ролей Тільді вдалося
прийняти участь відразу в двох великих голлівудських проектах: Костянтин:
повелитель темряви, де її партнером став Кіану Рівз, і фільм Хроніки Нарнії:
Лев, Чаклунка і Чарівна шафа.
А фільм 2008 року
Майкл Клейтон приніс Тільді не тільки позитивні відгуки американських критиків,
але й Оскар, про що мріє кожен актор. Потім у прокат вийшов ще фільм за участю
Тільди - Загадкова історія Бенджаміна Баттона, в якій партнерами актриси стали:
Бред Пітт, Кейт Бланшетт, Джулія Ормонд.
2011 рік приніс
Суїнтон роль нещасної матері підлітка-вбивці у британській драмі Щось не так із
Кевіном. Її акторська робота була черговий раз високо оцінена кінокритиками, а
за її виконання Суїнтон висувалася на премію Золотий глобус і BAFTA. З
шорт-листа Оскара актрису витіснила більш молода Руні Мара.
Особисте життя
Суїнтон жила з
шотландцем Джоном Патріком Бірном, художником і драматургом, від якого народила
двох близнюків - сина Ксав'є й доньку Онор. Картини Бірна входять до колекції
Національної портретної галереї Шотландії (Едінбург). З 2004 року актриса
зустрічається із художником з Нової Зеландії Сандро Копп. Сім'я Тільди живе в
невеликому місті Нерн на півночі Шотландії (область Хайленд), заснованому ще в
XI столітті за часів короля Вільгельма Лева.
Деякі Правила життя
Тільди Суїнтон (за матеріалами Esquire):
- Я завжди знала, що
не красива. Це велика перевага. Всі мої красиві друзі рано чи пізно пустили
свою зовнішність в обіг. Я не тільки про секс. Вони весь час пам'ятають, що у
них світле волосся, блакитні очі, пухкі губи, і вони повинні вести себе
відповідно. Це великий тиск, якого я була позбавлена. Мене не сприймали як
дівчинку, а я себе ніколи такою не вважала. Я відключила в собі сексуальність і
вважала це дуже комфортним.
- Я все можу
пробачити батькам, окрім приватної школи. Там нам не дозволяли слухати музику.
Це справжнє насильство над молоддю, особливо підлітками епохи панку. Напевно,
це робилося, щоб тримати нас подалі від сексу, але це було реальне лайно. Це
єдина річ, про яку я досі не можу жартувати. З цієї причини я не люблю Гаррі
Поттера. У ньому фетишизуються приватні школи.
- Від випивки мені
стає зле. А від наркотиків тим більше. Навколо мене постійно всі дують, але я
не можу терпіти трави. Одного разу я спробувала екстазі, років двадцять тому, в
Нью-Йорку, і чотири дні просиділа мовчки в кутку. Це було пізнавально, але я
розраховувала на інший ефект.
- Я тиха людина. Я
щасливіша, коли мовчу.
- На оскарівську
церемонію я поїхала, як турист. Уявіть собі, ви дістали квитки на фінал
Вімблдону, всілися на трибуні, а вас викликають і дають ракетку. Мене охопив
жах, коли назвали моє ім'я. Стояти на сцені перед трьома мільярдами глядачів -
це травма. Краще б вони вислали приз поштою.
- До мене постійно звертаються
"сер", в ліфтах або на вулиці. Напевно тому, що я довга і не
зловживаю губною помадою. Одного разу я проходила митний контроль в аеропорту,
і мене оглядав митник-чоловік.
- До 17 років я
смоктала великий палець. Не пам'ятаю, чому перестала. З того часу ще кілька
разів пробувала, але це більше не працює.
- Я намагаюся вписати
Джорджа Клуні в кожен свій новий контракт. Це непросто, але я докладаю всіх
зусиль. Як розраду мені підсовують Бреда Пітта. Ми з Джорджем сподіваємося
коли-небудь обмінятися в кіно хоча б парою добрих слів.
- Я дуже смішна -
просто ніхто цього не помічає. Всіх лякають довгі люди із серйозними обличчями.
- Три речі можуть
витягнути мене із ліжка: мої діти, фільм, в якому я знімаюся, і фільм, який я
хочу подивитися. Я дуже лінива.
- Діти часто йдуть
наперекір батькам. Цілком імовірно, мої виростуть бухгалтерами-фашистами.
- Я відмінно паркуюся
заднім ходом.
- Я дуже-дуже
щаслива.
Корреспондент.net